Невідкладна допомога при отруєннях

При отруєннях інгаляційними отрутами рятівники мусять бути в протигазах, потерпілого негайно забирають із приміщення з отруйни­ми випарами.

При отруєннях контактними отрутами промивають шкіру проточ­ною водою з милом. При попаданні фосфорорганічних інсектицидів на шкіру та слизові оболонки їх промивають 3 % розчином харчової соди.

У разі надходження отрути всередину негайно промивають шлунок, дають сорбенти (активоване вугілля) та послаблюючі засоби, краще со­льові. За можливістю вводять протиотруйні препарати (антидоти).

Під час важкої коми з порушенням дихання та кровообігу дбають про якнайшвидшу госпіталізацію, краще бригадою швидкої допомоги, а в разі клінічної смерті проводять елементарну серцево-легеневу ре­анімацію.

При отруєннях окисом вуглецю та за наявності необхідних умов потерпілому дають вдихати 100 % кисень.

Обсяг допомоги на догоспітальному етапі обмежується необхідни­ми заходами та забезпеченням безпечного транспортування потерпіло­го до стаціонару.

Окремо слід зупинитися на промиванні шлунка при надходженні отрути через рот. Випорожнити шлунок слід якомога швидше. Для цьо­го потрібно дати хворому випити велику кількість води (1-2 л) за раз і викликати блювання подразненням м'якого піднебіння або натиску­ванням на корінь язика. Процедуру слід повторювати до виділення чистої промивної води. Часто для промивання шлунка при харчових отруєннях використовують розчин перманганату калію слабо-рожевого кольору або розчин гідрокарбонату натрію, який готують із розрахунку одна чайна ложка на склянку води. Іноді перед промиванням виклика­ють блювання введенням всередину 2 чайних ложок порошку гірчиці або 2-4 чайних ложок харчової солі, розчинених у склянці теплої води.

Викликати блювання протипоказано при отруєнні речовинами, які пошкоджують слизові оболонки (кислоти, луги, бензин, гас, скипидар), а також хворим без свідомості.

Деяка отрута, що всмокталася в організм, виводиться лише сечею. Для цього потерпілому дають велику кількість рідини: теплий чай, воду та сечогінні засоби. Застосовують й обволікаючі засоби, які змен­шують розчинність та всмоктуваність отрути: білкову воду (2-3 яєчних білки на 0,5 л води), молоко, молочну сироватку, вівсяний відвар. їх п'ють повільними ковтками.

Найшвидше отрута знешкоджується при її адсорбції, наприклад активованим вугіллям та шляхом хімічної нейтралізації, наприклад пе­реводом у нерозчинну сполуку.

Крім причинної терапії, необхідне симптоматичне лікування, що залежить від викликаних отрутою явищ: знеболення, холоду або те­пла на живіт, зігрівання кінцівок, тіла для полегшення мікроциркуляції, відповідного положення тіла, забезпечення прохідності дихальних шляхів, проведення серцево-легеневої реанімації у випадку клінічної смерті. У важких випадках потрібна госпіталізація.

Харчові отруєння

Найпоширеніші інтоксикації, які пов'язані зі споживанням їжі, ін­фікованої певними видами мікроорганізмів (харчові токсикоінфекції) та речовинами різного походження, що містять токсини (власне харчо­ві отруєння, харчові інтоксикації).

Спільним для цих захворювань є зв'язок із харчуванням та обме­женість поширення іншим шляхом.

Отруєння бактеріальної природи становлять близько 90 % загаль­ної кількості харчових отруєнь у світі. Для токсикоінфекцій характерне надходження в організм людини із зараженою їжею величезних кіль­костей живих збудників, а визначальним фактором у розвитку інтоксикацій - надходження готових токсинів.

Харчові отруєння небактеріальної природи включають отруєння рослинними продуктами - грибами, плодами і т. п. Отруйні власти­вості рослин зумовлені наявністю в них алкалоїдів: атропіну в плодах беладони (красавки), гіосциміну, екоколаміну в блекоті, рициніну в кліщевині та ін.; глікозидів амігдалину в гіркому мигдалю, фазеолунатіну в квасолі, госсиполу в бавовні та ін.; салонітів: соланіну в картоплі.

Харчові отруєння неорганічними речовинами - сполуками мета­лів (свинцем, міддю, цинком) - виникають внаслідок надходження їх у страву в процесі переробки та зберігання і посуду, котлів, апаратури, а також за рахунок недостатньо очищених органічних кислот, патоки та інших матеріалів, які застосовуються в харчовій промисловості.

Клінічна картина та лікування. Починаються харчові отруєння зазвичай раптово, у більшості випадків після короткого (кілька годин) інкубаційного періоду й характеризуються гострим та нетривалим пе­ребігом. Захворювання іноді має масовий характер, проте кількість по­терпілих може бути й незначною.

При харчових отруєннях бактеріальної природи інкубаційний період коливається від 6 до 36 годин. Захворювання починається гостро

, із загального нездужання, нудоти, блювання, болю в животі, під­вищення температури тіла до 38,5-39,5 °С. З'являються часті рідкі випорожнення, іноді зі слизом і навіть з кров'ю. У випадках важкої інтоксикації настає різке зневоднення організму, втрата електролітів, можлива гостра судинна недостатність (колапс).

Перша допомога. Рекомендуються термінове промивання шлунка слабкими розчинами марганцевокислого калію, соди або чистою во­дою у великих кількостях, застосування сольових послаблюючих, сор­бентів (активованого вугілля). Призначають постільний режим, гріл­ки на живіт, голодування. Дають пити багато рідини: чаю, розведених фруктових та ягідних соків, морсів, мінеральної води.

Профілактика харчових токсикоінфекцій базується на попереджен­ні зараження харчових продуктів мікробами та розмноження останніх, а також на знищенні мікробів та руйнуванні їх токсинів при термічній обробці харчових продуктів.

Небактеріальні отруєнням'ясом та рибою трапляються рідко, а речовинами рослинного походження - частіше, наприклад, отруєння грибами, алкалоїдом - соланіном, що міститься в картоплі, головним чином у бадиллі, паростках та позеленілих коренеплодах. Отруєння соланіном проявляється гірким присмаком у роті невдовзі після їди, відчуттям печії та шкрябанням у горлі, головним болем, слабкістю, ломотою в тілі, нудотою, блюванням, проносом. Зазвичай ці отруєн­ня не є небезпечними. У важких випадках у результаті набряку мозку може настати безсвідомий стан, судоми, смерть.

Перша допомога. Промивання шлунка з додаванням активованого вугілля, послаблюючих засобів.

Отруєння сирою квасолею та квасолевим борошном, головним чином із білої квасолі, називається фавізмом. Симптомами такого отруєння є нудота, блювання, біль у животі, іноді пронос, загальна слабкість. Через кілька годин ці явища зникають. У важких випадках розвивається гемоліз (руйнування еритроцитів) із явищами анемії (не­докрів'я), гемолітичної жовтяниці, гемоглобінурії (виділення кров'я­ного пігменту із сечею), гострої ниркової недостатності.

Перша допомога. Промивання шлунка, прийняття послаблюючих; у важких випадках - госпіталізація.

Профілактика: термічна обробка квасолі.

Отруєння гірким мигдалем, кісточками персиків. У гіркому миг­далі, кісточках персиків, менше в кісточках вишень, зернятках яблук міститься глікозид амігдалін. Поступово розкладаючись під впливом ферменту емульсину, амігдалін перетворюється в синильну кислоту й може викликати отруєння.

Клінічні прояви. Головний біль, запаморочення, шум у вухах, час­то блювання, задуха, відчуття стиснення грудної клітки. Через кілька годин ці симптоми можуть припинитись. У більш важких випадках швидко настає втрата свідомості, тахікардія, з'являються судоми, різке розширення зіниць, настає смерть. Діагноз базується на двох характер­них ознаках: запаху гіркого мигдалю та рожевому забарвленні шкіри отруєних.

Перша допомога. Промивання шлунка 0,1 % розчином марганцевокислого калію або 1-2 % розчином харчової соди. Рекомендується вдихання чистого кисню, а також 3-4 крапель амілнітриту.

Отруєння миш'яком пов'язане з помилковим вживанням отрує­них препаратами миш'яку продуктів або насіння, підготовлених для знищення гризунів.

Клінічні прояви. З'являються нудота, блювання, профузний про­нос із водяними виділеннями, переймовидні болі в животі, різке зне­воднення, гіпохлоремія із судомами м'язів кінцівок, згущення крові, анурія, ураження печінки. Розвивається колапс, відбувається затьмарен­ня свідомості, кома. У важких випадках при явищах гострої судинної недостатності хворий гине впродовж першої доби. На відміну від ха­рчових токсикоінфекцій при отруєннях миш'яком температура тіла не підвищується, випорожнення без запаху.

Перша допомога. Промивання шлунка великою кількістю води. Потім кожних 5 хвилин дається в рівних частинах чайною ложкою па­лена магнезія та активоване вугілля, при цьому із миш'яковою кисло­тою утворюється нерозчинна сполука, яка діє послаблююче.

Отруєння сполуками свинцю буває при вживанні в їжу продуктів або напоїв, які зберігалися в глиняному посуді, виготовленому із сані­тарними порушеннями, де в глазурі міститься багато свинцю. Гострі отруєння трапляються рідко. Для них характерні нудота, блювання, переймовидні болі в животі. Випорожнення часто затримується, іноді турбує пронос. Розвивається недостатність кровообігу.

Перша допомога. Промивання шлунка з додаванням великої кіль­кості сірчано-кислої магнезії та активованого вугілля. Потерпілого на­пувають содою (20-40 г) або лужною водою у великих кількостях.

Отруєння грибами. Найбільш отруйною і небезпечною є бліда поганка. Вона містить аманітотоксини, які діють на клітинні ядра, що викликають цитоліз (руйнування клітин) гепатоцитів (печінкових клітин), еритроцитів, лейкоцитів. Менш небезпечними є мухомори, які вміщують мускарин та мікоатропін. Отруйними вважа­ються також строчки, що містять гельвелову кислоту - гемолітичний

токсин. Отруєння можуть зумовлювати й деякі інші гриби, речовини яких викликають сильні шлунково-кишкові розлади.

Клінічна картина. Майже всі гриби, незалежно від характеру отру­ти, призводять до подразнення шлунково-кишкового тракту. Отруєння, яке виникає швидко (через 0,5-3 год) після вживання грибів, менш не­безпечне, ніжте, що почалося із великим запізненням (при отруєнні блі­дою поганкою через 8-24 год і пізніше). У результаті сильних проносів та блювання, які виникають при отруєнні блідою поганкою, організм зне­воднюється, порушується іонна рівновага, відчувається сильна значна спрага, судоми в м'язах, особливо в ікроножних, акроціаноз (посиніння кінцівок) та колапс. Відбувається згущення крові. Розвивається гостра ниркова недостатність (виділення сечі незначне або відсутнє). На дру­гий день пронос та блювання стають менш інтенсивними. Збільшується печінка, наростає жовтуха. Може настати смерть.

При отруєнні червоним мухомором клінічні прояви починаються приблизно через півгодини після вживання їжі: надмірна пітливість, іноді слинотеча, сльозотеча, нудота, часте блювання, профузний про­нос, коліковидні болі в животі. Мозкові симптоми залежать від дії грибного атропіну: розширення зіниць, напади збудження змінюють­ся станом пригніченості, маячення, галюцинацій. Пульс прискорений. Одужання відбувається через 1—2 дні. Летальність невелика.

При отруєннях строчками через 6-12 год після їх вживання з'являється гострий гастроентерит. Зростає загальна слабкість. Може розвинутися гемоліз. Печінка збільшується, з'являється жовтуха. Хворі скаржаться на головний біль. Може виникати запаморочення, маячен­ня, галюцинації. Смерть настає при явищах серцевої слабкості, часті­ше на 3-4 день захворювання. Летальність порівняно невелика. Проте навіть легкі спочатку випадки можуть надалі набути важкого перебігу.

Перша допомога. Швидке очищення шлунка та кишківника: про­мивання шлунка, приймання послаблюючих засобів, активоване вугіл­ля. Хворого напувають великою кількістю води (мінеральної, лужної), соками.