Види допоміжних виробництв, організація та завдання їх обліку

Сільськогосподарські підприємства створюють допоміжні виробництва, які обслуговують основні галузі {рослинництво і тваринництво) в порядку виконання для них відповідних робіт, надають послуги капітальному будівництву, житлово-комунальному господарству, виконують частину робіт і послуг на сторону. До допоміжних виробництв належать: рємонтно-механічні майстерні, автомобільний транспорт, гужовий транспорт, електропостачання, водопостачання, теплопостачання, газопостачання, холодильні установки тощо.

Характерною особливістю допоміжних виробництв є те, що вони обслуговують основне виробництво, а тому вся їх діяльність направлена якраз для цієї мети.

Планом рахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, передбачено, що за рахунком 23 "Виробництво" субрахунки відкривають за видами виробництв відповідно до практики, яка склалася у бухгалтерському обліку сільськогосподарських підприємств, до рахунку 23 доцільно використовувати такі субрахунки; 231 "Рослинництво", 232 "Тваринництво", 233 "Промислові виробництва", 234 "Допоміжні виробництва", 235 "Утримання машинно-тракторного парку".

Облік роботи допоміжних виробництв ведуть на субрахунку 234 "Допоміжні виробництва". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають відповідні витрати, а за кредитом їх списують шляхом розподілу по об'єктах обліку.

Залежно від видів допоміжних виробництв до субрахунку 234 вводять субрахунки другого порядку: 2341 "Ремонтні виробництва", 2342 "Автомобільний транспорт", 2343 "Енергетичні виробництва", 2344 "Водопостачання", 2345 "Гужовий транспорт" та інші. Субрахунки другого порядку в окремих випадках можуть використовуватися як аналітичні рахунки.

Фактичну собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначають щомісяця і за цією оцінкою відносять на споживачів. Враховуючи значний обсяг послуг, наданих одним допоміжним виробництвом іншому, пропонується калькуляційні розрахунки і відповідне закриття аналітичних рахунків виконувати з дотриманням такої черговості: газопостачання, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила. Вартість цих послуг оцінюють за плановою собівартістю і не коригують.

У виробничому звіті передбачено витрати показувати за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. Відмова від групування витрат за статтями та перехід на підрахунок їх за кореспондуючими рахунками є логічними. Така побудова обліку забезпечує підрахунок витрат за їх видами згідно з кореспондуючими рахунками і ліквідує групування витрат за статтями. Цим спрощується процес перевірки правильності проведених записів, а підрахунок витрат прямо поєднується з системою бухгалтерського обліку.

В сучасних умовах у зв'язку з ринковими перетвореннями керівник у підприємства необхідно мати ясний, детальний і простий перелік витрат, який можна побачити на кредитах відповідних рахунків, а групувати витрати ще й за статтями непотрібно. Кореспондуючий рахунок замінює статтю. Якщо на підприємстві дійсно захочуть більш конкретизувати якусь інформацію про витрати, то це легко здійснюється шляхом введення кореспондуючих субрахунків наступних порядків замість синтетичних рахунків. Паралельний підрахунок витрат за видуманими і запропонованими рекомендаціями стаття мине потрібний. і

Облік допоміжних виробництв повинен забезпечити точне відображення витрат і робіт по кожному виробництву, правильний розподіл їх по споживачах, одержання економічної інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.