Накладання шин за різної локалізації перелому

5.7.1. Переломи ключиці та лопатки

1). Накладання пов’язки Дезо

У пахвову западину (на стороні ушкодження) вкладають ком вати, обгорнутий бинтом. Пошкоджену руку згинають у лікті під прямим кутом та прибинтовують плече до грудей (1). Потім з пахвової западини здорової сторони бинт ведуть косо по передній поверхні грудей до хворої сторони (2), а звідси уздовж задньої поверхні плеча під лікоть. Підхопивши бинтом лікоть, бинт ведуть через передпліччя й передню поверхню грудей в здорову пахвову западину (3), потім по спині до надпліччя хворої сторони й далі уздовж передньої сторони плеча під лікоть (4). Потім з-під ліктя бинт ведуть по спині у косому напрямку до пахвової западини здорової сторони (рис. 5.5). Надалі описані тури бинта повторюються; після чого руку фіксують за допомогою трикутної пов’язки (косинки) або бинта.

Рис. 5.5. Пов’язка Дезо

2). Іммобілізація при переломі ключиці за допомогою ременів

Використовуються два ремені, які накладаються так, як це показано на рис. 5.6. Під ремені обов’язково підкладають валики з вати або іншого підручного матеріалу, а на боці перелому, поміщають у пахвову западину ком вати, обгорнутий бинтом. Після цього, необхідно накласти косинку та зафіксувати пов’язку.

Рис. 5.6. Іммобілізація при переломі ключиці за допомогою ременів

5.7.2. Переломи плеча, пошкодження плечового та ліктьового суглобів

1). Іммобілізація плеча за допомогою шини Крамера

Драбинчасту шину накладають від середини лопатки здорової сторони. Далі шина йде по спині, обгинає плечовий суглоб, спускається по плечу до ліктьового суглоба, згинається під прямим кутом і йде по передпліччю й кисті до пальців. Перед тим, як накласти шину їй надають потрібну форму. Для цього, особа, що надає допомогу, укладає своє передпліччя на один з кінців шини й, захопивши вільною рукою інший кінець, направляє його по задньо-зовнішній поверхні кінцівки через надпліччя й спину до надпліччя протилежної сторони, де й фіксує рукою. Похитуючи тулуб зі сторони убік, одержують потрібний вигин шини (рис. 5.7). В ділянці передпліччя шину згинають у формі жолоба, потім обертають ватою й накладають на потерпілого. Щоб верхній кінець шини не зміщався, його зв’язують двома марлевими тасьмами з її нижнім кінцем (на кисті). Тасьми обгинають попереду й позаду плечовий суглоб на здоровій стороні. У пахвову западину на стороні ушкодження до накладання шини поміщають валик вати або згорнуту косинку. Шину фіксують бинтом (рис. 5.8).

Рис. 5.7. Підготовка драбинчастої шини Крамера для іммобілізації

Рис. 5.8. Накладення шини при переломі кісток плеча

2). Іммобілізація плеча за допомогою трикутної пов’язки (косинки)

Косинку кладуть на передню поверхню грудей основою уздовж тіла, а верхівкою – убік ушкодженої руки. Руку, зігнуту в ліктьовому суглобі під прямим кутом, укладають на косинку. Один кінець косинки розташовують на передпліччі хворої сторони, а другий піднімають на надпліччя здорової сторони й зав’язують їх на шиї, позаду або з боку здорової сторони. Верхівку косинки загинають над ліктем попереду й прикріплю­ють шпилькою або просто закручують та ховають за складку. Після цього додатково закріплюють плече до грудей фіксуючою пов’язкою. На рис. 5.9 наведені два способи накладання косинки.

Рис. 5.9. Накладання трикутної пов’язки (косинки)

3). Іммобілізація плеча за допомогою підручних засобів (дошка)

Дві дошки обережно накладають на верхню кінцівку з обох боків. Як вже зазначалось раніше, їх розмір повинен бути достатнім для створення надійної фіксації як мінімум двох суміжних суглобів (вище та нижче місця перелому). Шини фіксують чотирма вузлами: два вище та два нижче місця перелому (рис. 5.10. а) та закріплюють за допомогою фіксуючих пов’язок до тіла потерпілого (рис. 5.10. б).

Рис. 5.10. Іммобілізація плеча за допомогою підручних засобів

5.7.3. Переломи кісток передпліччя та кисті

1). Іммобілізація передпліччя за допомогою шини Крамера

Драбинчасту шину вигинають під прямим кутом так, щоб один її край відповідав довжині передпліччя та кисті, до основи пальців, а другий – довжині 2/3 плеча. Після цього руку згинають під прямим кутом у ліктьовому суглобі та укладають на шину, яку закріплюють турами бинта (рис. 5.11).

Рис. 5.11. Накладання шини при переломі передпліччя

2). Іммобілізація кисті за допомогою шини Крамера

Драбинчасту шину розгортають на довжину передпліччя та згинають у вигляді жолоба. Передпліччя укладають так, як зображено на рис. 5.12. Шину закріпляють турами бинта.

Рис. 5.12. Накладання шини при переломі кисті

3). Іммобілізація передпліччя або кисті за допомогою підручних засобів

Руку згинають під прямим кутом та обережно укладають на дошку відповідного розміру. Під долонь підкладають м’який валик (вата, марля, тканина) так, щоб пальці були напівзігнутими. Шину закріплюють турами бинта (рис. 5.13 а), після чого закріплюють уражену руку за допомогою косинки та фіксуючої пов’язки (рис. 5.13 б). Іммобілізацію верхньої кінцівки при переломах кісток передпліччя також можна здійснити за допомогою поли куртки.

а)	б)

Рис. 5.13. Іммобілізація передпліччя, кисті за допомогою підручних засобів

5.7.4. Переломи стегна та гомілки

1). Іммобілізація стегна та верхньої третини гомілки за допомогою шини Дитерихса

Транспортна шина Дитерихса забезпечує надійну нерухомість у тазостегновому, колінному й гомілковостопному суглобах. Вона складається із двох розсувних дерев’яних бранш (зовнішньої та внутрішньої), підошви й закрутки (рис. 5.14). Бранші мають прорізи для косинок, ременів або бинтів.

Рис. 5.14. Транспортна шина Дитерихса:
а) у зібраному вигляді; б) у розібраному вигляді

Перед накладанням шину підганяють за розміром, розсовуючи так, щоб милиця зовнішньої бранши впиралася в пахвову западину, а милиця внутрішньої бранши – у пах. Нижні кінці обох бранш повинні виступати за стопу на 10-12 см. Підігнані бранші на рівні шпеньків зв’язують бинтом. Потім у кожну пару прорізів бранш просмикують по одній косинці, складені у вісім шарів, або поясні ремені. Замість косинок і поясних ременів можна заздалегідь заготовити пояси з бавовняної тканини.

До внутрішньої поверхні обох частин шини, а також до милиць прибинтовують товстий шар вати, марлі, тощо. Ділянку гомілковостопного суглоба покривають товстим шаром вати, після чого прибинтовують до стопи підошовну частину шини, ретельно зміцнюючи ділянку п’яток, на яку прийдеться основне навантаження при витягуванні (рис. 5.15). Потім нижні кінці бранш проводять через дротові скоби підошви й приладжують до бічних поверхонь кінцівки й тулуба. В ділянках виступів кісток на стегні (великий вертіл), колінному суглобі й щиколотці підкладають вату. Для кращої іммобілізації кінцівки по задній її поверхні укладають драбинчасту шину. Шину Дитерихса прикріплюють до тулуба косинками, поясами або ременями, протягнутими в прорізи бранш. Кінці шнурків закрутки просмикують через отвори поперечної планки й у кільця підошви, виводять назад через отвір планки й зав’язують навколо закрутки. Потім, взявшись руками за стопу, витягують ногу доти, поки милиці бранш не ввійдуть в пах і в пахвову западину; у цьому положенні стопу фіксують закруткою. Після витягування шину фіксують, накладаючи на неї циркулярні тури бинта. Необхідно пам’ятати, що занадто сильне витягування може викликати біль та пролежні від тиску в ділянці тилу стопи й ахіллова сухожилля.

Рис. 5.15. Етапи накладання шини Дитерихса:

а) прикріплення підошовної частини шини; б) проведення частин шини через скоби підошви та прикріплення їх до бокових поверхонь тулуба та ноги; в) фіксація шини тасьмами та бинтом до тулуба та стегна; г) закріплення закрутки після витягування кінцівки; д) заключна іммобілізація нижньої кінцівки шиною Дитерихса

За відсутності шини Дитерихса можна використати для іммобілізації драбинчасті шини Крамера. Дві шини зв’язують на таку довжину, щоб подовжена шина, проходячи по зовнішній поверхні кінцівки й тулуба, одним кінцем упиралася в пахвову западину, а іншим обгинала підошву у вигляді стремені. Третя шина повинна проходити по внутрішній поверхні кінцівки, упираючись одним кінцем у пах, а іншим обгинати підошву у вигляді стремені. Четверта шина повинна прилягати до задньої поверхні кінцівки від сідниці до стопи. Шини закріплюють турами бинта.

2). Іммобілізація нижньої кінцівки при переломі стегна за допомогою підручних засобів

Дві дошки обережно накладають з обох боків нижньої кінцівки так, щоб із зовнішньої сторони шина впиралася в пахвову западину, а з внутрішньої – у пах. Між дошками та кістковими виступами обов’язково підкладають м’які валики. Дошки закріплюють між собою фіксуючими пов’язками, а на рівні грудей – косинкою до грудей потерпілого (рис. 5.16).

На рисунку 5.17 зображено використання підручних засобів (ковдра, яка намотана на дві тичини) для іммобілізації стегна.

Рис. 5.16. Іммобілізація нижньої кінцівки при переломі стегна за допомогою дощок

Рис. 5.17. Іммобілізація нижньої кінцівки при переломі стегна за допомогою ковдри та двох тичин

3). Іммобілізація гомілки за допомогою шини Крамера

Використовують три драбинчасті шини Крамера. Одну з них накладають по задній поверхні гомілки, від кінчиків пальців до середини стегна, дві інших – по боковим поверхням гомілки так, щоб вони обхопили стопу у вигляді стремені (рис. 5.18). Шини закріплюють турами бинта.

Рис. 5.18. Іммобілізація гомілки за допомогою шини Крамера

Також, іммобілізацію гомілки можна здійснити за допомогою ковдри, намотаної на дві тичини (рис. 5.19) або шляхом фіксації пошкодженої нижньої кінцівки до здорової.

Рис. 5.19. Іммобілізація нижньої кінцівки при переломі гомілки за допомогою підручних засобів

5.7.5. Переломи стопи

Накладають дві драбинчасті шини Крамера. Одну з них ведуть від кінчиків пальців по підошві, згинають під прямим кутом біля п’ятки та прямують по задній поверхні гомілки до підколінної ямки. Надлишкову частину шини відгинають назад. Другу шину, згинають за формою літери "Г" та накладають вздовж зовнішньої поверхні гомілки так, щоб вона обхопила підошву, на зразок стремені. Шини фіксують турами бинтів.

5.7.6. Переломи щелепи

Порядок іммобілізації при переломі зображений на рис. 5.20. Слід пам’ятати, що таких потерпілих забороняється класти на спину, так як при цьому можливе розслаблення лицьових м’язів, що може призвести до закупорки дихальних шляхів.

Рис. 5.20. Іммобілізація при переломі щелепи

5.7.7. Переломи ребер

Перед тим, як розпочати іммобілізацію, потерпілий повинен видихнути повітря, після чого накладають тугу пов’язку з бинта (рушник, простирадло) на нижню частину грудної клітки.

5.7.8. Переломи хребта

Перелом хребта – одна з найнебезпечніших травм. Якщо потерпілий отримав травму спини або впав і при цьому він не відчуває своїх кінцівок чи не може поворухнути ними, то слід припустити, що в нього є серйозна травма спини та надавати першу медичну допомогу як при переломі.

1). Перша допомога до прибуття ланки санітарів-носіїв

Полягає в заспокоєнні потерпілого, первинному огляді з метою вияснення можливості травми хребта. Потерпілого забороняється зрушувати з місця. Якщо потерпілий знаходиться горілиць, потрібно за допомогою підручних засобів (ковдра, шинель) підкласти валик під його поперек (рис. 5.21); у випадку, коли він лежить обличчям вниз це робити забороняється.

Рис. 5.21. Підкладання валика під поперек при переломі хребта

2). Укладання потерпілого з травмою хребта на носилки

Для транспортування використовують широку дошку або двері, довші за зріст потерпілого. Для запобігання раптовим рухам та зміщенню тіла пораненого необхідно обережно зв’язати його руки (на рівні талії) та ноги. Якщо потерпілий знаходиться в положенні на спині, на носилки під поперек підкладають валик.

Укладання здійснюють, як правило, чотири чоловіка (рис. 5.22).

Рис. 5.22. Укладання потерпілого з травмою спини на ноші

Номера "2, 3 та 4" присідають на одне коліно з одного боку носилок. Номер "1" знаходиться з протилежної сторони. Перші три чоловіка обережно просовують руки під потерпілого, а номер "1" допомагає їм в цьому. При готовності, номер "2" дає команду. Усі особи синхронно, обережно піднімають потерпіло­го на 20 см. Номер "1" підсовує носилки, стежачи за тим, щоб валик знаходився під попереком потерпілого, після чого знову допомагає решті. Номер "2" командою контролює укладання потерпілого на носилки.

При положенні пораненого обличчям додолу його не перевертають, транспортують, підкладавши під груди валик.

5.7.9. Переломи шиї

1). Перша допомога до прибуття ланки санітарів-носіїв

Полягає в заспокоєнні потерпілого, при неприродному положенні голови або шиї здійснюють їх фіксацію (за допомо­гою важких об’єктів: каміння, взуття, заповненого піском, камінням і т.д.).

Якщо потерпілий знаходиться горілиць, то необхідно обережно, підтримуючи голову, підняти його за плечі та підсунути під шию валик, як показано нижче (при цьому потилиця повинна лежати на землі).

Забороняється зрушувати потерпілого з травмою шиї, якщо він знаходиться обличчям вниз. Необхідно провести іммобіліза­цію таким же чином, як було наведено вище, без підкладання валика під шию.

Рис. 5.23. Іммобілізація при переломі шиї

2). Укладання потерпілого з травмою шиї на носилки

Допомогу надають дві особи, при цьому переміщення голови та тулуба пораненого з травмою шиї повинно здійснюва­тись синхронно. Поруч з травмованим необхідно покласти широку дошку, яка за розмірами повинна бути довше на 20 см за зріст пораненого. Номер "1", підтримує голову та шию потерпілого, в той час як номер "2" стає навколішки на дошку (з метою запобігання її зсуненню) та підтримуючи потерпілого за плечі та стегна обережно кладе його на дошку.

Якщо потерпілий знаходиться в положенні обличчям вниз, то номер "1" підтримує його голову та шию, в той час як номер "2" обережно перегортає його на спину та укладає на дошку. Після цього необхідно підкласти під шию валик та провести іммобілізацію голови (шиї) за допомогою підручних засобів. Потім дошку кладуть на ноші та транспортують потерпілого.