Заходи першої медико-психологічної допомоги

Емоційно збуджений військовослужбовець підсвідомо створює бар’єр проти страху. Якщо він відчує, що йому немає чого боятися, що його оточують нормальні, знайомі речі, то після зняття цього бар’єру він відчує себе у безпеці. Постійні зусилля, направлені на завіряння потерпілого, що йому хочуть допомогти матимуть заспокійливий ефект, особливо, якщо особа, що надає допомогу, залишається спокійною. Ніщо не може принести більшої шкоди, ніж залишення без уваги, презирство до потерпілого. Прості речі та уважні дії, зустрічі із знайомими людьми, доручення простої роботи або її споглядання дозволять потерпілому побороти свій страх. В протилежному випадку, коли особа, що надає допомогу, є збудженою, злою або різкою, потерпілий може неадекватно зреагувати.

Співбесіди

Після заспокоєння потерпілого, в нього можуть бути сновидіння з приводу пережитого стресу, час від часу можуть виникати марення, потерпілий навіть може повторювати вчинки, викликані минулим стрес-фактором. Позитивним моментом цього є те, що потерпілий може власноруч побороти стрес, так як стрибун з вишки переборює страх, стрибаючи з неї раз за разом. При наданні першої допомоги потерпілому з емоційним розладом, його слід направити на природний шлях вирішення проблеми. Потрібно заохочувати його розмовляти, бути уважним слухачем, дозволити йому власними словами розповісти про те, що сталося (або про те, що він думає, що сталося). Якщо в потерпілого є ще окрім цього сімейні проблеми, то про це також треба поговорити. Якщо його уважно слухати, то він відчує, що його проблеми когось цікавлять, його розуміють. Все це дозволить йому побороти свій страх. Якщо в ході розмови потерпілий втомиться, то потрібно запропонувати йому чашку чаю/ кави або зробити перерву та пообіцяти вислухати його пізніше, коли він буде готовий. Потрібно спробувати направити сприйняття потерпілого про те, що сталося, в реалістичну перспективу (відновити хід подій). Наприклад, якщо він відчуває вину за те, що вижив, в той час як його товариші загинули, то потрібно завірити його, що вони були б раді, що він все ще живий, а решта його товаришів по службі і тепер потребує його допомоги. Якщо він відчуває провину за смерть товаришів із-за його недбалості або помилки (що може бути правдою), то співчутливе відношення допоможе йому зрозуміти, що в круговороті війни помилки та нещасні випадки трапляються часто, а життя – триває, не стоїть на місці. Дотримання вищевикладеного дозволить потерпілому більш скоріше видужати.

Трудова терапія

Одним із методів боротьби зі страхом є діяльність. Наприклад, майже всі бійці мають сильне відчуття тривоги або страху в період підготовки до масштабної наступальної операції. Але все після її початку, минає, вони відчувають себе краще від того, що продовжують то діло, до якого готувались.

Військовослужбовцям з емоційними розладами (але без інших фізичних проблем) може дуже допомогти заняття корисною діяльністю. Після отримання психологічної допомоги, потерпілий переборює свій страх, у нього поступово відновлюється впевненість у собі. Потрібно переконати його, що він не вибув зі строю, не відстає від інших, доручити йому корисну роботу, заохочувати бути активним, оцінити його здібності, допомогти реалізувати їх на практиці (перенесення нош з легкопораненими, підйомно-розвантажувальні роботи, господарська діяльність, копання захисних сховищ, надання допомоги біженцям, якщо можливо, то повернути до виконання безпосередніх обов’язків). Можливо виникне потреба дати йому інструкції по виконанню певної роботи. Останні повинні бути чіткими, простими, зрозумілими, їх потрібно декілька разів повторити; доручена робота повинна бути реально здійсненною. Потерпілі в стані паніки часто сперечаються. Потрібно поважати їх почуття, але закцентувати їх увагу на більш негайних, важливих та доречних проблемах; направити їх надмірну енергію в інше русло і головне – не сперечатися. Якщо не вдається залучити потерпілого до роботи, то потрібно звернутися за допомогою та запобігти поширенню паніки на решту колективу (у разі необхідності, аж до ізоляції).

Зайняття діяльністю допомагає потерпілому в трьох напрямках:

– він забуває про свої проблеми, думає про інших;

– дає вихід надмірній енергії;

– доводить собі, що він може бути корисним.

Відпочинок

Інколи, особливо під час бою, фізичне виснаження є головною причиною виникнення емоційних реакцій. Позитив­ний результат може принести адекватний відпочинок, гарячий обід, зміна одягу, можливість поголитися, помитися в лазні.

Групова діяльність

Як відомо, людина краще переносить перевантаження, стрес, вирішує серйозні проблеми, якщо працює в тісно згуртованому колективі. Кожний його член підтримує інших. Із-за того, що члени колективу мають спільні інтереси, мету, проблеми, вони виконують роботу краще і продуктивніше. Більш того, вони менш стурбовані, тому що один допомагає іншому. Тому групова діяльність є найбільш ефективним засобом в "аптеці першої медико-психологічної допомоги". Повернення бійця до колективу, показ злагодженості і ефектив­ність його дій дозволить відновити у потерпілого відчуття безпеки і приналежності до колективу, що в кінцевому випадку дозволить стати повноцінним його членом.