Організація повсякденного самоменеджменту

У повсякденному житті організація самоменеджменту включає:

· особисту самоорганізацію людини у відповідності зі стратегічною самоорганізацією;

· організацію процесу життєдіяльності, і в першу чергу - організацію праці.

Організовувати себе в повсякденній діяльності, у відповідності зі стратегічною самоорганізацією - це творчий процес, який повинен стати звичною справою, що дозволяє підключати механізми самоорганізації, саморегуляції.

При самоорганізації необхідно чітко визначити і скоординувати відносини: усіх задач, розв'язуваних у процесі функціонування (виконання посадових функцій, батька сімейства, члена асоціації і т.п.) із процесом функціонування організму, привести них у відповідність з цілями, стратегією, тактикою дій у повсякденному житті.

Це дозволить визначити зміст і послідовність Ваших дій у часі і просторі. Створити модель життєдіяльності.

Далі варто привести механізм свого управління (сукупність цілі, організаційної форми, методів самоуправління...) у відповідності з метою життя і стратегією.

У нас всередині є ці механізми. Вони розвилися в процесі тривалої еволюції.

Щоб відчути, як вони працюють, застосуєте знайомі усім прийоми індивідуального самостимулювання:

· мислення вголос;

· суперечка з уявним опонентом;

· мислення з олівцем;

· уявне експериментування.

Практично займаючись самоорганізацією робочого дня, потрібно не тільки напередодні ввечері розписати план роботи, але і змоделювати процес його виконання. Ранком, по дорозі на роботу, ще раз програти модель своєї діяльності, звірити її з ціллю, а тактику дій - зі стратегією життя. При цьому у Вашій підсвідомості повинна домінувати установка на успіх, Ви повинні радуватися життю і бути готові вступити в сутичку з Вашими проблемами. Ви повинні пам'ятати про ефект “Пігмаліона” (Якщо Ви оптимістично настроєні, якщо Ви посміхаєтесь усьому світові, якщо Ви вірите в себе, те навколишній світ буде відповідати тим же. Усе буде навпаки, якщо Ви докажете собі, що є самим великим невдахою, що неварті позитивної реакції бродячого собаки). Наша підсвідомість матеріалізує наші усвідомлювані думки. Ми стаємо такими, якими себе уявляємо.

Організація процесу життєдіяльності повинна в ідеалі прагнути до гармонії всіх сфер життя. Не можна жити одною роботою, тому що це звужує свідомість.

Ми усвідомлюємо тільки те, на що спрямована наша увага. Збідніння сприйняття і життєдіяльності приведе не тільки до втрати інтересу до життя, але і позначиться на результаті праці.

З огляду на сказане й оцінюючи реалії дійсності, ми звертаємо Вашу увагу на організацію Вашої праці, наукову організацію праці. Справді наукова організація праці (НОП) людини дозволить гармонізувати її життя, самореалізуватися, досягти цілі життя.

Про НОТ багато написано, ще більше казалося на всіх рівнях управління колишньої країни. Казалося правильно, тому що лише на науковій основі ми могли побудувати суспільство, яке збиралися створити.

Творець радянської держави В.І.Ленін визнавав, що”... організація праці... є самим головним, корінним і злободенним питанням усього громадського життя” (ПСС т.36 с.147).

Однак, з огляду на невідповідність системи управління (механізму управління) - цілі суспільства в цілому, справжньої НОП не було, тому що НОП є функцією управління людиною, організацією, яка відокремилася. Зважаючи на те, що НОП кожної людини можна здійснити, якщо вона працює в науково керованому суспільстві і НОП у суспільстві - визнаний факт.

Протягом десятиліть усі науки про працю (виключенням може бути соціологія праці) займалися аналізом дій і операцій, які розуміються в вузькому технічному змісті. У тіні залишалися питання про те, що дозволяє досягти системного ефекту в діяльності, що і є змістом НОП.

Узагальнивши існуючі думки, сформулюємо: НОП є функцією управління, спрямована на упорядкування й удосконалення організації праці відповідно до властивих їй законів і на основі узагальнення передового досвіду, з ціллю забезпечення продуктивності праці, збереження здоров'я людини і досягнення цілей повсякденної діяльності.

З даного визначення випливає, що через НОП не просто проводиться свідомий вплив на трудовий процес, а проводиться об'єктивно доцільне його упорядкування, оскільки воно засновано на обліку пізнаних закономірностей повсякденної діяльності. Необхідність управління самоорганізацією в сфері повсякденної діяльності випливає насамперед із природи праці, як доцільної діяльності. Людина, реалізуючи свою усвідомлену ціль, управляє факторами, які впливають на неї, і процесами, які існують незалежно від її волі і свідомості, а також сама управляє собою. Це самоуправління саоорганізацією становить важливий момент трудової діяльності.

Таким чином, НОП - це одна зі спеціальних функцій управління, що відокремилися, об'єктом якої є організація праці. Вона - органічна складова частина системи самоуправління, входить у механізм управління повсякденною діяльністю. При реалізації цієї функції вирішуються задачі: що треба зробити для досягнення цілі, якими прийомами, способами, методами, якими силами і засобами, де і коли. У цьому випадку наукова самоорганізація виступає як би в статиці і динаміці.

Статика - це сума наукових знань, принципів, положень, які відносяться:

· до поділу праці і встановленню визначених зв'язків між учасниками трудового процесу;

· до створення необхідних умов для продуктивної праці;

· до забезпечення необхідного кваліфікаційного і професійного рівня підготовки кадрів;

· до створення ефективної системи мотивації і т.п.

Динаміка - це процес раціоналізації, вдосконалення організації праці, здійснюваний впровадженням досягнень науки і передового досвіду.

Об'єктивною основою НОП є сукупність законів, у яких відображається її природна і суспільна природа. У практичній повсякденній діяльності варто враховувати вимоги, правила, які описують механізм дії цих законів і приводити свій механізм управління у відповідність з цими рекомендаціями.

Наприклад, якщо Ви керівник, займаючись НОП в організації, можете додати до принципів сформульованих у розділі 4 враховувати наступні:

· системного підходу, який вимагає охоплення всіх сторін управлінських відносин;

· спеціалізації, який припускає заглиблений поділ праці, що забезпечує концентрацію одноманітних робіт у визначених функціональних підрозділах, робочих місцях;

· паралельності - рекомендується з ціллю скорочення циклу робіт і окремих процедур виконувати їх паралельно в трудовому процесі;

· прямоплинності - припускає при організації трудових процесів у системі управління найкоротший шлях руху інформації;

· пропорційності - припускає дотримання визначених пропорцій (зокрема людей, кваліфікації) між різними частинами органу управління. Це забезпечує своєчасне виконання заданих функцій і процедур, гармонічне сполучення структури управління і технології робіт;

· безперервності - припускає зведення до мінімуму всякого роду технологічних перерв у процесі управління;

· ритмічність - означає вимоги рівномірної роботи всіх ланок організаційної системи, підпорядкування єдиному ритму (враховуючому біологічні ритми людини), що виключає штурмівщину і т.п.;

· системної раціоналізації трудових процесів - передбачає перетворення раціоналізації праці в управлінську функцію;

· плановості - припускає планову основу в реалізації НОП.

Організовуючи особисту роботу, варто врахувати:

· можливість стандартизації управлінських ситуацій і робіт, які дозволяють визначити алгоритм, використовувати стандартні прийоми і способи рішення задач;

· необхідність безперервної оцінки управлінських ситуацій, що дозволить створювати “реальну” модель ситуації, не перетворювати ситуацію в проблему, визначати пріоритетність у рішенні задач;

· необхідність оптимального розподілу прав і відповідальності між персоналом управління, який відповідає функціональним обов'язкам;

· необхідність автоматизму в реалізації рішення.

Прийняте рішення повинне попадати в систему добре налагоджених управлінських механізмів, що дозволить контролювати результат тільки на виході.

Самоорганізація повсякденного життя пов'язана з використанням визначених технік, технології праці, рефлексією організаційного процесу.