Запобігання розвитку шоку

При наданні допомоги потерпілому слід завжди передбачати наявність в нього шокового стану або можливість його розвитку в найближчий час.

Заходи щодо запобігання або зниження ризику розвитку шоку:

1. Якщо дозволяє ситуація, то потерпілого необхідно віднести в укриття. Найбільш зручним для пораненого є положення на спині, але якщо він перебуває у шоковому стані або в нього є поранення грудної клітки, проблеми з диханням, то йому придають сидяче положення.

2. На полі бою всім, хто отримав переломи, великі рани і опіки вводиться знеболююче із шприц-тюбика в м’які тканини стегна, сідниці чи плеча (рис. 3.15).

3. Пораненим з значною крововтратою рекомендується проводити ранню інфузію кровозамінників та протишокових рідин.

Рис. 3.15. Шприц-тюбик. Послідовність проведення ним ін’єкцій

3. Потерпілому необхідно підняти нижні кінцівки вище рівня серця, Даний захід забороняється проводити при травмах голови, живота, переломах кінцівок, які не були попередньо іммобілізовані. Пораненим у живіт необхідно зігнути ноги в колінних суглобах.

4. Потрібно ослабити одяг на спині, зап’ястях та в будь-якому іншому місці, де він щільно прилягає до тіла.

5. Слід запобігати переохолодженню або перегріванню організму. В холодну пору року пораненого укутують ковдрою, плащ-палаткою; в теплу – кладуть в тінь.

6. Заспокоюють пораненого. Особа, що надає допомогу повинна діяти компетентно та впевнено.

7. Потерпілому в шоковому стані забороняється давати пити та їсти. Якщо ситуація потребує залишення його на самоті або він перебуває у непритомному стані, то його голову повертають на бік з метою запобігання закупорки дихальних шляхів.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ПОШКОДЖЕННЯХ

Класифікація

Всі механічні пошкодження (травми) поділяються на відкриті (рани, відкриті переломи кісток) й закриті. Відкриті пошкодження, або рани, завжди супроводжуються порушенням цілісності шкірних покривів або слизових оболонок, зовніш­ньою, а іноді внутрішньою кровотечею (у черевну, грудну порожнину та ін.).

Характерними ознаками рани є кровотеча, біль, пошкодження тканин.

Рани поділяються на:

1. Поверхневі – ушкоджується тільки одна шкіра.

2. Глибокі – ушкоджується підшкірна тканина, м’язи, кістки.

Залежно від розміру рани поділяються на малі, середні й великі.

Залежно від форми предмета, що ранить рани поділяються на:

1. Різані – наносяться гострим предметом, як правило, ножем, бритвою, склом і т.п. Такі рани мають рівні краї, які зяють, характеризуються помірною або сильною кровотечею. Біль при різаних ранах менш виражена, ніж при інших видах поранень.

2. Рубані – наносяться предметом з гострим краєм (соки­рою, шашкою); за зовнішнім виглядом нагадують різані рани, але відрізняються більшою глибиною, іноді супроводжуються ушкодженням кісток.

3. Колоті – наносяться колючими предметами – голкою, цвяхом, ножем, вилами або іншими гострими предметами. Такі рани мають невеликий рановий отвір у шкірі, характеризуються глибоким ураженням тканин, іноді з пошкодженням внутрішніх органів. Зовнішня кровотеча, як правило, незначна.

4. Рвані – виникають у результаті розриву шкіри при її натягу (поранення осколками снарядів, при наїзді транспорту на людину і т.п.). Такі рани мають нерівні краї, навколишні тканини сильно пошкоджені, кровотеча слабка, супроводжую­ться сильним болем.

5. Забиті – за зовнішнім виглядом подібні до рваних. Виникають під дією тиску, ударної хвилі, при ударі тупим предметом, при падінні або стисненні тіла. Такі рани мають нерівні краї, кровотеча при них слабка. Якщо рвані або забиті рани супроводжуються великим пошкодженням тканин, їх називають розмноженими.

6. Укуси – за зовнішнім виглядом нагадують забиті або рвані рани; нерідко разом зі слиною тварини або людини в них потрапляє інфекція.

7. Вогнепальні – виникають в результаті дії куль, осколків снарядів, дробу; характеризуються наявністю невеликого округлого вхідного отвору – місце входу кулі, і великого вихідного отвору – місце виходу кулі з тіла (наскрізна рана). При наявності лише одного вхідного отвору, рана називається сліпою. Куля або осколок, пролітаючи по дотичній, може пошкодити шкіру й розташовані під нею тканини, не проникаючи у їхню глибину. Такі поранення називають дотичними; не мають ранового каналу і, як правило, зяють.

У випадках коли, предмет що ранить (ніж, куля, осколок і т.п.) проникає в яку-небудь порожнину тіла (наприклад, у грудну або черевну), поранення називається проникаючим, а в противному випадку – непроникаючим. Так, наприклад, якщо при сліпому пораненні осколок снаряду пробив шкіру стінки живота й застряг у м’язах – це "сліпе осколкове непроникаюче поранення живота", якщо ж осколок проник у черевну порожнину – "сліпе осколкове проникаюче поранення живота".

При одночасному пораненні декількома кулями або осколками виникають множинні поранення, а при ураженні декількох органів одним снарядом, що ранить, – поєднанні поранення.

Закритими пошкодженнями вважаються такі, при яких відсутнє порушення цілісності шкірних покривів та слизових оболонок. До них відносять забої, розтяг, вивих, розриви органів та м’яких тканин (м’язів, сухожиль, судин, нервів), струс і забій мозку, контузія.

Травми голови

Травми голови (черепно-мозкові травми) поділяються на закриті й відкриті.

До закритої черепно-мозкової травми відносяться пошкодження мозку й оболонок, при яких відсутнє порушення цілісності шкірних покривів (струс, забій головного мозку, контузія).

До відкритої черепно-мозкової травми відносяться пошкодження з ранами м’яких покривів голови або переломами кісток основи черепа, що супроводжуються кровотечею або витоком спинномозкової рідини з вух або носа (лікворея).

Необхідно пам’ятати, що загрозу для життя пораненого може становити як незначна різана рана шкіри голови (апоневрозу) – через можливість розвитку первинного або вторинного зараження, так і серйозне пошкодження мозку.

4.2.1 Симптоми

При огляді потерпілого з відкритою черепно-мозковою травмою видно рану, іноді можна побачити й мозок з мозковими оболонками. При закритих пошкодженнях рана відсутня, однак, у потерпілого можуть бути ті ж самі симптоми, як і при відкритих пошкодженнях.

Характерними симптомами є:

– непритомний стан;

– нудота або блювота;

– конвульсії або судоми (мимовільні);

– сплутана мова;

– сонливість;

– втрата пам’яті (відчуття часу, місце знаходження тощо);

– витікання прозорої рідини або кровотеча з носу або вух;

– невпевнена, хитка хода;

– запаморочення;

– уповільнений, прискорений або неритмічний пульс;

– розлади дихання (неритмічне, поверхневе, шуми та ін.);

– порушення зору (двоїння, нечіткість, важкість фокусува­ння та ін.);

– параліч;

– головний біль;

– крововилив в ділянці повік та очних яблук – симптом "окулярів";

– кровотеча з рани голови;

– мимовільне сечовипускання, випорожнення;

– деформація голови.

4.2.2. Перша медична допомога при травмах голови

Потерпілий із травмою голови (або підозрою на неї) повинен перебувати під постійним наглядом. При відкритих травмах голови необхідно накласти пов’язку, при цьому неможна очищати рану, виймати з неї сторонні предмети. Всі постраждалі з травмою голови повинні перебувати по можливо­сті в теплі, забороняється давати їм їсти та пити.

Допомога потерпілому в непритомному стані. Перш за все, визначається наявність у потерпілого самостійного дихання, неконтрольованої кровотечі або пошкодження хребта.

1. Дихання. У випадку відсутності у потерпілого самостій­ного дихання або його неефективності (синій, іноді темний колір шкіри навколо губ і нігтів; переривчасті, неритмічні дихальні рухи та ін.) необхідно вжити заходів щодо відновлення прохідності дихальних шляхів та/або зробити штучне дихання (розд. 3).

2. Кровотеча.При травмі голови кровотеча може бути як зовнішньою (при пошкодженні кровоносних судин шкірних покривів, м’яких тканин голови, апоневрозу), так і внутрішньою (внутрішньочерепною). Більшість зовнішніх кровотеч може бути зупинена шляхом перев’язки рани.

3. Пошкодження хребта. У всіх випадках, коли потерпілий перебуває у непритомному стані, і в нього є пошкодження вище ключиці або голови, необхідно одночасно припускати наявність травми шиї або голови з пошкодженням спинного мозку. Про травму спинного мозку свідчить відсутність реакції на збудники, здуття (збільшення) живота або ерекція статевого члена:

а). Відсутність реакції на збудники перевіряється шляхом легкого поколювання загостреним предметом потерпілого, починаючи з його стоп, та спостереження за його обличчям. Якщо потерпілий моргає або супиться, то це вказує на ймовірну відсутність пошкодження спинного мозку. Якщо ніякої відповідної реакції після поколювання тіла в напрямку до грудної клітки не реєструється, то дії санітара повинні бути обережним, перша медична допомога надається як при пошкодженні спинного мозку.

б) Здуття (збільшення) живота визначається при обстеженні грудної клітки й живота потерпілого. Якщо при вдиху відбувається здуття живота, а грудна клітка при цьому майже нерухома, то це свідчить про можливе пошкодження спинного мозку.

в) Ерекція статевого члена є ще одною ознакою пошкодження спинного мозку у потерпілих чоловічої статі.

Струс головного мозку.Виникає у випадку сильного удару по голові або обличчю. Зміни при цьому мають оборотний характер, однак під ознаками струсу можуть бути приховані більш тяжкі, небезпечні для життя стани, такі як забій головного мозку, внутрішня кровотеча та ін.

Основні симптоми: оглушення, короткочасна втрата свідомості, втрата пам’яті, запаморочення, головний біль, нудота, блювота, розлади дихання, хитка хода.

Перша медична допомога полягає в забезпеченні спокою потерпілому, прикладанні холоду до голови, дачі протиблювот­ного засобу; при наявній зовнішній кровотечі накладається асептична пов’язка. Потерпілі даної категорії повинні перебувати під постійним наглядом; евакуюються на вищий рівень медичного забезпечення.