Важливість медико-психологічної допомоги

Перша допомога в психологічному відношенні має не менш важливе значення ніж у фізичному та полягає в наданні відповідної допомоги людям з емоційними розладами (при бойових стресових станах). Останній термін уособлює фізіологічні і психологічні симптоми та реакції на бойову обстановку.

Емоційні розлади не завжди візуально помітні на відміну від поранення, перелому або реакції на біль від фізичного чинника. Але, надмірна збудженість, стурбованість, панічний страх, глибока депресія, безпричинна (немотивована) роздрато­ваність, гнів і т. п. є симптомами, що свідчать про нездатність людини контролювати стрес.

Даний вид допомоги в значній мірі визначає боєздатність кожного окремого військовослужбовця і боєготовність всієї військової частини в цілому виконувати поставлене завдання. Заходи першої медико-психологічної допомоги прості й інтуїтивно зрозумілі, допускають імпровізованість прийняття рішень.

Перша медико-психологічна допомога повинна надаватися як при фізичних ураженнях так і при стресових реакціях. Фізичне ураження, а також обставини його виникнення можуть викликати емоційну травму, яка є потенційно більш небезпечною ніж фізична. Особа, що мала больові відчуття, знаходилася в шоковому стані, мала побоювання щодо тяжкої травми, смерті, неадекватно реагує на жарти, байдужість, пригнічене ставлення. Страх і стривоженість можуть так само негативно впливати на боєздатність військовослужбовця як, наприклад, кровотеча.

Стресова реакція при ненаданні їй належної уваги може призвести до тяжкого захворювання або віддалених ускладнень. Інколи в небезпечних ситуаціях люди продовжують нормально функціонувати (виконувати обов’язки), але потерпають від емоційних спогадів у віддалений період (вважається за нормальну реакцію), які можуть виникати час від часу. У випадку, коли вони носять настільки нав’язливий характер, що людині доводиться уникати всіх ситуацій, що їх нагадують, або коли вона стає замкнутою, не спілкується з іншими, або реєструються випадки тривоги, депресії, проблеми зі сном (кошмарні сновидіння), відчуття провини за скоєнні/нескоєнні вчинки, різного роду зловживання, то людина є хворою і потребує лікування.

Але найбільшу небезпеку становлять випадки, коли впливу особи з емоційним розладом піддаються інші товариші по службі ("психологічне зараження"), що негативно впливає на бойовий дух підрозділу, ставить під загрозу виконання бойових завдань. Тому особливу увагу слід приділяти ранньому виявленню таких хворих. Дане завдання повинне вирішуватись у тісній співпраці між командирами, іншими причетними посадо­вими особами та медичним персоналом підрозділів. Зокрема, командир повинний віддавати суворі, але продумані накази, діяти швидко, авторитетно, подавати особистий приклад, не проявляти жалості. Санітарний інструктор повинен вміти швидко розпізнавати виникаючі випадки з проявами бойового стресу, надавати відповідну негайну допомогу.

Перша медико-психологічна допомога повинна:

– носити підтримуючий, надихаючий характер;

– імперативно укріпляти віру потерпілого з опорою на власні резерви;

– надаватися з надією на оптимістичний результат;

– в разі необхідності, забезпечувати контроль (угамування) вчинків (поведінку) потерпілого, шкідливі для нього самого і оточуючих;

– забезпечувати усунення стресової симптоматики в ході бойових дій, якнайшвидше повернення до строю пацієнтів даної категорії.