Переробка льону і конопель

При первинній переробці льону і конопель на підприємстві відкривають аналітичні рахунки за фазами переробки (переділами):

1) переробка соломки в тресту;

2) переробка трести у волокно.

На першому аналітичному рахунку обліковують витрати по переробці соломки у тресту — вартість соломки плюс витрати по переробці. За результатами обліку визначають собівартість одного центнера трести. Якщо на підприємстві здійснюють також переробку трести у волокно, то відкривають ще й другий аналітичний рахунок. На нього записують собівартість переробленої трести плюс витрати по переробці. За результатами обліку визначають собівартість одного центнера волокна. Побічна продукція (костриця) оцінюється за цінами можливого використання або реалізації і при калькуляції продукції віднімається від загальної суми витрат.

Виноробне виробництво

У виноробному виробництві сільськогосподарських підприємств окремо обліковують виробництво виноматеріалів, сокоматеріалів, вина і соків. Відповідно до технологічних стадій виробництва облік ведуть у розрізі таких переділів: переробка винограду, плодів та ягід у процесі первинного виробництва (об'єкт калькуляції — необроблені виноматеріали і сокоматеріали); зберігання, догляд і технологічна обробка виноматеріалів і сокоматеріалів (об'єкт калькуляції — оброблені виноматеріали і сокоматеріали); виготовлення вакуум-сусла (об'єкт калькуляції — вакуум-сусло); багаторічна витримка виноматеріалів (об'єкт калькуляції — витримані виноматеріали); купажування виноматеріалів (об'єкт калькуляції —купажовані виноматеріали); розлив вина (об'єкт калькуляції — вино у пляшках або бочкового розливу).

По кожному переділу визначається собівартість продукції. При цьому у наступному переділі у витрати включають собівартість одержаної продукції з попереднього переділу плюс власні витрати цього переділу.

Побічна продукція оцінюється за цінами можливого використання (на корми тваринам) або реалізації і при калькуляції віднімається від загальної суми витрат.

Непрямі витрати на виготовлення вина та виноматеріалів розподіляють між видами продукції пропорційно кількості, а при потребі враховується ще й тривалість її зберігання.

При незначних обсягах виноробного виробництва витрати і вихід продукції можна обліковувати по одному аналітичному рахунку (без переділів).

Хлібопекарське виробництво

У хлібопекарському виробництві витрати відносяться на собівартість певного виду продукції. До складу витрат включають вартість сировини (борошно, цукор тощо), оплату праці з нарахуваннями, утримання основних засобів тощо. Об'єктами калькуляції є хлібобулочні вироби. Непрямі витрати розподіляють між видами продукції пропорційно виручці від її реалізації. При незначних обсягах хлібопекарського виробництва витрати і вихід продукції можна обліковувати на одному рахунку. В цьому випадку при калькуляції витрати розподіляють між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

Переробка молока

Облік витрат на переробку молока організовують залежно від характеру і розмірів цього виробництва. На підприємствах, де переробка молока не є постійно діючим закінченим виробництвом, а виконується епізодично і у незначних обсягах, витрати на таку переробку обліковують у цілому без виділення цехових витрат. Собівартість окремих продуктів переробки молока (масло, вершки, сметана, сир тощо) визначають шляхом розподілу загальної суми витрат на переробку (без вартості побічної продукції) пропорційно до цін реалізації цих продуктів. Побічна продукція (відвійки) оцінюється за цінами реалізації, а при використанні у своєму підприємстві — за внутрішньогосподарськими цінами.

Контроль виходу продукції з переробки здійснюють по жирових одиницях. Для цього перероблене молоко переводять у однопроцентне. Кількість жиру у одержаних продуктах з переробки повинна дорівнювати кількості жиру, що був у переробленому молоці, тобто складають так званий жировий баланс. Дані про переробку молока записують у відомість переробки молока і молочних продуктів (форма № 124).

На підприємствах, які мають постійно діючі виробництва із власним персоналом (молокозаводи, цехи), витрати обліковують за технологічними фазами (переділами): переробка молока на вершки, переробка вершків на масло, переробка молочних відвійок на сир і так далі. Окремо обліковують цехові витрати. Розподіляють їх між видами продукції пропорційно до виручки від реалізації.

Собівартість молочної продукції обчислюють на кожній стадії виробництва. Так, на першій стадії обчислюють собівартість вершків. Для цього із загальної суми витрат (включаючи вартість переробленого молока) віднімають вартість молочних відвійок і ділять на масу одержаних вершків. На другій стадії обчислюють собівартість вершкового масла. Для цього із загальної суми витрат на цьому переділі (включаючи вартість перероблених вершків) віднімають вартість побічної продукції (сколотини) і ділять на масу одержаного масла. Аналогічно визначають собівартість продукції по інших переділах.

Забій тварин і птиці

Забій тварин обліковують на субрахунку 233 "Промислові виробництва". Аналітичні рахунки відкривають за видами тварин.

Худобу на забій списують за актами на вибуття тварин і птиці (форма № 100), оцінюючи за обліковими або договірними цінами: дебет субрахунку 233 і кредит рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі". До вартості забитих тварин додають витрати по забою. Якщо такі витрати не можна прямо віднести, то їх попередньо обліковують як цехові витрати з наступним розподілом пропорційно до живої маси забитих тварин.

Шкури, субпродукти першої і другої категорії та іншу побічну продукцію оцінюють за встановленими цінами чи цінами можливої реалізації і віднімають від загальної суми витрат. Витрати (без вартості побічної продукції) ділять на масу одержаного м'яса і визначають собівартість одного центнера м'яса. Якщо відбувається сортування м'яса, то витрати можна розподілити між видами та сортами продукції пропорційно до цін реалізації.

У птахозабійних цехах калькулюється собівартість одного центнера охолодженого м'яса. Побічну продукцію (пух, пір'я, нестандартні тушки, субпродукти, кров, кишки тощо) оцінюють за цінами можливої реалізації.

При переробці декількох видів птиці непрямі витрати птахозабійного цеху розподіляються з урахуванням продуктивності конвеєрної лінії для переробки окремих видів птиці шляхом розрахунку кількості умовних голів з використанням таких коефіцієнтів: дорослі кури і курчата — 1,0, качки — 2,0, індики і гуси — 4,0. На конкретний вид продукції відносять безпосередню вартість забитої птиці та використаних матеріалів.

Продукцією забою кролів є м'ясо і шкури. Для обчислення собівартості продукції витрати на забій, включаючи вартість забитих кролів, без вартості побічної продукції за цінами можливої її реалізації, розподіляють між м'ясом і шкурами пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість шкур хутряних звірів калькулюється окремо за їх видами. Витрати на забій розподіляються між ними пропорційно до кількості забитих голів. Шкури, які за своїми розмірами чи якістю не відповідають діючим стандартам, вважаються нестандартними. Витрати між стандартними і нестандартними шкурами розподіляються за цінами їх можливої реалізації. Собівартість шкур складається з вартості забитих звірів, витрат на забій, первинну обробку та зберігання знежирених шкур в холодильнику (без вартості побічної продукції). При цьому витрати по зберіганню знежирених шкур в холодильнику розподіляються між їх видами пропорційно до площі та тривалості зберігання.