Виникнення і етапи розвитку фінансового менеджменту

Ринкові перетворення в економіці України зумовили підвищення ролі фінансів не тільки в масштабах всієї економічної системи, але і на рівні окремих суб'єктів господарювання. Фінанси суб'єктів господарювання визначають поточні результати, а також майбутні можливості по здійсненню операційної, інвестиційній і фінансовій діяльності. Підвищення ролі і значення фінансів для підприємств припускає необхідність управління ними в процесі господарювання, що і зумовило формування нової наукової області знань і системи практичної діяльності, що отримала назву «Фінансовий менеджмент».

У країнах з розвиненою ринковою системою економіки управлінню фінансами на рівні окремих компаній, фірм, корпорацій вже давно приділяється найпильніша увага.

Об'єктивні умови і суб'єктивні процеси розвитку економіки в кінці XIX початку XX сторіч в США зумовили необхідність управління фінансами на рівні окремих суб'єктів господарювання.

Основними причинами, що зумовили виникнення фінансового менеджменту як науки і практичної області діяльності є:

1) активне становлення і розвиток крупних акціонерних компаній в промисловості, будівництві і торгівлі, яким було необхідно формувати великі об'єми фінансового капіталу і активів, що вимагало розробки системи управлінських рішень і їх практичної реалізації;

2) поява великого числа крупних фінансових установ, перш за все, банків, зацікавлених в об'єднанні своїх фінансових капіталів з капіталами виробничої сфери, створення фінансово-промислових груп, що також вимагало формування системи управління цими фінансовими процесами;

3) розвиток фінансового ринку, концентрація на нім все великих об'ємів фінансового капіталу також сприяли зародженню і розвитку нової науки і практичної області діяльності — фінансового менеджменту;

4) формування на рубежі ХІХ-ХХ ст. двох самостійних, але взаємопов'язаних наук - фінансів суб'єктів господарювання та менеджменту, що дозволило об'єднати їх зусилля для появи нового наукового напряму - фінансового менеджменту;

5) підвищується економічна роль держави в розвитку суспільства, що зажадало від підприємницького сектора розробки цілісної системи заходів з метою самозахисту від необґрунтованого втручання держави в господарську діяльність;

6) розвиток капіталістичної економіки в США супроводжувався зростанням суперечностей і конкуренцією за джерела фінансових коштів, їх ефективне формування і раціональне використання, що неможливо було досягти без серйозного управління фінансами суб'єкта господарювання;

7) посилення на рубежі ХІХ-ХХ ст. суперечностей між окремими країнами і їх найбільш великими фінансово-промисловими групами, що також сприяло необхідності появи нової науки - фінансового менеджменту.

Таким чином, фінансовий менеджмент як наука і практична галузь людської діяльності виник на рубежі ХІХ-ХХ ст. в США, де склалися як об'єктивні, так і суб'єктивні умови для його становлення і поступового розвитку.

За більш ніж 100 літню історію фінансовий менеджмент пройшли ряд етапів свого розвитку.

Перший етап - кінець XIX ст. перша чверть XX ст. Зародження фінансового менеджменту як практичної області управління фінансово-господарською діяльністю суб'єктів господарювання. Даний етап характеризувався активними практичними напрацюваннями в області управління крупними акціонерними компаніями, формуванням їх фінансового капіталу і активів, пошуками джерел фінансових коштів, активною роботою на фінансовому ринку по залученню інвестиційних капіталів.

Другий етап - кінець 20-х - початок 30-х років XX сторіччя. Характеризувався економічною кризою в США, що вплинуло на розвиток фінансового менеджменту.

У цей період фінансовий менеджмент розвиває принципи організації фінансів суб'єкта господарювання в умовах кризової економіки, формує концепцію управління фінансовими ризиками, систему регулювання господарської діяльності в умовах активного втручання держави в підприємництво.

Даний етап фактично завершився з початком Другої Світової війни, період який ознаменувався практично повним загасанням використання методів фінансового менеджменту в практичній діяльності компаній, у зв'язку з переходом всього світового господарства на військовий режим функціонування. В той же час в період з 1939 по 1947 роки у фінансовому менеджменті формувалися теоретичні положення, які дозволили успішно перейти до третього етапу його розвитку.

Третій етап - кінець 40-х - початок 50-х років XX ст. Характеризувався найбільшими досягненнями в області фінансового менеджменту. У деяких підручниках, книгах і допомозі цей період розглядається як основний, коли були розроблені концептуальні положення теорії фінансового менеджменту. У цей період були розроблені - теорія фінансування господарської діяльності, теорія інвестування, теорія управління фінансовим ринком, теорія вартості і структури капіталу, теорія формування і використання активів, теорія управління фінансовими ризиками, теорія антикризового фінансового управління і тому подібне Даний етап продовжувався до кінця 60-х років XX сторіччя.

Четвертий етап - кінець 60-х - початок 70-х років XX сторіччя. Цей етап був пов'язаний з розвитком теорії фінансового прогнозування і планування, формуванням концепції фінансового бюджетування, становленням і активним розвитком управління грошовими потоками підприємства, подальшим поглибленням теорії антикризового фінансового управління в компаніях. Даний етап тривав до початку 80-х років.

П'ятий етап - початок 80-х років XX сторіччя. Етап характеризувався активним використанням комп'ютерних технологій в розвитку фінансового менеджменту. У зв'язку з появою персональних комп'ютерів отримали подальший розвиток всі складові частини теорії фінансового менеджменту. У практичній області застосування персональних комп'ютерів і нового програмного забезпечення дозволило розширити можливості використання методів і прийомів фінансового менеджменту, прискорити обробку інформації, оптимізувати вибір найбільш кращих варіантів фінансових рішень. У цей період активно розвивається теорія фінансового контролю в господарській практиці і формується новий напрям - фінансовий контролінг, як об’єднання фінансового аналізу, фінансового прогнозування і планування, фінансового контролю в єдину систему управління фінансами суб'єкта господарювання.

Даний етап, на нашу думку тривав до середини 90-х років XX ст.

Шостий етап - середина 90-х років XX ст. по теперішній час. Характеризується процесами розширення можливостей фінансового менеджменту за межі однієї компанії (корпорації), активним переростанням його в міжнародний фінансовий менеджмент. Це обумовлено масштабними інтеграційними процесами в світовій економіці, розвитком транснаціональних фінансово-промислових корпорацій і холдингів, об'єднанням не тільки корпоративного сектора, але також багатьох країн в крупні міжнаціональні співтовариства, тобто глобалізацією економіки.

У Україні фінансовий менеджмент почав формуватися в кінці 80-х початку 90-х років XX ст. у зв'язку з появою об'єктивних умов для його практичного використання. Теорія фінансового менеджменту стала відома в країні в 80-х роках у зв'язку з випуском ряду фундаментальних перекладних книг американських і західноєвропейських учених. Власні розробки вітчизняних учених в області фінансового менеджменту почали виходити на початку 90-х років, але найбільш серйозно даною проблемою зайнялися в середині 90-х років XX ст., коли накопичилася необхідна інформація і практичний досвід використання системи управління фінансами різних суб'єктів господарювання.

Для фінансового менеджменту як науки необхідними умовами розвитку в Україні були:

1) поява і розвиток крупного підприємництва у всіх сферах економічної діяльності країни;

2) створення акціонерних товариств і об'єднань підприємств, фінансово-промислових груп і холдингів;

3) розвиток теорії управління і фінансів суб'єктів господарювання в ринковій економіці;

4) виникнення потреби в значних об'ємах грошових коштів;

5) гостре протиборство між суб'єктами господарювання за залучення грошових коштів і формування капіталів, а також необхідність протистояти тиску з боку держави.

1.2 Сутність, мета і завдання фінансового менеджменту на підприємстві

Ефективне управління фінансами підприємства вимагає організації системи, яка реалізує набір нетрадиційних шляхів вирішення виникаючих проблем та забезпечує його платоспроможність, високий рівень рентабельності та фінансову стабільність.

За визначенням Бланка І.О. управління фінансами підприємств являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту його коштів.

Деякою мірою схожим, але дещо розширеним є підхід Воробйова Ю.М., який визначає фінансовий менеджмент як економічну категорію, що характеризує систему принципів, методів і прийомів управління фінансами суб’єкта господарювання, яка спрямована на забезпечення ефективності формування певного рівня доходів власників у формі підприємницького прибутку, дивіденду чи відсотка, а також виконання зобов’язань перед персоналом, контрагентами і державою.

Поддєрьогін А.М. трактує фінансовий менеджмент як процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів.

Матеріальна основа фінансового менеджменту - реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який викликає рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків.

Основна мета фінансового менеджменту – створення необхідних фінансових передумов для виживання і розвитку підприємства у конкурентній боротьбі, формування фінансових результатів, які дозволяють максимізувати доходи власників на вкладений капітал, виконувати зобов’язання перед персоналом, контрагентами і державою.

У процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент направлений на вирішення таких основних завдань:

1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді. Це завдання реалізується шляхом визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на майбутній період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позикового капіталу, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найбільш ефективного розподілу та використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності їх використання на цілі економічного та соціального розвитку, виплату необхідного рівня доходів на інвестований капітал власникам підприємства тощо.

3. Оптимізація грошового обігу. Це завдання вирішується за допомогою ефективного управління грошовими потоками підприємства у процесі обігу його грошових коштів, забезпеченням синхронізації обсягів надходження та витрачання грошових коштів у окремих періодах, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним з результатів такої оптимізації є визначення середнього залишку вільних грошових активів, що забезпечує зниження втрат від їх неефективного використання та інфляційну захищеність.

4. Забезпечення максимізації прибутку підприємства при передбаченому рівні фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами, залучення в господарський оборот позикових фінансових ресурсів, вибору найбільш ефективних напрямків операційної та фінансової діяльності. При цьому для досягнення цілей економічного розвитку підприємство повинно орієнтуватись на максимізацію не валового, а чистого прибутку, який залишається в його розпорядженні, що вимагає здійснення ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики.

5. Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при передбаченому рівні прибутку. Якщо рівень прибутку заданий або спланований заздалегідь, то важливим завданням є зниження рівня фінансового ризику, що забезпечує одержання цього прибутку.

6. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку та забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу й активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

7. Забезпечення можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення господарської діяльності.

В процесі управління фінансами окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.

1.2. Предмет і об'єкт фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент на підприємстві, виступаючи в ролі керованої та керуючої системи має свій предмет та об'єкт, які виділяють його в окрему прикладну науку.

За визначенням Воробйова Ю.М. предметом фінансового менеджменту є процеси та явища, що відбуваються у фінансовій діяльності підприємства, її результати та наслідки розподілу - споживання (дивіденди) або капіталізація прибутку.

Об'єктом фінансового менеджменту є фінансові відносини, які складаються в результаті господарської взаємодії підприємства з внутрішніми та зовнішнім економічним середовищем.

Поддєрьогін А.М. відзначає, що об’єктом управління є фінанси підприємств і його фінансова діяльність, а до об’єктів фінансового менеджменту належать:

1) Управління активами:

а) Управління оборотними активами;

б) Управління необоротними активами.

2) Управління капіталом:

а) Формування фінансової структури капіталу;

б) Управління формуванням власних фінансових ресурсів;

в) Управління залученням позикових фінансових ресурсів.

3) Управління інвестиціями.

4) Управління грошовими потоками.

5) Управління фінансовими ризиками та попередження банкрутства.

6) Управління прибутком підприємства.

На підприємстві фінансовий менеджмент можна розглядати, як у якості керованої системи, що має свої специфічні особливості та закономірності так і у якості керуючої системи, як одного з напрямів загального управління на підприємстві.

Фінансовий менеджмент як керована система залежить від рівня державного регулювання підприємницької діяльності через справляння прямих та непрямих податків контролю за ціноутворенням та заробітною платою і т.д.

Фінансовий менеджмент як керуюча система є об'єктом управління, що знаходиться під дією цілеспрямованих управлінських рішень та загальних принципів організації управління - планування, аналізу та контролю.

Управління фінансами підприємства забезпечується сукупністю фінансової інформації, необхідної для аналізу, яку процесі прийняття управлінських рішень, так і в ході контролю за виконанням управ­лінських функцій.

Користувачі фінансової інформації, які безпосередньо, чи опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства та його результатах, виступають у якості суб'єкта фінансового менеджменту.

Кожен суб'єкт фінансового менеджменту вивчає фінансову інформацію із врахуванням своїх особистих інтересів.

Як суб'єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:

- органи державного управління;

- фінансові і податкові органи;

- власника;

- апарат управління підприємством.

У процесі управління підприємством важливу роль відіграє його статус юридичної особи, тобто організації, що має у власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно і відповідає за своїми обов'язками цим майном,може від свого імені здобувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем у суді. Юридична особа в обов'язковому порядку має самостійний баланс або кошторис.

Управління фінансовою діяльністю підприємства, що є юридичною особою, діяльність якого націлена на отримання прибутку, має наступні особливості:

- ґрунтується на відособленому майні, яким юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями;

- основні показники діяльності відображаються у самостійній фінансовій звітності, що подається в статистиці, податкові й інші органи;

- юридична особа виступає на ринку капіталу від свого імені, укладає договори і забезпечує їх виконання;

- всі отримані доходи є власністю юридичної особи і підставою для стягнення податків і зборів у встановленому законодавством порядку.

Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу фінансових ресурсів, обсяги та інтенсивність грошових потоків й інші умови фінансової діяльності суттєво різняться по окремих підприємст­вах. Тому з огляду на особливості здійснення фінансового менеджменту виникає необхідність класифікації підприємств як об'єктів фінансового менеджменту за окремими класифікаційними ознаками:

1) форми власності;

2) організаційно-правові форми діяльності;

3) галузеві ознаки;

4) розмір власного капіталу;

5) монопольне становище на ринку;

6) стадія життєвого циклу.

Цільовий характер діяльності юридичної особи визначає його приналежність до комерційної, або некомерційної організації. Отримання прибутку як основна мета діяльності - відмінна риса комерційної організації, Некомерційна організація таку мету не переслідує в якості основний і отриманий прибуток не розподіляє між учасниками.

1.4. Принципи та функції фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент як система управління фінансами підприємства відіграє активну роль у ринкових перетвореннях. Ця система функціонує у відповідності із принципами, що забезпечує її дієвість та об'єктивність. До числа основних принципів фінансового менеджменту належать такі.

1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. У якій би сфері діяльності підприємства не приймалося управлінське рішення, воно прямо або опосередковано впливає на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності. Управління фінансами безпосередньо пов'язане з операційним менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу та деякими іншими видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління фінансами з загальною системою управління підприємством.

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів й організації грошового обігу підприємства є взаємозалежними і здійснюють прямий або непрямий вплив на результати його фінансової діяльності. У деяких випадах цей вплив може мати суперечливий характер. Так, наприклад, здійснення високоприбуткових фінансових інвестицій може спричинити дефіцит фінансування виробничої діяльності та, як наслідок, істотно зменшити розмір операційного прибутку (тобто знизити потенціал формування власних фінансових ресурсів). Тому управління фінансами повинно розглядатися як комплексна керуюча система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких має свій внесок у загальну результативність фінансової діяльності підприємства.

3. Високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення у сфері формування та використання фінансових ресурсів і оптимізації грошового обігу, розроблені та реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на наступних етапах його фінансової діяльності. Насамперед це пов'язано з високим рівнем динамічності факторів зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки, та в першу чергу - зі зміною кон'юнктури фінансового ринку. Крім того, змінюються у часі й внутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до наступних стадій його життєвого циклу. Тому управлінню фінансами повинен бути властивий високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації виробничої і фінансової діяльності, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.

4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу припускає, що підготовка кожного управлінського рішення у сфері формування та використання фінансових ресурсів і організації грошового обігу повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен ґрунтуватись на системі критеріїв, що визначають фінансову філософію, фінансову стратегію або конкретну фінансову політику підприємства. Система таких критеріїв розроблюється самим підприємством.

5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б ефективними не здавалися ті або інші проекти управлінських рішень у сфері фінансової діяльності у поточному періоді, вони повинні бути відхилені у разі їх протиріччя місії (головній меті діяльності) підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку, негативного впливу на економічну базу формування високих обсягів власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел у майбутньому періоді. Ефективне управління фінансами, що організоване з врахуванням викладених принципів, дозволяє формувати необхідний ресурсний потенціал високих темпів приросту операційної діяльності підприємства, забезпечувати постійне зростання власного капіталу, істотно підвищувати його конкурентну позицію на товарному та фінансовому ринках, забезпечувати стабільний економічний розвиток у стратегічній перспективі.

Управління фінансами реалізує свою головну мету та основні завдання шляхом здійснення визначених функцій. Вони підрозділяються на дві основні групи, які визначаються комплексним змістом цього виду функціонального управління:

- функції фінансового менеджменту як управлінської системи;

- функції фінансового менеджменту як спеціальної функціональної сфери менеджменту підприємства.

Функції фінансового менеджменту як управлінської системи:

1. Розробка фінансової стратегії підприємства. В процесі реалізації цієї функції виходячи з загальної стратегії економічного розвитку підприємства і прогнозу кон'юнктури фінансового ринку формується система цілей і цільових показників фінансової діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні задачі, розв'язувані в найближчій перспективі і розробляється політика дій підприємства по основних напрямках його фінансового розвитку.

2. Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства. Такі структури будуються за ієрархічною або функціональною ознакою з виокремленням конкретних "центрів відповідальності". У процесі реалізації даної функції управління фінансами необхідно забезпечувати постійну адаптацію цих організаційних структур до мінливих умов функціонування підприємства та напрямків фінансової діяльності. Організаційні структури управління фінансами повинні бути інтегровані в загальну організаційну структуру управління підприємством.

3. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. У процесі реалізації цієї функції повинні бути визначені обсяги і зміст інформаційних потреб фінансового менеджменту; сформовані зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організований постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон'юнктури фінансового ринку.

4. Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. У процесі реалізації цієї функції проводяться експрес і заглиблений аналіз окремих фінансових операцій; результатів фінансової діяльності окремих дочірніх підприємств, філій і „центрів відповідальності"; узагальнених результатів фінансової діяльності підприємства в цілому розрізі окремих її напрямків.

5. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основних її напрямках. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту зв'язана з розробкою системи поточних планів і оперативних бюджетів по основних напрямках фінансової діяльності, різним структурним підрозділам і по підприємству і цілому..

6. Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. У процесі реалізації цієї функції формується система заохочення і санкцій у розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання або невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань.

7. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності.

Функції фінансового менеджменту як підсистеми управління підприємством:

1. Управління активами. Функціями цього управління є виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з обсягів операційної діяльності, що передбачаються, підприємства і визначення їх суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій ефективності комплексного їхнього використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів і прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм і джерел їхнього фінансування.

2. Управління капіталом. У процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба в капіталі для фінансування формованих активів підприємства; оптимізація структури капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання; розробляється система заходів щодо рефінансування капіталу в найбільш ефективні види активів.

3. Управління інвестиціями. Функціями цього управління є формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів і добір найбільш ефективних з них; формування реальних інвестиційних програм і портфеля фінансових інвестицій; вибір найбільш ефективних форм фінансування інвестицій.

4.Управління грошовими потоками. Функціями цього управління є формування вхідних і вихідних потоків коштів підприємства, їх синхронізація і в часі по окремих майбутніх періодах, ефективне використання залишку тимчасово вільних грошових активів.

5.Управління фінансовими ризиками. В процесі реалізації цієї функції виявляється склад основних фінансових ризиків, властивих господарській діяльності даного підприємства, здійснюється оцінка рівня цих ризиків і обсяг пов'язаних з ними можливих фінансових втрат у розрізі окремих операцій по господарській діяльності в цілому; формується система заходів щодо профілактики і мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їхньому страхуванню.

6.Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства. У процесі реалізації цієї функції на основі постійного моніторингу фінансового стану підприємства діагностується погроза його банкрутства; оцінюється рівень цієї погрози; використовуються внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства, а в необхідних випадках - обговорюються напрямки і форми його санації.

1.5. Механізм фінансового менеджменту

3 метою реалізації процесу управління фінансами підприємств використовується фінансовий механізм. В науковій літературі поняття фінансовий механізм використовується досить широко. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує. Серед розмаїття визначень і підходів вчених та практиків до поняття фінансовий механізм на увагу заслуговують два розуміння його суті.

Перший підхід полягає в тому, що під фінансовим механізмом розуміють функціонування безпосередньо фінансів підприємств. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування підприємств.

Другий підхід полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів, форм, інструментів, прийомів, важелів впливу на стан і розвиток підприємства. Цей підхід відображає зовнішню дію функціонування підприємства, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Фінансовий механізм дає уявлення про те, за допомогою чого можна здійснити фінансовий вплив і повинен показати як це зробити. У складі фінансового механізму доцільно виділяти фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються прийняття рішень та фінансові індикатори, що достовірно відображають стан суб'єкта фінансових відносин.

За Поддєрьогіним А.М. фінансовий механізм - це цілісна система управління фінансами підприємств, на якій ґрунтується фінансовий менеджмент і яка призначається для організації взаємодії об’єктів і суб’єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування і використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства.

За Бланком І.О. економічний механізм управління фінансами являє собою сукупність основних елементів впливу на процес розробки та реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності підприємства. Він включає такі елементи:

1. Система регулювання фінансової діяльності включає:

- Державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства. Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють фінансову діяльність підприємств, є одним з напрямів реалізації внутрішньої фінансової політики держави. Законодавчі та нормативні засади такої політики регулюють фінансову діяльність підприємства в різних формах.

- Ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємства. Цей механізм формується насамперед у сфері фінансового ринку в розрізі окремих його видів та сегментів. Попит та пропозиція на фінансовому ринку формують рівень цін (ставки відсотка) та котирувань по окремих фінансових інструментах, визначають доступність кредитних ресурсів у національній та іноземній валютах, виявляють середню норму дохідності капіталу, визначають систему ліквідності окремих фондових та грошових інструментів, що використовуються підприємством у процесі своєї фінансової діяльності. У перебігу поглиблення ринкових відносин значення ринкового механізму регулювання фінансової діяльності підприємств буде зростати.

- Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Механізм такого регулювання формується в межах самого підприємства, відповідно регламентуючи ті або інші оперативні управлінські рішення з питань його фінансової діяльності. Так, ряд аспектів фінансової діяльності регулюється вимогами статуту підприємства. Окремі з цих аспектів регулюються розробленими на підприємстві фінансовою стратегією та цільовою фінансовою політикою по окремих напрямках фінансової діяльності. Крім того, на підприємстві може бути розроблена та затверджена система внутрішніх нормативів та вимог по окремих аспектах фінансової діяльності.

2. Система зовнішньої підтримки фінансової діяльності підприємств включає:

- Державне та інші зовнішні форми фінансування підприємства. Цей механізм характеризує форми фінансування розвитку підприємства державною бюджетною системою, позабюджетними (цільовими) фондами, а також іншими недержавними фондами сприяння розвитку бізнесу.

- Кредитування підприємства. Даний механізм ґрунтується на наданні підприємству різними кредитними інститутами різноманітних форм кредиту на зворотній основі на визначений термін під певний відсоток. Розрізняють фінансовий кредит, що надається банками; фінансовий кредит, що надається небанківськими установами; товарний (комерційний) кредит, який надається господарськими партнерами, та ін.

- Лізинг (оренда). Даний механізм ґрунтується на наданні в користування підприємству цілісного майнового комплексу, окремих видів необоротних активів за визначену плату на передбачений період. Основними формами лізингу, що використовується в сучасній фінансовій практиці, є оперативний лізинг; фінансовий лізинг; зворотний лізинг.

- Страхування. Механізм страхування спрямований на фінансовий захист активів підприємства та відшкодування можливих його збитків при настанні окремих фінансових ризиків (страхової події). Розрізняють внутрішнє та зовнішнє страхування фінансових ризиків.

- Інші форми зовнішньої підтримки фінансової діяльності підприємства. До них можна віднести ліцензування, державну експертизу інвестиційних проектів, селенг і т.п.

3. Система фінансових важелів включає наступні основні форми впливу на процес прийняття та реалізації управлінських рішень у сфері фінансової діяльності:

- ціну;

- відсоток;

- прибуток;

- амортизаційні відрахування;

- чистий грошовий потік;

- дивіденди;

- пені, штрафи, неустойки;

- інші економічні важелі.

4. Система фінансових методів складається з наступних основних способів та прийомів, за допомогою яких обґрунтовуються й контролюються конкретні управлінські рішення у різних сферах фінансової діяльності підприємства:

- метод техніко-економічних розрахунків;

- балансовий метод;

- економіко-статистичні методи;

- економіко-математичні методи;

- експертні методи (методи експертних оцінок);

- методи дисконтування вартості;

- методи нарощування вартості (компаундінга);

- методи диверсифікації;

- методи амортизації активів;

- методи хеджування;

- інші фінансові методи.

5. Система фінансових інструментів складається з наступних контрактних зобов'язань, що забезпечують механізм реалізації окремих управлінських рішень підприємства та закріплюють його фінансові відносини з іншими економічними об'єктами:

- платіжні інструменти (платіжні доручення, чеки, акредитиви та ін.);

- кредитні інструменти (договори про кредитування, векселі та ін.);

- депозитні інструменти (депозитні договори, депозитні сертифікати та ін.);

- інструменти інвестування (акції, інвестиційні сертифікати та ін.);

- інструменти страхування (страховий договір, страховий поліс та ін.);

- інші види фінансових інструментів.

Ефективний механізм управління фінансами дозволяє у повному обсязі реалізувати визначені цілі й завдання, сприяє результативному здійсненню функцій цього управління.

Контрольні питання:

1. Визначте сутність фінансового менеджменту та його місце у загальній системі управління підприємством.

2. Виділіть основні етапи становлення фінансового менеджменту, як науки.

3. Окресліть об’єкт і предмет фінансового менеджменту.

4. Дайте характеристику основних принципів фінансового менеджменту.

5. Визначте головну мету фінансового менеджменту, її зв'язок із головною метою функціонування підприємства.

6. Сформулюйте основні завдання фінансового менеджменту.

7. Визначте та охарактеризуйте функції управління фінансами як керуючої системи управління.

8. Сформулюйте та охарактеризуйте функції управління фінансами як спеціальної функціональної системи управління.

9. Дайте визначення механізму фінансового менеджменту та назвіть його складові елементи.

ТЕМА 2