Переробка давальницької сировини

На підсобних промислових підприємствах здійснюють переробку сільськогосподарської продукції (млини, олійниці, комбікормові заводи, молокозаводи, консервні заводи та інші), виробництво будівельних матеріалів (цегельні заводи, лісопильні цехи, добування каменю, вапна та інші), виготовлення дрібного інвентарю (вироби з лози, сувеніри, штучні квіти), добування торфу і так далі. Кожне з промислових виробництв має свої технологічні та організаційні особливості, що впливають на ведення бухгалтерського обліку.

Підсобні промислові підприємства можуть здійснювати роботу на власній сировині або одночасно на власній і давальницькій сировині.

Собівартість продукції підсобних виробництв, що здійснюють переробку лише власної сільськогосподарської продукції, розраховується діленням витрат на переробку та вартості переробленої продукції (без побічної продукції) на кількість одержаної основної продукції.

Якщо здійснюється одночасно переробка власної і давальницької сировини, то собівартість продукції визначають за двома етапами:

1) обчислюється собівартість переробки одиниці сировини (виконаної роботи) шляхом ділення витрат по переробці (без вартості сировини) на кількість переробленої сировини (власної і давальницької);

2) обчислюється собівартість продукції шляхом ділення витрат (витрати по переробці, вирахувані множенням собівартості одиниці переробки на кількість переробленої власної сировини плюс вартість сировини) на кількість одержаної з переробки власної готової продукції.

При організації обліку потрібно виходити з того, що давальницька сировина є власністю замовника і рахується на його балансі. Виконавець (переробник) отриману давальницьку сировину та виготовлену з неї продукцію обліковує за балансом на субрахунку 002 "Матеріали, прийняті для переробки". Приймають цінності по помольних квитанціях (форма № 122) або накладних (форма № 87) за цінами, передбаченими у договорі або затвердженими у господарстві.

Передачу давальницької сировини виконавцю замовник відображає за дебетом субрахунку 206 "Матеріали, передані в переробку" з кредиту відповідних матеріальних рахунків.

Операції, пов'язані з виготовленням готової продукції на умовах давальництва, замовник обліковує за дебетом рахунку 23 "Виробництво", включаючи у витрати також вартість переробленої сировини. Одержана продукція оприбутковується: дебет рахунку 26 "Готова продукція" і кредит рахунку 23.

Виконавець обліковує витрати з переробки сировини за дебетом рахунку 23 і списує їх на реалізацію в порядку обліку виконання робіт і послуг на сторону, не включаючи вартість переробленої сировини. Схему записів по бухгалтерських рахунках показано в табл. 3.

Якщо оплата послуг з переробки давальницької сировини здійснюється сировиною або готовою продукцією, то на суму такої оплати відображають купівлю-продаж: замовник показує продаж, а виконавець — покупку.

Собівартість виробленої продукції підсобних промислових виробництв визначається франко-склад або франко-замовлення, тобто витрати відносять на виробництва до того періоду, поки їхня продукція не буде передана на склад або відпущена замовнику.

Переробка зерна

Сільськогосподарські підприємства мають переважно невеликі млини, на яких розмелюють зерно на борошно або дерть. Зерно зі складу передають на помол за накладними (форма № 87). Завідуючий млином (мірошник), приймаючи продукцію, виписує помольну квитанцію (форма № 122) в двох примірниках, один з яких залишається в млині, а другий передається помельцю.

Особа, яка здала зерно на помол, оплачує вартість помолу і для одержання від млина борошна пред'являє свій примірник помольної квитанції. Видача продукції із млина проводиться за підписом помельцю на помольній квитанції.

Завідуючий млином періодично, але не рідше як один раз на місяць, складає звіт про роботу млина, в якому зазначає кількість помеленого зерна для власних потреб підприємства і на сторону громадянам та іншим заявникам, а також суму виручки, що одержана за виконані роботи. Цей звіт є підставою для розрахунків обсягу виробництва і обчислення собівартості продукції.

Об'єктом калькуляції по млину є помол одного центнера зерна (одиниця виконаної роботи) і один центнер борошна чи дерті, що одержано від помолу власного зерна.

В зв'язку з тим, що млини виконують роботи для власного підприємства, а також паралельно надають послуги на сторону фізичним і юридичним особам, потрібно розмежовувати витрати між переробкою власної та давальницької сировини. Для цього визначають собівартість помолу одного центнера зерна шляхом ділення витрат по роботі млина (без вартості переробленого зерна) на кількість центнерів помеленого зерна. По цій собівартості встановлюють суму витрат, яку потрібно віднести на власне виробництво та по роботах на сторону. Якщо продуктивність млина при переробці зерна на дерть, наприклад, на 30 відсотків вища, ніж при його розмелюванні на борошно, то зерно, перероблене на борошно, перераховують в умовну продукцію із застосуванням коефіцієнта 1,0, а на дерть — 0,7.

На великих млинах одержують борошно різних сортів. Для калькуляції його переводять по коефіцієнтах в умовну продукцію, яку і використовують для розподілу витрат по помелу між конкретними видами продукції.

Олійне виробництво

При переробці насіння олійних культур (соняшник, ріпак, коноплі, льон) витрати обліковують, як правило, на одному аналітичному рахунку. При значному обсязі переробки витрати обліковують за культурами.

Для обчислення собівартості олії спочатку оцінюють макуху, її оцінюють з врахуванням вмісту кормових одиниць і їх ціни або за цінами, що складаються на ринку. Від загальної суми витрат віднімають вартість макухи, а решту ділять на кількість кілограм одержаної олії, визначаючи таким способом собівартість одного кілограма олії.

Якщо на олійниці переробляють власну і давальницьку сировину, то калькулюють собівартість переробки одного центнера насіння і по ній розподіляють витрати між переробкою власної і давальницької сировини аналогічно, як по борошномельному виробництву.

Переробка овочів і фруктів

В сільськогосподарських підприємствах можуть бути створені цехи по переробці овочів і фруктів: консервування, соління, квашення, сушіння тощо. Витрати обліковують окремо по кожному виду перероблюваної продукції — консервування яблук, консервування огірків, квашення капусти тощо. У витрати включають також вартість перероблених овочів та різних компонентів (сіль, оцет, перець тощо). Відходи оцінюють за цінами їх можливого використання, як правило, для годівлі тварин. Витрати, які не можуть бути прямо віднесені на певний вид продукції, обліковують окремо (цехові витрати) і розподіляють між окремими її видами пропорційно кількості вироблених умовних банок. Обсяг виробленої продукції за коефіцієнтами переводять в умовні банки. Маса однієї банки вважається 400 грам. Собівартість 1000 умовних банок продукції визначають діленням суми витрат (без вартості побічної продукції) на умовні банки (в тисячах штук).

Аналогічно розраховують собівартість продукції соління. Вартість компонентів (сіль, перець, часник тощо) враховують прямим методом, а при неможливості їх прямого віднесення розподіляють за технологічними нормами, передбаченими рецептурою виготовлення продукції. Непрямі витрати розподіляють пропорційно кількості виробленої продукції.

Аналогічно вираховують собівартість продукції в сушильному виробництві (сушіння яблук, груш тощо). Непрямі витрати тут розподіляють між видами продукції пропорційно центнеро-дням.