Перша допомога при електротравмах.

При ураженнi електричним струмом необхiдно якомога швидше звiльнити потерпiлого вiд впливу струму. Якщо потерпілий знаходиться на висоті i може при цьому впасти, необхiдно вжити заходiв до запобiгання його падiння. Спочатку необхiдно негайно вимкнути електричну напругу за допомогою вимикачiв, рубильникiв, iнших вимикальних пристроїв. Якщо це неможливо виконати, то приступають до звiльнення потерпiлого вiд струмоведучих частин. Для вiдокремлення потерпiлого вiд струмоведучих частин напругою до 1000 В можна скористуватися канатами, палкою, дошкою чи iншим неструмопровiдним сухим предметом. Вiдтягування потерпiлого за одяг слiд проводити, уникаючи при цьому дотику до навколишнiх металевих предметiв i частин тiла потерпiлого, якi не прикритi одягом. Для iзоляцiї слiд скористуватися дiелектричними рукавицями, калошами чи килимком. При необхiдностi можна перерубити чи перерiзати проводи (кожний окремо) сокирою з сухою дерев'яною ручкою або iнструментом з iзольованими ручками. При вiдокремленнi потерпiлого вiд струмовiдних частин напругою понад 1000 В слiд використовувати дiелектричнi рукавицi, боти, а також ізолювальну штангу чи кліщі, якi розрахованi на цю напругу. Якщо неможливо швидко вимкнути живлення лiнiї електропередачi, то здiйснюють коротке замкнення проводiв, накинувши на них гнучкий неiзольований дрiт достатнього перерiзу (щоб не перегорiв).

Пiсля звiльнення потерпiлого вiд дiї електричного струму необхiдно:

- якщо потерпiлий притомний – забезпечити йому повний спокiй до прибуття лiкаря. Потерпiлого слiд обережно покласти в зручне положення, створити приплив свiжого повiтря, тепло прикрити (якщо холодно) чи забезпечити прохолоду (якщо жарко);

- якщо потерпiлий знаходиться у непритомному станi, але збереглися стiйке дихання i пульс, його треба укласти, розстiбнути комiр, пояс i одяг, забезпечити приплив свiжого повiтря i повний спокiй, давати потерпiлому нюхати нашатирний спирт;

- якщо потерпiлий пагано дихає (рiдко, судорожно) або вiдсутнi дихання i пульс, розширенi зiницi, шкiрний покров синюшний – необхiдно робити штучне дихання i непрямий масаж серця.

При штучному диханнi ("рот у рот", "рот в нiс") голова потерпiлого має бути максимально вiдкинута назад, рот розкритий. Для кращого вдування повiтря в легенi через рот слiд потерпiлому затиснути нiс пальця-ми, а при вдуваннi через нiс – закрити рот. Пiд час видиху рот i нiс повиннi бути вiдкритi. Частота штучного дихання не повинна перевищувати 10-12 вдихiв за хвилину. Штучне дихання продовжується до появлення у потерпiлого свого глибокого i ритмичного дихання.

У разi припинення серцевої дiяльностi одночасно зi штучним

диханням необхiдно пiдтримувати у потер-пiлого штучний кровообiг. Для цього той, хто надає допомогу, кладе верхню частину долонi на нижню частину грудної клiтки потерпiлого, другу руку накладає на першу. При цьому руки його мають бути випрямленi, а плечовий пояс повинен знаходитися над грудною клiткою потерпiлого. Надавлювання прова-дяться швидкими поштовхами так, щоб змiщувати грудину на 4-5 см. Поштовхи повторюються кожну секунду, тобто 50-60 поштовхiв за хвилину. Пiсля декiлька поштовхiв робиться перерва. Неможна надавлювати на м’які тканини нижче грудної клiтки, щоб не пошкодити внутрішні органи потерпiлого.

Якщо оживлення проводить одна людина, то на кожні два вдування вона проводить 15 надавлювань на грудину. За 1 хвилину необхідно зробити не менше 60 надавлювань i 12 вдувань, тому темп реанімаційних заходів має бути швидким. Якщо в реанімації беруть участь 2 особи, то відношення "дихання - масаж" складає 1:5.

Ознаками ефективності реанімаційних заходів являються звужування зірниць, поява самостійного дихання, зменшення синюшності шкіри i вуст.