ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ ТА ЕЛЕКТРОТРАВМІ

Опік – ураження тканин, обумовлене впливом високої температури, хімічних речовин, електричного струму.

Термічні опіки

Виникають в результаті безпосереднього впливу на тіло високої температури (полум’я, кип’яток, палаючі та гарячі рідини і гази, розпечені предмети, розплавлені метали та ін.). Тяжкість пошкодження залежить від температури, тривалості впливу, обсягу ураження, локалізації опіку. Особливо тяжкі опіки призводять полум’я та пар, що знаходяться під тиском. В останньому випадку можливі опіки порожнини рота, носа, трахеї та інших органів, що контактують з повітрям.

Чим більше опік і глибина ураження, тим більшу небезпеку він має для життя. Опік 1/3 поверхні тіла часто закінчується смертю.– Місцеві прояви опіків в залежності від їх глибини.

Таблиця 6.1

Опіки викликають загальні тяжкі явища: больовий шок та інтоксикацію. Чим більша площа опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені прояви шоку.

При опіковому шоку потерпілий спочатку збуджений, стогне, скаржиться на біль, потім настає пригнічення свідомості. Як правило, має місце нудота, блювота, спрага, слабкий, частий пульс. Важливою ознакою опікового шоку є різке зниження, а інколи повне припинення виділення сечі.

Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає у зв’язку із значним виділенням через опікову поверхню рідини (плазми крові) та отруєнням організму продуктами розпаду омертвілих тканин.

При опіках обличчя часто виникають опіки дихальних шляхів, характерними симптомами яких є: утруднення дихання, задишка, хриплий голос, кашель, ціаноз. Інколи розвивається небезпечний для життя набряк легень з появою різкої задишки, хриплого дихання, рясного виділення мокроти.

Особливістю сонячних опіків є невелика глибина ураження тканин. Але значні за площею опіки І-ІІ ступеня можуть призвести до розвитку шоку.

Перша медична допомога повинна бути направлена на припинення дії високої температури на потерпілого: необхідно загасити полум’я на одязі (шинеллю, плащ-палаткою, засипати землею, піском), вивести (відтягнути) з зони високої температури, зняти з поверхні тіла тліючий одяг. Дані заходи потрібно здійснювати обережно, з тим щоб не порушити цілісність шкірних покривів. Одяг краще розрізати, особливо там, де він припікся до шкіри; відривати його забороняється. Роздягати потерпілого не рекомендується, особливо в холодну пору року, так як охолодження значно збільшує вплив травми на організм, сприяє розвитку шоку.

Наступним заходом допомоги є накладання сухої асептичної пов’язки (за відсутності ППІ – чистої тканини) для запобігання інфікуванню опікової поверхні. Забороняється промивати ділянку опіку, торкатися її руками, проколювати пухирі, відривати прилиплі до опіку частини одягу, а також змазувати опікову поверхню жирами, спиртами та ін.

При шоку потерпілого необхідно укласти в положення, при якому прояви болю будуть мінімальні, укрити, дати велику кількість рідини. Після цього вводять знеболююче.

При опіках дихальних шляхів для запобігання їх закупорки (набряк слизових та спазм м’язів рота) вводять повітропровід.

Перед евакуацією потерпілого здійснюють транспортну іммобілізацію, яка полягає в забезпеченні максимально розтягнутого положення опеченим ділянкам тіла.

Транспортувати потерпілого з великими опіками потрібно дуже обережно, в положенні лежачи на тій частині тіла, яка не пошкоджена. При цьому необхідно здійснювати заходи щодо профілактики шоку, а при його розвитку – протишокові заходи.

Хімічні опіки

Хімічні опіки виникають в результаті впливу концентрова­них кислот (соляної, сірчаної, азотної, оцтової, карболової) та лугів (їдкого калію і натру, нашатирного спирту, негашеного вапна), фосфору та деяких солей тяжких металів (нітрату срібла, хлориду цинку та ін.).

Тяжкість і глибина уражень залежать від виду і концентрації хімічної речовини, тривалості впливу. Менш стійкі до впливу хімічних речовин слизові оболонки, шкірні покриви промежини та шиї, більш стійкі – підошовні поверхні стоп і долонь.

При дії концентрованих кислот на шкірі і слизових оболонках швидко виникає сухий темно-коричневий або чорний виразний струп, а концентровані луги призводять до появи вологого сіро-брудного струпу без чітких контурів.

Перша медична допомога при хімічних опіках залежить від виду хімічної речовини. При опіках концентрованими кислотами (за виключенням сірчаної) поверхню опіку необхідно протягом 15-20 хв. обмити струменем холодної води. Сірчана кислота під час взаємодії з водою виділяє тепло, що може ускладнити опік. Добрий ефект дає обмивання розчинами лугів: мильною водою, 3% розчином питної соди (1 чайна ложка на стакан води). Місця опіків, викликаних лугами, також потрібно промити струменем води, а потім обробити 2% розчином оцтової або лимонної кислоти (лимонний сік). Після обробки на опікову поверхню необхідно накласти асептичну пов’язку.

Опіки, спричинені фосфором (запалювальна речовина), відрізняються від опіків кислотами та лугами тим, що фосфор у повітрі спалахує, в результаті чого опік стає комбінованим – і термічним, і хімічним. Обпечену частину тіла необхідно занури­ти у воду, під водою видалити частинки фосфору паличкою, ватою і т.п. Після обмивання опікову поверхню оброблюють 5% розчином мідного купоросу, потім поверхню опіку закривають стерильною сухою пов’язкою. Забороняється використовувати жир, мазі, так як вони сприяють всмоктуванню фосфору.

Опіки негашеним вапном забороняється оброблювати водою, видалення вапна та обробку опіку здійснюють маслами (тваринним, рослинним). Необхідно видалити всі частинки вапна і потім закрити рану пов’язкою.

Заходи першої медичної допомоги при опіках очей наведені в розд. 4.