Зупинка кровотечі та захист рани

3.3.1. Накладання первинної пов’язки

Первинна пов’язка – це пов’язка, яку накладають вперше після травми, поранення з метою захисту рани від повторного забруднення та зупинки кровотечі. Для цього можуть використовуватися як табельні, так і підручні засоби.

Перш ніж накласти первинну пов’язку необхідно ретельно обстежити потерпілого з метою визначення його загального стану та характеру поранення (сліпе, наскрізне). Слід пам’ятати, що вихідний отвір рани набагато більший, ніж вхідний. Категорично забороняється торкатися рани руками, очищати її від забруднення, промивати будь-якими розчинами, власноруч здійснювати вилучення з рани куль, осколків, вправляти внутрішні органи, що випали назовні. Перед накладанням пов’язки рекомендується в залежності від локалізації рани обробити її антибіотиком широкого спектру дії з метою уповільнення розвитку раневої інфекції.

Для накладання первинної пов’язки необхідно обережно, не завдаючи болю пораненому звільнити ділянку рани від одягу. Верхній одяг знімають або розрізають (розпорюють по шву). При пораненнях кінцівок потрібно зняти одяг спочатку із здорової кінцівки, а потім з пошкодженої. Взимку з метою уникнення переохолодження пораненого, розріз краще викону­вати у вигляді клапана (два горизонтальні розрізи – вище і нижче від рани – і один вертикальний), який при перев’язці відкладають убік. Розріз штанини можна виконати у вигляді "манжети" (два горизонтальні розрізи – вище і нижче за пошкодження навколо ноги), яку зсовують вниз, оголяючи рану. При пораненнях стопи і гомілки розрізають задній шов халяви чобота до задника, обережно звільняють п’яту і поволі стягують чобіт.

Після накладання пов’язки одяг надягають в зворотному порядку, тобто спочатку на хвору кінцівку, а потім на здорову. Клапаном ("манжетою") з одягу прикривають пов’язку і закріплюють зверху бинтом.

У випадку перебування в осередку хімічного ураження пов’язка накладається поверх одягу.

Пакет перев’язувальний індивідуальний – табельний пере­в’яувальний засіб, який є у кожного військовослужбовця (рис. 3.11).

Правила використання пакету:

– розривають по надрізу зовнішній чохол і виймають пакет, загорнутий у вощений папір; дістають шпильку та поміщають її на видному місці;

– розгортають паперову обгортку, лівою рукою утримують за кінець бинта та розкатують його до скатки бинта;

– правою рукою беруть скатку бинта і розгортають пов’язку, залишаючи кожну подушечку складеною в 2 рази (у разі великої рани або опіку необхідно розвернути подушечки повністю);

– накладають подушечки на рану тією стороною, якою не торкалися руками (непрошитою кольоровими нитками), закріплюють подушечки бинтом та фіксують булавкою.

Рис. 3.11. Пакет перев’язувальний індивідуальний

Якщо після накладання ППІ кровотеча продовжується, то необхідно:

– притиснути пов’язку на 5-10 хвилин. Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, то це він може виконати сам;

– підняти кінцівку вище рівня серця. При переломі перед цим необхідно накласти шину;

Після зупинки кровотечі потрібно перевірити наявність шоку, за необхідності вжити заходів щодо його усунення. В разі продовження кровотечі необхідно накласти тугу пов’язку.

3.3.2. Накладання тугої пов’язки

Даний захід дозволяє захистити рану від повторного зараження та зупинити кровотечу за рахунок стискання пошкоджених кровоносних судин.

Для накладання тугої пов’язки необхідно підняти поранену кінцівку вище рівня серця, на місце рани (де вже є ППІ) покласти валик з вати та за допомогою бинтів або підручних засобів накласти тугу пов’язку. При цьому, вузол повинен знаходиться над раною (рис. 3.12).

Рис. 3.12. Етапи накладання тугої пов’язки

З метою забезпечення адекватної циркуляції крові необхідно періодично перевіряти правильність накладання пов’язки і, якщо при огляді кінцівка холодна, відмічається її посиніння, пов’язку послабляють.

При продовженні кровотечі здійснюють пальцеве притиснення кровоносних судин у типовому місці.

3.3.3. Пальцеве притиснення кровоносних судин

Даний метод дає найбільший ефект, якщо вдається притиснути судину до кістки.

При артеріальній кровотечі судину притискають вище місця поранення, а при кровотечі з вени – нижче рани. Схема магістральних артеріальних судин і місця їх пальцевого притиснення наведені на рис. 3.13.

Рис. 3.13. Місця притиснення кровоносних судин

Якщо кровотеча продовжується рекомендується накласти кровозупинний зажим або лігатуру на судину, що кровоточить. У разі відсутності відповідного інснрументу або неможливості виконання даних заходів накладається джгут.

3.3.4. Накладання джгута

Накладання джгута повинно здійснюватись у крайніх випадках, коли вищезазначені способи зупинки кровотечі виявились неефективними, або у разі пошкодження крупних магістральних судин, відриву (ампутації) кінцівки (рис. 3.14).

Рис. 3.14. Накладання джгута

Джгут може бути як табельним, так і імпровізованим (марля, бинт, одяг та інше). Для запобігання пошкодження шкіри ширина імпровізованого джгута повинна становити не менше 5 см. Категорично забороняється використовувати як джгут дріт, мотузку, шнурки.

Вимоги при накладанні джгута:

– джгут повинен бути добре помітним;

– джгут накладається вище рани на відстані 5-10 см. Забороняється накладати джгут на суглоб. Якщо рана знаходиться біля суглобу, то джгут накладають вище його;

– джгут накладається на одяг або на бинт, марлю, тканину і ні в якому разі безпосередньо на шкіру;

– джгут потрібно затягувати розраховуючи зусилля – до зникнення пульсу нижче місця накладання;

– на пов’язці або шкірі обов’язково повинна бути зроблена відмітка про час накладання джгута;

– джгут накладають не більше як на одну годину.

Неправильне або накладання джгута на тривалий час без дотримання вищенаведених вимог загрожує розвитком некротичних процесів, ускладнює подальше лікування на вищих рівнях медичного забезпечення.