Внутрішня організація парламенту і його палат

Внутрішня структура палат парламенту визначається їхніми регламентами, в ряді країн - конституцією і законами. Чисельність членів палат парламенту становить від кількох десятків до кількох сотень осіб. Рекордсменом за чисельністю є однопалатний парламент соціалістичного Китаю - Загальнокитайські збори народних представників, складається з майже 3000 осіб. Це почасти можна пояснити величезною чисельністю населення і виборчого корпусу КНР.

Очолює палату керівник, який обирається депутатами, як правило, на весь строк роботи палати, рідше - на термін сесії. В окремих випадках головою палати є не депутат, а особа, що займає цю посаду згідно з конституційним положенням (в Індії, США сенат очолює віце-президент).

Нижня палата за чисельністю більше верхній і формується на основі більш широкого народного представництва. Верхня палата найчастіше виражає особливі інтереси регіонів або суб’єктів федерації. У країнах Заходу палати парламенту діють самостійно на основі принципу роздільного здійснення повноважень. Кожна з палат має закріплений конституційними і законодавчими нормами своє коло повноважень і предметів ведення.

Усередині палат з числа депутатів створюються спеціалізовані робочі структурні підрозділи, комітети і комісії в цілях попередньої підготовки і розгляду питань, що виносяться на парламентське засідання. Залежно від змісту підготовлених проектів рішень вони бувають:

- законопідготовчими (для розробки або розгляду проектів законів);

- слідчими (для організації парламентських розслідувань);

- погоджувальними (для вирішення розбіжностей між палатами).

Комітети і комісії можуть бути постійними і тимчасовими. Зазвичай слідчі та погоджувальні комісії (комітети) діють обмежений період часу. Постійні комітети (комісії), які створюються повсюдно, - з питань оборони, зовнішньої політики (закордонних справ), безпеки (або контролю за діяльністю спецслужб), законодавству, промислової політики, торгівлі, регіональних зв’язків, сільському господарству. Діють також наступні парламентські комісії (комітети) - мандатна, з питань регламенту, з обслуговування депутатів.

В кожній країні своя номенклатура парламентських комітетів і комісій. Зазвичай їх більше 10. Згідно з конституційним нормам Німеччини (ст. 45, 45-а, 45-з) обов’язковим є утворення наступних чотирьох комітетів бундестагу: у справах Європейського союзу, у закордонних справах, з питань оборони, з петиціями. Інші комітети можуть бути створені за рішенням палати.

Велика роль в організації парламентської роботи, представництво соціальних і політичних інтересів належить партійним фракціям і депутатським групам, які повинні нараховувати певний у парламентському регламенті кількість депутатів. Фракції очолюються лідерами політичних партій. Зазвичай керівні та робочі органи парламенту, включаючи постійні комітети й тимчасові комісії, утворені на основі пропорційного представництва партійних фракцій і депутатських груп. У привілейованому становищі перебувають партії, які становлять парламентську більшість.

Вирішальна роль у здійсненні законотворчих і контрольних повноважень при бікамеральному парламенті належить нижній палаті. Верхня (друга палата) приймає те чи інше участь у законодавчому процесі, схвалюючи, змінюючи або відхиляючи прийняті нижньою палатою законопроекти. Першочергове значення нижньої палати в прийнятті фінансово-бюджетних законів.

Зовнішніми органами парламенту можуть бути депутатські делегації, які беруть участь у міжпарламентських асамблеях, в міждержавних союзних органах.

У багатьох країнах діють спеціальні органи фінансового контролю, утворені парламентом і підконтрольні йому. Найчастіше вони називаються рахунковими палатами (Бельгія, Німеччина, Італія, Франція та ін). Їх головне завдання - організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідних і видаткових статей державного бюджету та окремих державних позабюджетних фондів, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів і використання державної власності, запобігання правопорушень у фінансово-бюджетній сфері. Ці контрольні органи регулярно представляють парламенту або сто палатам інформацію про хід виконання державного бюджету і про проведених контрольних заходах.

У Польщі важливими повноваженнями володіє Верховна контрольна палата - вищий орган державного контролю, який підпорядковується нижній палаті парламенту - Сейму.

При парламентах створюються такі органи, як омбудсмен (уповноважений) із захисту прав людини, жінок, національних меншин, комітети по зв’язках із співвітчизниками за кордоном, експертно-консультативні поради щодо вдосконалення законодавства, щодо узгодження соціально-економічних інтересів між державою, роботодавцями і профспілками.