Перша допомога при забоях, розтягах і розривах зв’язок, вивихах

Забій виникає при ударі тупими предметами, падінні, дії ударної хвилі, при вибухах снарядів, мін, авіабомб. На місці забою швидко з’являється набряк, синець. В результаті розриву крупних судин під шкірою утворюється скупчення крові (гематоми). Забої призводять до порушення функції пошкодженого органу. Якщо забої м’яких тканин тіла викликають лише біль і помірне обмеження руху кінцівок, то забої внутрішніх органів (мозок, печінка, легені, нирки) можуть призвести до тяжких наслідків у всьому організмі і навіть до смерті.

При забої перш за все необхідно забезпечити спокій пошкодженій ділянці тіла. З метою припинення подальшого крововиливу в м’які тканини на місце забою накладають тугу пов’язку, піднімають уражену ділянку тіла. Для зменшення болю та запальних явищ до місця забою прикладають холод. При наявності подряпин, їх змазують йодом (дезінфікантом). В тяжких випадках потерпілого негайно евакуюють на вищий рівень медичного забезпечення.

При рухах в суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм, або рухах в невластивому суглобу напрямку виникають розтяги і розриви зв’язок. Розтяг характеризується появою різкого місцевого болю та значним порушенням функцій суглобів.

Перша допомога при розтягах така ж, що й при забоях. При розриві зв’язок потерпілому необхідно забезпечити спокій, накласти тугу пов’язку на місце пошкодженого суглоба. Для зменшення болю потерпілому дають знеболююче, до місця травми прикладають лід.

Вивих – зсув суглобних кінців кісток. Часто вивих супрово­джується розривом суглобної капсули. Найбільш часто вивихи бувають в плечовому суглобі, в суглобах нижньої щелепи і пальців рук. Ознаками вивиху є: біль в кінцівці, різка деформа­ція (западання) ділянки суглоба, відсутність активних і неможливість пасивних рухів в суглобі, фіксація кінцівки в неприродному положенні, що не піддається виправленню, зміна довжини кінцівки, найчастіше її укорочення.

Перша медична допомога при вивиху полягає в проведенні заходів, направлених на зменшення болю: холод на місце пошкодженого суглоба, дача знеболюючого, іммобілізація кінцівки у тому положенні, яке вона прийняла після травми. Верхню кінцівку підвішують на косинці, нижню – іммобілізують за допомогою шин або підручних засобів. Вправлення вивиху здійснює лікар. При вивихах верхніх кінцівок потерпілого направляють на вищий рівень медичного забезпечення (пішки, транспортом). Потерпілих з вивихом нижніх кінцівок транспортують в положенні лежачи.

5.9. Перша медична допомога при синдромі тривалого стискання

Синдром тривалого стискання – тяжкий патологічний стан, що розвивається після витягування потерпілих із завалів зруйнованих будівель і споруд.

Патологічний процес розвивається в результаті сильного тривалого стискання кінцівок, що веде до припинення кровообігу, накопичення продуктів розпаду пошкоджених тканин. При звільненні кінцівки з-під завалу, токсичні речовини у великій кількості попадають в організм та уражають серце, легені, печінку, нирки, головний мозок, що призводить до розвитку тяжких станів з боку усіх систем організму та смерті.

Перша медична допомога. Насамперед, на місці події потерпілого витягають з завалів. При тривалому стисканні (більше 8 годин), відсутності больової та інших видів чутливо­сті, активних та пасивних рухів у суглобах накладають джгут вище рівня стискання, який не знімають до етапу кваліфікованої допомоги.

Якщо пасивні рухи у суглобах пошкоджених кінцівок збереженні –джгут не накладають.

У будь-яких випадках рішення про накладення джгута повинен приймати медичний персонал (починаючи з санітарного інструктора). Якщо допомога надається в порядку взаємодопо­моги, то накладення джгута після звільнення кінцівки забороняється.

Після цього внутрішньом’язово вводять знеболююче та здійснюють туге бинтування кінцівки починаючи з кистей /стоп. Влітку накладену пов’язку необхідно охолоджувати водою.

Іммобілізацію кінцівки здійснюють підручними або табельними засобами, навіть якщо немає переломів кісток. Потерпілим дають пити воду, краще луго-сольовий розчин (1 чайна ложка повареної солі і половина чайної ложки питної соди на 1 л води). Транспортують (виносять) потерпілих у положенні лежачи.