ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Життя військовослужбовців багато в чому залежить від знань заходів першої медичної допомоги та уміння застосовува­ти їх на практиці. Своєчасність надання першої медичної допомоги дозволяє врятувати життя, запобігти інвалідності, зменшити тривалість госпіталізації (непрацездатності). Саме від надання адекватної першої допомоги залежить послідовність та спадкоємність медичної допомоги в системі лікувально-евакуаційних заходів, швидкість повернення до строю та видужування поранених і хворих.

Перша медична допомога – це комплекс екстрених медич­них заходів які полягають у тимчасовому усуненні причин, які загрожують життю пораненого (хворого, ураженого), попере­дженні розвитку тяжких ускладнень та швидкій евакуації на вищий рівень медичного забезпечення.

Вона надається безпосередньо на місці поранення або в найближчому укритті самими військовослужбовцями у порядку само- і взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами і санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

Головними факторами, що загрожують життю пораненого є: закупорка дихальних шляхів, кровотеча та шок. Тому основний акцент у ході надання першої медичної допомоги слід приділяти їх усуненню та запобіганню.

Людина не може існувати без постійного споживання кисню. Брак кисню швидко призводить до смерті. Заходи першої допомоги включають забезпечення прохідності дихальних шляхів та відновлення серцебиття (розд. 3).

Адекватний кровообіг дозволяє забезпечувати тканини киснем. Зменшення циркулюючого об’єму крові порушує життєво важливі функції організму та може призвести до розвитку термінальних станів. Тому зупинка кровотечі є ще одним важливим заходом першої медичної допомоги (розд. 3).

Шок – стан при якому порушується адекватне надходження крові до життєво важливих органів і тканин. Ненадання допомоги при шоку може призвести до смерті, навіть якщо поранення (травма), у результаті якої виник шок, не є смертельним саме по собі. Шок може виникнути в результаті багатьох причин, наприклад, внаслідок крововтрати, опіку, болю, дегідратації, алергічних реакцій; при виді поранення чи кровотечі та впливу інших стрес-факторів (розд. 3).

Слід відзначити, що швидкість видужання при травмах, пораненнях багато в чому залежить від первинної обробки та захисту рани. Це пов’язане з тим, що шкідливі бактерії, які перебувають в навколишньому середовищі, на одязі, шкірі, снаряді, що ранить, можуть легко потрапити в рану і викликати інфекційне зараження. Тому ще одним принциповим заходом першої медичної допомоги є своєчасний захист рани шляхом накладення асептичної пов’язки на уражене місце (розд. 3-4).

2.1. Оцінка стану пораненого (травмованого)

Перед початком первинного огляду та надання першої допомоги необхідно припинити дію уражаючого (травмуючого) фактору (загасити палаючий одяг, перервати дію струму тощо), при цьому слід вжити заходів щодо збереження власного життя.

Первинний огляд пораненого (травмованого, хворого) необхідно проводити обережно, професійно оцінюючи тяжкість стану з метою визначення допомоги, яку він потребує.

В осередку застосування хімічної зброї, до початку огляду на потерпілого слід надіти протигаз та ввести антидот.

Алгоритм проведення огляду та надання першої медичної допомоги.

1. Шляхом обережного контакту з потерпілим та спокійної постановки доречного запитання оцінюється його загальний стан.

Якщо потерпілий в свідомості, необхідно вислухати скарги про локалізацію болю чи його характер, частини тіла, відчуття або функції котрих втрачено та надати необхідну допомогу. При цьому в першу чергу слід вжити заходів щодо зупинки кровотечі, яка становить безпосереднью загрозу для життя.

У разі якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані діють відповідно до пункту 2. При цьому слід чітко відрізняти втрату свідомості від смерті, тому що в останньому випадку надання першої медичної допомоги є недоцільним. До явних ознак смерті належать:

– помутніння і висихання рогівки ока;

– наявність симптому "котяче око" – при здавлені ока зіниця деформується і нагадує котяче око (рис. 2.1);

– зниження температури тіла і поява трупних плям – синьо-фіолетового відтінку, що виступають на шкірі. У положенні трупа на спині вони з’являються в області лопаток, попереку, сідниць, а при положенні на животі – на обличчі, шиї, грудях, животі;

– трупне заклякання – виникає через 2-4 години після смерті.

а) б) в)

Рис. 2.1. Явні ознаки смерті людини:
а) око живої людини; б) помутніння і висихання рогівки у трупа; в) симптом "котяче око"

2. Оцінюється стан дихальної та серцево-судинної систем (розд. 3). При відсутності порушень дихання, діють відповідно до п. 3. В протилежному випадку потрібно зупинити огляд та здійснити штучне дихання методом рот-в-рот. При наявності закупорки дихальних шляхів, спершу потрібно провести їх очищення. Паралельно оцінюється робота серця.

У випадку відсутності пульсу на крупних кровоносних судинах (сонній або стегновій артеріях) проводять непрямий масаж серця. Найбільш ефективним методом є одночасне поєднання штучного дихання з непрямим масажем серця.

3. Перевіряється наявність кровотечі, здійснюється огляд вхідних та вихідних отворів рани. У випадку кровотечі огляд зупиняється та надається допомога:

а). При пораненнях нижньої або верхньої кінцівки в залежності від характеру кровотечі накладається туга пов’язка або джгут (розд. 3);

б). При частковому або повному відриві кінцівки накладається джгут (розд. 3);

в). При відкритому поранені голови, живота, грудей накладається пов’язка (розд. 4).

В осередку хімічного ураження рану потрібно якнайшвид­ше захистити від забруднення.

4. Визначається наявність (можливість розвитку шоку). Головними симптомами шоку є: пітливість, шкіра холодна на дотик, блідість, збудження або нервозність, відчуття спраги, кровотеча, психічна неадекватність, часте поверхневе дихання, посиніння або покриття шкіри плямами, особливо навколо рота, нудота та/ або блювота.

Заходами, що направленні на запобігання та лікування шоку є: зупинка кровотечі, введення знеболюючого, іммобіліза­ція місця ураження, підтримка терморегуляції організму (розд. 3).

5. Перевіряється наявність переломів (спини, шиї, кінцівок та ін.), здійснюється їх іммобілізація (розд. 5).

Характерними симптомами ураження спини чи шиї є: відчуття болю в області шиї або спини, візуальні поранення та синці, неспроможність потерпілого пересуватися (параліч або заціпеніння); незвичне положення тіла або кінцівок.

Характерними ознаками переломів кінцівок є кровотеча, зіяння кісток крізь шкіру, незвичне положення та деформація кінцівки.

6. Визначається наявність опіків. Характерними ознаками є почервоніння, поява пухирів, обвуглювання шкіри. При виявлені опіку, огляд зупиняється і надається відповідна допомога (розд. 6).

7. Перевіряється наявність травми голови.

Характерними симптомами є неприродна форма зіниць, витікання рідини з вух, носу, роту або місця поранення, незв’язна мова, психічна неадекватність, втрата пам’яті або свідомості, сонливість, невпевнена, хитка хода, головний біль, запаморочення, оглушення, нудота та/ або блювота, мимовільне сечовипускання або випорожнення, спазми або судоми.

Детальна інформація про порядок надання допомоги при травмі голови наведена в розділі 4.

2.2. Особливості надання першої медичної допомоги при політравмі

Для даної категорії поранених (уражених) характерна висока летальність. У потерпілих з політравмою спостерігається так званий синдром "взаємного обтяження" (кілька нетяжких уражень кількох органів за загальною реакцією організму вважають тяжкою травмою). Стан потерпілого не завжди відповідає локалізації основного ушкодження, симптоми можуть бути нечіткими.

Надання медичної допомоги при політравмі має ряд особливостей. Перша медична допомога починається з усування подальшої дії травмуючих факторів, після чого оцінюють життєво важливі функції: рівень свідомості, функції дихання і кровообігу. У випадку їх порушення відновлюють прохідність дихальних шляхів (очищують порожнину рота від слизу, крові, землі, виймають зубні протези). При необхідності прово­дять непрямий масаж серця.

Після цього здійснюють повний огляд потерпілого з метою виявле­ння травми голови. Оглядають череп, наявність ран, гематом, кровотечі з носа у вух. Обережно пальпують хребці та звертають увагу на шийний і верхньо­грудний відділи хребта. пальпують обидві ключиці, потім ребра по обидва боки з метою виявлення розриву легень. Оглядають і пальпують живіт. Послідовно пальпують стегно, колінні суглоби і гомілки для виявлення переломів із зсувом. Визначають функцію кінцівок, фіксують усі відкриті рани, синці, закриті переломи; визначають наявність і характер травматичної кровотечі.

Для підтримки функцій життєво важливих органів і систем здійснююють протишокові заходи. Для цього припиняють кровотечі методом, що залежить від її характеру і локалізації. Проводять знеболення місць переломів, їх іммобілізацію.

Потерпілі з політравмою підлягають негайної евакуації на вищий рівень медичного забезпечення.

Ситуації масових санітарних втрат

В умовах ведення інтенсивних бойових дій або у випадку використання зброї масового ураження кількість травмованих може перевищити можливість вцілілих надати своєчасну першу медичну допомогу. У цьому випадку насамперед необхідно правильно оцінити ситуацію, зберігати спокій і не піддаватися паніці.

Першу медичну допомогу потерпілим надають у такій послідовності:

– потерпілим з порушеннями дихання;

– потерпілим із відкритими пораненнями грудної клітки і пораненим із внутрішньочеревною кровотечею;

– потерпілим із сильною кровотечею з ран, пораненим, що втратили свідомість або знаходяться у шоковому стані;

– потерпілим зі значними переломами;

– іншим потерпілим з менш серйозними ураженнями.

Після надання першої медичної допомоги потерпілих слід підготувати до транспортування у такій послідовності:

– потерпілі з ураженням черепа, черевної порожнини, ампутацією кінцівок, шоком, відкритими пораненнями грудної клітини, сильною кровотечею, опіками, відкритими переломами;

– потерпілі із закритими переломами стегна, гомілки, плеча та значною кровотечею;

– потерпілі з незначною кровотечею і пораненнями.