Облік витрат по електропостачанню, теплопостачанню, водопостачанню та інших допоміжних виробництвах

Сільськогосподарське підприємство може мати електропостачання, теплопостачання, водопостачання та інші види допоміжних виробництв. По кожному з них витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку. Списують витрати щомісяця шляхом віднесення їх на споживачів відповідно до обсягу наданих послуг або виконаних робіт.

Електроенергія використовується для основного виробництва, допоміжних і промислових виробництв, житлово-комунального господарства тощо. Сільськогосподарські підприємства одержують електроенергію зі сторони або виробляють на власних електростанціях.

Для обліку витрат по електропостачанню відкривають окремий аналітичний рахунок "Електропостачання". Витрати на ньому обліковують згідно з кореспондуючими рахунками. Якщо підприємство має власну електростанцію, то облік її роботи ведуть в журналі обліку роботи електрогенератора (форма № 128). В ньому щоденно проводять запис про роботу електрогенератора та кількість виробленої електроенергії. На підставі таких записів в кінці місяця складають звіт про роботу електростанції (форма № 129).

Витрати на електропостачання відображають на підставі первинних документів по нарахуванню оплати праці, списанню матеріальних цінностей тощо.

Якщо електроенергію одержують зі сторони, то вартість її записують на підставі отриманих рахунків від постачальників: дебет субрахунку 234 "Допоміжні виробництва" і кредит рахунків 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" або 68 "Розрахунки за іншими операціями".

Завідуючий електростанцією або електрик в кінці місяця складає звіт про використання електроенергії (форма № 127), в якому зазначає розподіл електроенергії по споживачах. Дані для заповнення звіту беруть із лічильників, а при їх відсутності — встановлюють розрахунковим шляхом.

Собівартість 10 кіловат-годин електроенергії вираховують щомісяця шляхом ділення всіх витрат (вартість електроенергії, одержаної зі сторони, плюс витрати власного підприємства на утримання електрогосподарства) на кількість спожитої електроенергії (без урахування електроенергії, використаної електрогосподарством). Собівартість електроенергії щомісяця списують на споживачів по кількості кіловат-годин. Запис роблять за дебетом рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" та інших залежно від каналів споживання електроенергії і за кредитом субрахунку 234.

Витрати на утримання електрогенераторів, змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними та іншими агрегатами, відносять безпосередньо на відповідні виробництва.

На окремому аналітичному рахунку обліковують витрати по утриманню котелень і виконаних послуг по теплопостачанню. Облік ведуть аналогічно, як і по електропостачанню. Тут калькулюють собівартість 10 одиниць теплоенергії (ГКал). Розрахунок роблять шляхом ділення суми витрат по виробництву, придбанню та передачі споживачам теплової енергії на її загальну кількість (без урахування енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в мережі). Теплоенергію відносять щомісяця на користувачів, виходячи з її кількості і собівартості.

Якщо котельні та інші теплові установки розміщені на фермі, в допоміжному промисловому виробництві або інших структурних підрозділах і обслуговують лише ці підрозділи, то витрати на теплоенергію обліковують в складі витрат відповідних підрозділів.

Одним з видів допоміжних виробництв є водопостачання. У виробничому звіті або книзі обліку виробництва відкривають окремий аналітичний рахунок "Водопостачання", на якому обліковують витрати за статтями, як і по інших допоміжних виробництвах.

До витрат на водопостачання відносять витрати на утримання власних водокачок, водопровідних ліній, насосних установок та інших агрегатів, що використовуються для подачі води для виробничих і побутових потреб підприємства, а також вартість води, одержаної від водопостачальницьких організацій згідно з їх рахунками.

Собівартість 1 м³ води визначається шляхом ділення витрат по водопостачанню на загальну кількість одержаної води. Відпущену воду щомісяця списують на споживачів, виходячи з її кількості і собівартості, записуючи за дебетом рахунків 23, 90, 91, 92, 93 та інших і за кредитом субрахунку 234.

Розподіл води по споживачах роблять на підставі звіту, який заповнюють за даними лічильників або розрахунковим шляхом. Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, пасовища, ставки, структурні підрозділи, відносять на витрати рослинництва, тваринництва та інші відповідні підрозділи.

Витрати на утримання газового господарства обліковують на окремому аналітичному рахунку "Газопостачання". До цих витрат відносять вартість одержаного газу, а також інші витрати по утриманню газового господарства аналогічно, як і по електропостачанню.

Собівартість 1 м³ газу розраховують шляхом ділення витрат по газопостачанню на загальну кількість газу. Відпущений газ щомісяця списують на споживачів, виходячи з його кількості та собівартості, записуючи за дебетом рахунків 23, 90, 91, 92, 93 та інших і за кредитом субрахунку 234.

У підприємствах, в яких використовується лише скраплений (балонний) газ, доцільно розраховувати собівартість 1 кг газу і по ній списувати вартість газу на споживачів.

Облік витрат на утримання холодильних установок ведуть на окремому аналітичному рахунку. Витрати щомісяця розподіляють по об'єктах пропорційно до центнеро-днів зберігання продукції в холодильних камерах або спеціальних сховищах.

При наявності на підприємстві інших видів допоміжних виробництв витрати по кожному з них обліковують на окремих аналітичних рахунках і щомісяця розподіляють по споживачах, вибираючи відповідну базу для розподілу.

Література: [45 47, 54].

Питання для самоперевірки:

1. Види допоміжних виробництв, і організація та завдання обліку?

2 Як ведеться облік і документування роботи ремонтної майстерні?

3. Як ведеться облік і документування роботи вантажного автотранспорту?

5. Як ведеться облік і документування витрат по електропостачанню, теплопостачанню, водопостачанню та інших допоміжних виробництвах?