Завдання та обов’язки санітарів, що виконують функції санітарів-носіїв

Санітари відділення збору й евакуації поранених медичного пункту полку (медичної роти) під час бойових дій рішенням начальника медичної служби полку (бригади) можуть направлятися в розпорядження начальника медичного пункту батальйону. Він використовує їх та позаштатних санітарів-носіїв для збору і виносу (вивозу) поранених (хворих, уражених) з рот на пост санітарного транспорту чи на медичний пункт батальйону.

В залежності від бойової обстановки, умов місцевості і забезпеченості батальйону транспортними санітарними засобами санітари-носії можуть бути:

– завчасно передані в підпорядкування санітарним інструкторам рот для виносу (вивозу) поранених на медичний пункт батальйону, пост санітарного транспорту чи до іншого місця, визначеного командиром батальйону (помічником лікаря (фельдшером) батальйону);

– залишені в медичному пункті батальйону, на посту санітарного транспорту для подальшого направлення в роти для виносу поранених.

Санітари-носії, які виділені в роту зобов’язані:

– знати завдання роти в майбутніх бойових діях, місцезнаходження командира і санітарного інструктора роти, поста санітарного транспорту, медичного пункту батальйону, пункту збору уражених;

– постійно знаходитися в зоні дії роти, пильно стежити за полем бою, реагувати на подані стрільцями-санітарами сигнал "Потрібен винос" і виконувати вказівки санітарного інструктора роти;

– швидко виносити (вивозити) поранених з поля бою;

– за сигналом про хімічну, біологічну загрозу для захисту пораненого і себе застосовувати табельні засоби індивідуального захисту;

– вивчати місцевість з метою визначення найбільш безпечних шляхів виносу (вивозу) поранених з поля бою, осередку застосування ЗМУ;

– перевіряти і при необхідності виправляти пов’язки;

– послабляти і знову затягувати джгути у поранених, з часу накладення котрих минуло більше однієї години;

– вчасно доповідати санітарному інструктору роти всіма доступними засобами зв’язку про виконану роботу і необхідну допомогу (поповнення втрат санітарів, медичного майна та ін.).

Санітари-носії працюють на полі бою в ланках. Кожна ланка, як правило, складається з двох санітарів-носіїв, один із яких є старшим (№ 1) та діє за його командами. При виносі поранених на далекі відстані в тяжких умовах (гори, болота і т.п.) кількість санітарів-носіїв у ланці може бути збільшена до 3-4.

На кожну ланку санітарів-носіїв виділяють санітарні носилки, дві носилкові лямки, сумку санітара (знаходиться у старшого ланки), два нарукавні знаки Червоного Хреста. Крім того, всі санітари повинні мати наручний годинник.

Збір і вивіз поранених з поля бою, особливо в місцях, що знаходяться під сильним вогнем противника, санітари-носії здійснюють на броньованому транспорті та інших, прийнятих на оснащення, механізованих засобах вивозу.

Після прийняття сигналу "Потрібен винос" ланка санітарів-носіїв самостійно або за вказівкою санітарного інструктора (фельдшера) висувається в напрямку сигналу, відшукуючи за знаками, позначеннями, залишеними стрільцями-санітарами, місцезнаходження поранених, які потребують виносу.

Наблизившись до пораненого, санітари-носії укладають його на носилки і виносять (вивозять) у визначене санітарним інструктором (фельдшером) місце. Знак, що позначає місцезнаходження пораненого, знімається.

Неправильний винос (вивіз) поранених може нанести їм шкоду. Вибір способу перенесення залежить від рельєфу місцевості, зараженості території, інтенсивності вогню противника, характеру поранення, наявності у санітарів тих чи інших пристосувань, що полегшують перенесення.

Санітари-носії виносять (вивозять) з поля бою в першу чергу поранених з накладеним джгутом, у живіт, голову, груди, із задишкою, а також поранених у кінцівки, які не здатні самостійно пересуватися.

Ланка санітарів-носіїв виносить поранених з поля бою за допомогою носилок або інших підручних засобів на відстань до 300 метрів. При необхідності винесення поранених на більшу відстань на шляхах виносу з рот до медичного пункту батальйону (чи поста санітарного транспорту) розставляють кілька ланок (підстав) на відстані 200-300 м одна від другої (що відповідає 10-15 хвилинам руху). Під час виносу кожна ланка переносить пораненого до сусідньої підстави, передає їй пораненого на носилках, одержує натомість порожні та повертається з ними.