Медична деонтологія.

Уперше термін деонтологія запропонував англійський філософ Бентам. Даний термін походить від слів: «деон» - обов’язок, необхідність й «логос» - навчання.

Деонтологія - наука про моральні зобов'язання, професійнуетику.

Значення деонтології особливо важливе в тих розділах професійної діяльності, які широко використовують форми складних міжособистісних взаємовпливів і відповідальних взаємодій. До них варто віднести сучасну медицину, усередині якої більшу роль грають різні форми психологічного впливу медичних працівників на хворого.

Не випадкове виділення такого самостійного розділу, як медична деонтологія врамках медичної психології, що розкриває особливості зобов’язань медичних працівників перед хворими, а також особливості морального обов'язку медичних працівників перед суспільством за охорону здоров'я населення й за виконані дії, спрямовані на ефективне лікування хворої людини.

Термін «деонтологія» був введений у побут на початку XIX ст. для позначення науки про професійну поведінку людини. Поняття «деонтологія» рівною мірою застосовуване до будь-якої сфери професійної діяльності - медичної, інженерної, юридичної, агрономічної й т.д.

Медична деонтологія - наука про професійну поведінку медичного працівника.

Задовго до введення цього терміна основні принципи, що регламентують правила поведінки лікаря й медичного працівника, утримувалися в письмових джерелах, що дійшли зі стародавності. Наприклад, в індійському зведенні законів Ману «Веди» перераховані правила поведінки лікаря. В античні століття величезний вплив на розвиток принципів поведінки медичного працівника зробила знаменита «Клятва» основоположника наукової медицини Гіппократа. Цікаво відзначити, що за всю історію розвитку медицини тільки в 1967 р. на II Всесвітньому деонтологічному конгресі в Парижі було зроблено перше і єдине доповнення до клятви Гіппократа: «Клянуся навчатися все життя».

Земські лікарі, маючи у своєму розпорядженні вкрай обмежені можливості, створили унікальну в історії медицини систему надання медичної допомоги незаможним верствам населення. Вони заклали нові традиції у відносинах із хворими, що склали славу вітчизняній медицині. Земська медицина висунула велике число безмежно відданих своїй справі лікарів, фельдшерів і медичних сестер.

Необхідно підкреслити, що аж до кінця XIX ст. все те, що тепер становить предмет медичної деонтології, іменувалося лікарською етикою. Праці вчених-медиків М.Я. Мудрова, Н.І. Пирогова, С.П. Боткіна, С.С. Корсакова,

В.М. Бехтерева, К.І. Платонова, Р.А. Лурія, Н.І. Петрова й ін. заклали теоретичні основи деонтологічних принципів.

Основними завданнями медичної деонтології є: вивчення принципів поведінки медичного персоналу, спрямованих на максимальне підвищення ефективності лікування; виключення несприятливих факторів у медичній діяльності; вивчення системи взаємин, які встановлюються між медичним персоналом і хворим; усунення шкідливих наслідків неповноцінної медичної роботи (Н.І. Петров).

Однієї з основних проблем медичної деонтології, так само як і медичної етики, є обов’язок. Однак поняття обов’язоку в моральному відношенні не зовсім ідентичне. Медична деонтологія визначає належне в поведінці не в плані морального або правового громадського обов'язку, а в аспекті посадових обов'язків медичного працівника. Важливо відзначити, що медична деонтологія має відношення й до працівників немедичних професій робітників, службовців й ін. Вони повинні поводитися відповідно вимог медичної установи.

Медична деонтологія розробляє правила посадової поведінки, які потім оформляються у відповідних інструкціях. На відміну від моральних правил деонтологічні нормативи визначаються інструкціями й адміністративними наказами.

Як особливе вчення в науковій і практичній медицині деонтологія підрозділяється на загальну, вивчаючу загальні медико-деонтологічні принципи, і приватну, яка вивчає деонтологічні проблеми в розрізі окремих медичних спеціальностей (Г.В. Морозов).