ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ УКУСАХ

Укуси змій

8.1.1. Загальна характеристика змій

Абсолютна більшість змій – мешканці суші. Світова фауна нарахо­вує більш ніж 2600 їх видів, з них близько 400 видів отруйні (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Отруйні змії: а) кобра; б) гадюка; в) гюрза; г) ефа; д) щитомордник.

Майже усі види наземних отруйних змій, небезпечних для людини, відносяться до сімейств аспідових, гадюкових і ямкоголових. Отруєння внаслідок укусів отруйних вужоподібних відзначається лише в рідких випадках.

Отрута виробляється видозміненими скроневими слинними залозами, розташованими з боків голови за очима, тому в багатьох отруйних змій голова позаду сильно розширюється. В аспідів, гадюк, ямкоголових і морських змій отрутопровідні зуби розташовані на передньому кінці верхньої щелепи. Ці зуби набагато крупніші за інші. Усередині отрутопровідних зубів проходять канали для відтоку отрути.

Характер і виразність симптомів отруєння залежать не тільки від виду змії, кількості отрути, введеної в рану, величини змії та її стану в момент укусу. У значній мірі токсичний ефект залежить від місця укусу. Дія отрути, при попаданні в м’язи людини, набагато слабкіше, ніж при введенні в кровоносну судину. В останньому випадку отрута швидко попадає в серце та мозок, в результаті чого може наступити смерть. Стан ураженого також відіграє немаловажну роль у розвитку симптомів отруєння. Іноді, наприклад, причиною шоку чи колапсу є не безпосередня дія отрути, а сукупність психогенних факторів, пов’язаних як із самим укусом, так і зі страхом перед його наслідками.

У більшості аспідових голова попереду закруглена; вона плавно, без різкого шийного перехвату переходить у тулуб. Зіниці круглі. Спинна луска гладка. Черевні щитки, що покривають нижню сторону тіла, сильно розширені.

Найбільш небезпечні представники: єгипетська, чорношийна й нашийникова кобри, чорна мамба, кобри роду Naja, бунгари, тигрова змія, тайпан, коралові аспіди.

Голова гадюкових змій опукло-трикутної форми з притупленим носовим кінцем і виступаючими убік скроневими вузлами, де знаходяться отруйні залози. Щитки, що покривають голову дрібні і майже не відрізняються від тулубних. Очі невеликі з вертикальними зіницями. Над очима, як правило, виступає невеликий валик. Голова гадюкових відділена від тулуба різким шийним перехватом. Тіло дуже коротке і товсте. До заднього кінця воно різко звужується і переходить у короткий тупий хвіст. Отрута більшості гадюк у порівнянні з отрутою аспідів набагато менш небезпечна для людини. Її токсичний вплив на організм проявляється головним чином значною місцевою реакцією. Небезпеку для життя представляють лише укуси великих гадюк. При правильному і своєчасному лікуванні й у цих випадках летальні випадки бувають нечасто. Найбільш небезпечні: звичайна, степова, вірменська, ланцюгові гадюки, гюрза, піщана ефа, африканські гадюки, деревні гадюки.

Ямкоголові змії за зовнішнім виглядом і способом життя багато в чому нагадують гадюкових. Характерними їх ознаками є глибокі лицьові ямки, розташовані між очима і ніздрями. Голова має трикутну або серцеподібну форму з різко вираженими шийним перехватом. Представники: малайська гримуча змія, східний щитомордник, списоголові змії, гримучі змії.

Серед отруйних вужоподібних реальну небезпеку для здоров’я і життя людини становлять лише два роди африканських змій, найбільш небезпечними представниками яких є бумслянг і сіра деревна змія.

8.1.2. Симптоми

Укуси отруйних змій не заподіюють різкого болю. У більшості випадків відчуття в момент укусу можна порівняти з уколом шпильки. На місці укусу гадюки на невеликій відстані одна від одної помітні дві ранки у вигляді крапок, які нанесені отрутопровідними зубами. При укусі аспіда за двома ранками від отрутопровідних зубів часто помітні одна-дві пари крапок на місці уколу в шкіру зубів-заступників. При укусі неотруйних змій можна помітити чотири ряди дрібних міток, залишених численними зубами (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Сліди укусів змій на шкірі людини: а) неотруйних змій; б) аспіда; в) гадюки

Диференціальна діагностика при укусах отруйних змій в залежності від тяжкості отруєння наведена в таблиці 8.1.

8.1.3. Перша медична допомога

Найефективнішим заходом першої медичної допомоги при укусах змій є негайне введення постраждалому специфічної антитоксичної сироватки. Сироватка вводиться відповідно до інструкції по її застосуванню підшкірно або внутрішньом’язово. Величина дози варіює в залежності від ступеня тяжкості отруєння (симптомів). Ефективність лікування сироваткою багато в чому залежить від часу її введення. При укусах гадюк найкращі результати реєструються, якщо сироватка введена протягом перших 30 хвилин чи першої години. Спізніле введення (через декілька годин) менш ефективне, а пізнє – взагалі даремне.

В усіх випадках укусів змій, окрім введення сироватки або за її відсутності, проводиться неспецифічне лікування, що сприяє більш швидкому усуненню симптомів отруєння, що розвинулися, або зменшує їх прояв.

Постраждалого необхідно якомога швидше доставити на вищий рівень медичної допомоги. Транспортують хворого тільки в лежачому положенні. Якщо евакуація відкладається – для зменшення порушень мозкового кровообігу хворого треба покласти так, щоб голова була опущена нижче рівня тіла. При укусі в кінцівку її не можна піднімати вище за рівень тіла. З перших годин після укусу треба заспокоїти хворого і протягом усього лікування приділяти постійну увагу психотерапії. Іммобілізують уражену частину тіла (як при переломах). Потерпілому забезпечують повний спокій, дають препарати, що підтримують діяльність серця. Дача напоїв не рекомендується. Якщо існує можливість – змію необхідно убити і відправити з потерпілим для ідентифікації.

Якщо місце укусу розташоване на верхній чи нижній кінцівці, необхідно накласти тугі пов’язки, товщиною в один-два пальця, вище і нижче укусу (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Порядок накладання тугих пов’язок при укусах змій

У випадку наявності лише однієї пов’язки, її накладають вище ранки по течії крові (між місцем укусу і серцем потерпілого). Якщо місце укусу розташоване на кисті руки або стопі, то пов’язка накладається на зап’ясті або щиколотці відповідно. Пов’язка повинна бути накладена досить туго (для того щоб зупинити циркуляцію крові в пришкірній ділянці), але вона ні яким чином не повинна перешкоджати загальному кровообігу. Іншими словами, пов’язка не повинна виконувати функції джгута. При відсутності набряку, пов’язки накладаються на відстані 2-3 см з обох сторін від місця укусу. При наявності набряку, пов’язки накладаються з боку непосинілої частини набряку. Якщо набряк поширюється за межі пов’язки, то її зміщають (накладають нову, потім забирають стару). Якщо існує можливість, то до місця укусу слід прикласти пакет з льодом. При укусі у верхню кінцівку необхідно зняти з неї всі каблучки, годинник, а також інші предмети.

В екстрених випадках дозволяється відсмоктувати протягом 10-15 хвилин отруту з ранки ротом (ТІЛЬКИ ПРИ ВІДСУТНОСТІ УРАЖЕНЬ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ!). Відсмоктування можна також здійснювати за допомогою кровососних банок, якщо укус нанесений у такому місці, де можна їх застосувати. За відсутності банок можна використати товстостінний стакан, чарку та ін. Для цього на паличку намотують вату, змочують її спиртом та підпалюють. Палаючу вату вводять всередину банки (стакану) на 1-2 с, після чого її вилучають та швидко прикладають до місця укусу.

При відсмоктуванні отрути негайно після укусу можна видалити до 30-40% введеної отрути. При запізненні на 15 хв. – 10-12%. Під час відсмоктування слід робити легкий масаж в області укусу великим і вказівним пальцями в напрямку до ранок. При перших ознаках набряку відсмоктування припиняється, місце укусу обробляють антисептиками і накладають тугу стерильну пов’язку.

При укусах змій забороняється накладати джгут на кінцівку, припалювати ранку вогнем або хімічними речовинами, розрізати місце укусу, промивати його розчинами, на основі масел. Ці заходи не перешкоджають всмоктуванню й поширенню отрути в організмі, а навпаки, призводять до погіршення стану потерпілого та розвитку ускладнень.

8.1.4. Запобігання укусам

Змії самі активно не нападають на людей і кусають лише з метою самозахисту. При наближенні людини змія намагається утекти, попереджає про свою присутність шипінням, приймає агресивну позу. В період розмноження (як правило, після зимової сплячки) більшість видів змій стає дуже небезпечними.

Найчастіше змії кусають людей у нижні кінцівки, тому одним з найважливіших заходів профілактики зміїних укусів є носіння чобіт з високими халявами. Для запобігання укусам в руки при виконанні робіт, пов’язаних з переміщенням лежачих на землі предметів, необхідно попередньо оглянути місце роботи. При пересуванні в кущах, дорогу слід перевіряти перед собою за допомогою довгої палки.

Для ночівлі поза населеними пунктами обирають височини з негустою низькою рослинністю, віддалені від нір гризунів й ущелин скель. Слід пам’ятати, що змій приваблює яскраве світло і тепло, унаслідок чого вони можуть підповзти до багаття або забратися в постіль до сплячої людини. У випадку якщо людина, прокинувшись відчує присутність поруч живої істоти (можливо змії), вона не повинна робити різких рухів.

Перед тим як лягти в постіль її треба ретельно оглянути, а вхід у намет щільно закрити.

Слід утримуватись від купання в незнайомих місцях та пам’ятати, що всі види змій вміють плавати.

Необхідно прикладати зусилля для усунення умов, що сприяють розмноженню змій: знищувати кущі, сміття, густу рослинність, прибирати камені, колоди. Проведення дератизаційних заходів – знищення потенційної їжі змій, також є ефективним засобом контролю їхньої популяції.