Облік роботи ремонтної майстерні

Сільськогосподарські підприємства здійснюють ремонт автомобілів, тракторів, комбайнів та іншої техніки. Ремонтні роботи можуть виконуватися на стороні по договорах з ремонтними підприємствами або власними силами. В останньому випадку для цього створюються ремонтні майстерні.

За статтею "Сировина та матеріали"показують вартість запасних частин, ремонтних та інших матеріалів, витрачених на виконання робіт ремонтною майстернею.

За статтею "Роботи та послуги" обліковують вартість виконаних для ремонтної майстерні послуг власних допоміжних та промислових виробництв, а також сторонніх підприємств та організацій.

На статтю "Інші витрати на утримання основних засобів" відносять суми нарахованих амортизаційних відрахувань по об'єктах основних засобів

При направленні техніки в ремонт її оглядають, визначають ступінь зносу окремих вузлів і деталей, встановлюють складність ремонту, визначають потребу в запасних частинах і ремонтних матеріалах. На підставі такого огляду складають відомість дефектів на ремонт машин (форма № 130), по якій визначають кошторисну вартість ремонту.

Відомість дефектів складають у двох примірниках, один з яких передають завідуючому складом для підбору і видачі необхідних для ремонту запасних частин і матеріалів, а другий — залишається в ремонтній майстерні як кошторисний документ для оформлення замовлення на ремонт.

Після закінчення ремонту відомість дефектів разом з іншими документами здають в бухгалтерію, де підраховують витрати матеріалів і суму оплати праці та визначають вартість проведеного ремонту. На підставі відомості дефектів та інших первинних документів ведуть записи в журналі обліку затрат у ремонтній майстерні (форма № 36). Витрати в журналі відображають за окремими замовленнями. По тракторах, комбайнах, автомобілях та інших складних машинах замовлення оформляють на кожну машину, яка ремонтується. По сільськогосподарських машинах, причіпному і дрібному інвентарю витрати обліковують в журналі по групах однорідних об'єктів. Роботи по виготовленню запасних частин, інвентарю обліковують по кожному виду виробів. Аналітичний облік роботи ремонтної майстерні ведуть у виробничому звіті (форма № 10.36 с. г.) або у книзі обліку виробництва. Аналітичні рахунки відкривають на кожне замовлення і окремо — для обліку загальновиробничих витрат ремонтної майстерні. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року за елементами витрат згідно з кореспондуючими рахунками.

На статтю "Витрати на оплату праці" відносять суми оплати праці, нараховані працівникам ремонтної майстерні, які зайняті ремонтом машин: токарі, слюсарі, майстри та інші.

За статтею "Відрахування на соціальні заходи" відображають суми нарахованих ЄСВ

За статтею "Інші витрати" показують витрати малоцінних та швидкозношуваних предметів, спеціального одягу, витрати, пов'язані з використанням природної сировини, платежі за обов'язкове страхування майна тощо. Спеціальний одяг видають працівникам ремонтної майстерні відповідно до Типових норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, які затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 червня 1998 р. № 117.

За статтею "Непродуктивні витрати" обліковують брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними лише після виправлення. Звичайно, логічніше і простіше витрати відображати згідно з кореспондуючими рахунками, як передбачено формою виробничого звіту. Паралельне групування витрат за статтями — зайва і непотрібна робота.

Загальновиробничі витрати ремонтної майстерні обліковують на окремому аналітичному рахунку, їх щомісяця розподіляють між окремими замовленнями пропорційно до прямої оплати праці.

Фактичну собівартість виконаних робіт в ремонтній майстерні визначають щомісяця і списують на споживачів послуг. При цьому може залишатися незавершене виробництво, вартість якого встановлюється шляхом інвентаризації. При визначенні фактичної собівартості сума незавершеного виробництва на початок місяця додається до витрат поточного місяця, а незавершеного виробництва на кінець місяця віднімається від загальної суми витрат. Таким чином при калькулюванні собівартості продукції незавершене виробництво враховується в сумі різниці його на початок і кінець місяця.

Витрати на роботу ремонтної майстерні обліковують за дебетом субрахунку 234 "Допоміжні виробництва" в кореспонденції з різними рахунками:

•20, 22, 26, 27, 28 — на вартість списаних матеріальних цінностей;

•234 — на вартість послуг інших допоміжних виробництв;

•372 — на суму витрат, проведених готівкою через підзвітних осіб;

•661 — на суму нарахованої оплати праці;

•65 — на суму зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та соціальне страхування;

• 13 — на суму нарахованого зносу по основних засобах;

• 63 — на суму робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами для потреб ремонтної майстерні. Можуть кредитуватися також інші рахунки залежно від видів проведених витрат. За кредитом субрахунку 234 "Допоміжні виробництва", субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва" списують витрати на відремонтовані об'єкти. При цьому суми можуть бути віднесені на дебет рахунків: 23 "Виробництво" — на вартість послуг для основного виробництва; 234 — на вартість виконаних робіт для власних допоміжних виробництв; 91 "Загаль-новиробничі витрати" — на вартість послуг, віднесених на загальновиробничі потреби; 92 "Адміністративні витрати" — на вартість послуг, віднесених на загальногосподарські потреби"; 93 "Витрати на збут" — на вартість послуг, пов'язаних зі збутом продукції; 15 "Капітальні інвестиції" — на вартість робіт, пов'язаних з капітальними вкладеннями; 90 "Собівартість реалізації" — на вартість робіт, виконаних на сторону. Записи можуть бути також в дебет інших рахунків, що залежить від конкретних видів наданих робіт та послуг допоміжними виробництвами.