Травми грудної клітки

Пошкодження грудної клітки бувають закриті й відкриті.

Закриті пошкодження виникають внаслідок впливу вибухової хвилі, стискання тулуба твердими предметами, падіння з висоти й т.п. За тяжкістю, закриті травми грудної клітки можуть варіювати від порівняно легких, у вигляді забитих місць і гематом м’яких тканин, локальних розривів м’язів без ушкодження реберного каркаса до тяжких – із травмою внутрішніх органів грудей (легень, серця, крупних судин, стравоходу, трахеї, бронхів), множинних переломів ребер.

Відкриті (проникаючі) пошкодження виникають при вогнепальних, колото-різаних пораненнях грудей та ін. Проникаючі поранення грудної клітки є дуже небезпечними для життя потерпілих у зв’язку з можливим ушкодженням внутрішніх органів, розвитком внутрішньої кровотечі, емфіземи межистіння, прогресуючої легенево-серцевої недостатності.

Травми грудної клітки нерідко супроводжуються ускладне­ннями: розвитком пневмотораксу або гемотораксу (скупчення повітря або крові у плевральній порожнині). В результаті цього, відбувається спадання легені на боці ураження, зсув серця та стискання здорової легені, що призводить до розвитку дуже тяжкого стану – плевропульмонального шоку (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Схема пневмотораксу

4.4.1. Загальні симптоми пошкодження грудної клітки

Характерними ознаками відкритої травми грудей є рана, зовнішня кровотеча; інколи виявляються чужорідні предмети або краї та уламки ребер в рані. При закритих пошкодженнях рана відсутня, можлива наявність подряпин, синців, гематом, але у потерпілого можуть бути ті ж самі симптоми, як і при відкритих пошкодженнях:

– біль на стороні травми, який посилюється при вдиху, кашлі, зміні положення тіла;

– задишка, порушення дихання (часте, поверхневе, хрипле, свистяче тощо);

– вимушене положення тіла (напівсидячи);

– кровохаркання;

– порушення роботи серця (прискорене та приглушене серцебиття, порушення ритму тощо).

4.4.2. Перша медична допомога при травмах грудної клітки

Загальні положення. Потерпілий із травмою грудної клітки повинен перебувати під постійним наглядом із-за можливого розвитку станів, які потребуватимуть надання основних заходів першої медичної допомоги (відновлення прохідності дихальних шляхів, штучне дихання, відновлення серцевої діяльності, лікування та профілактика шоку, контроль кровотечі). По можливості необхідно звільнити ділянку рани від одягу (зняти, розрізати його), при цьому забороняється очищати рану, виймати з неї сторонні предмети.

При наявності у потерпілого декількох ран перев’язку необхідно починати з найбільш тяжкої. При цьому слід орієнтуватись на локалізацію та розмір рани, наявність та інтенсивність кровотечі.

Закриті пошкодження грудної клітки. Заходи першої медичної допомоги включають відновлення легеневої, серцевої діяльності (за необхідності), профілактику шоку – охолодження місця травми, введення знеболюючого. Такі потерпілі потребують евакуації на вищі рівні медичного забезпечення в положенні напівсидячи.

Відкриті пошкодження грудної клітки. Заходи першої медичної допомоги полягають у накладанні герметичної (оклюзивної) пов’язки з метою відновлення фізіологічного процесу дихання та попередження розвитку плевропульмонального шоку.

Накладання герметичної пов’язки. Прогумовану обгортку ППІ (целофан, фольга) внутрішньою стороною в момент видиху накладають на рану, поверх неї подушечки ППІ (на вхідний та вихідний отвори) і, підтримуючи їх, роблять декілька турів навколо грудей (рис. 4.9). В момент видиху потерпілого пов’язку фіксують над раною.

Рис. 4.9. Накладання герметичної пов’язки

Потерпілому придають положення напівсидячи; при необхідності, для зупинки кровотечі накладену пов’язку утримують протягом 5-10 хвилин (по можливості, це виконує сам потерпілий).

Якщо після накладання герметичної пов’язки стан потерпілого продовжує погіршуватися (поверхневе, неритмічне дихання, занепокоєння, посиніння шкіри обличчя тощо), то необхідно терміново перевірити пов’язку та накласти її знов.

Травми живота

Пошкодження живота бувають закриті й відкриті (проникаючі та непроникаючі).

Закриті пошкодження виникають в результаті впливу вибухової хвилі, при падінні з висоти, ударах у живіт, стиснення тулуба важкими предметами, уламками споруд та ін. Легкі травми можуть обмежуватися ізольованими забитими місцями й пошкодженнями черевної стінки – розривом м’язів, кровоносних судин тощо. Тяжкі травми живота супроводжуються пошкодженням органів черевної порожнини й позачеревинного простору.

Відкриті пошкодження найчастіше виникають при вогнепальних, колото-різаних пораненнях живота. До проникаю­чих поранень відносять такі, що супроводжуються пошкодже­нням передньої черевної стінки з ураженням внутрішніх органів та крупних кровоносних судин. Такі поранення є дуже небезпечними для життя потерпілих у зв’язку з розвитком масивної внутрішньої кровотечі та гнійних запальних процесів у черевній порожнині.

4.5.1. Загальні симптоми травми живота

Характерними симптомами є:

– різкий біль в животі, що вимушує потерпілого прийняти вимушене положення лежачи на боку із ногами, зігнутими у колінних суглобах;

– нудота, блювота вмістом шлунку або кров’ю;

– спрага, сухий язик;

– слабкий, прискорений пульс;

– блідість шкірних покривів;

– напружений, твердий як дошка живіт;

– відсутність дихальних рухів передньої черевної стінки;

– зовнішня кровотеча, випадання внутрішніх органів (при відкритих травмах).

4.5.2. Перша медична допомога при травмах живота

а). Оцінка стану потерпілого. Включає в себе огляд пораненого з метою визначення вхідного, вихідного отворів рани та станів, що в першу чергу становлять загрозу для життя (значна кровотеча, випадання внутрішніх органів, великий розмір рани та ін) та введення знеболюючого.

б). Укладання пораненого. При пораненнях живота потерпі­лого необхідно покласти на спину та зігнути його ноги у колінних суглобах (рис. 4.10). Це дозволить розслабити м’язи живота, зменшити біль та прояви шоку, запобігти подальшому ураженню внутрішніх органів. Потерпілий у непритомному стані потребує постійного нагляду для запобігання закупорки дихальних шляхів.

Рис. 4.10. Положення потерпілого з травмою живота

в). Огляд рани. Необхідно обережно зняти одяг навколо рани, при цьому забороняється видаляти частини одягу, які щільно прилипли до неї.

При випаданні внутрішніх органів, їх, за допомогою стерильного (підручного) матеріалу поміщають на черевній стін­ці потерпілого. Забороняється торкатися руками до внутрішніх органів або вкладати їх в середину рани.

г). Накладання пов’язки. Як перев’язувальний матеріал використовують ППІ, стерильні бинти, імпровізовані засоби (одяг, сорочки та ін).

При наявності чужорідного тіла, що виступає з рани, пов’язка накладається обережно, навколо рани, без зміщення стороннього тіла (рис. 4.11).

Рис. 4.11. Накладання пов’язки при травмі живота

Після накладання пов’язки її закріплюють на здоровій стороні, подалі від рани (рис. 4.12). З метою кращого закріплення пов’язки можна використати імпровізовану підтримуючу пов’язку з підручних засобів (краватка, одяг та ін.). При цьому її закріплюють з протилежного боку від вузла ППІ.

Рис. 4.12. Накладання вузлів ППІ

Категорично забороняється давати потерпілим з поранення­ми живота їжу або воду, можливе лише зволоження губ.

5. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ПОШКОДЖЕННЯХ М’ЯКИХ ТКАНИН ТА СУГЛОБІВ

Загальні положення

Перелом – це травма, що призводить до порушення цілісності кістки. Наслідками переломів є порушення опорної та рухомої функції кінцівки, сегменту тіла, в більш тяжких випадках вони можуть бути причиною смерті. Відповідна та своєчасно надана медична допомога при переломах дозволяє прискорити одужання потерпілих, запобігти розвитку низки ускладнень (кровотеча, зміщення кісткових уламків, шок та ін.) та зменшити летальність.

Перша медична допомога полягає в іммобілізації (знерухомленні) уламків кісток та, у разі необхідності, – проведенні реанімаційних заходів. Необхідно пам’ятати, що найшвидша іммобілізація зменшує біль та є головним фактором (заходом) запобігання розвитку шоку.

Види переломів

Розрізняють:

– закриті – переломи без порушення цілісності шкірних покривів, наявності рани та зовнішньої кровотечі;

– відкриті – переломи з порушенням цілісності шкірних покривів та зовнішньою кровотечею (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Види переломів:
а) закритий; б) відкритий

Закриті переломи характеризуються пошкодженням м’язів, навколишніх тканин, кровоносних судин та нервів. Відкриті переломи є більш тяжкими, так як вони завжди ускладнюються рановою інфекцією.

За ступенем пошкодження розрізняють переломи повні, коли кістка зламана повністю, та неповні, коли є лише надлам або тріщина.

За напрямком лінії перелому відносно довгої осі кістки розрізняють поперечні, косі, гвинтоподібні, увігнані, уламкові переломи (рис. 5.2). Останні, як правило, мають місце при вогнепальних пораненнях.

Рис. 5.2. Види переломів:

а) поперечний; б) косий; в) гвинтоподібний;
г) увігнаний; д) уламковий