Виборчий процес. Організація і порядок проведення виборів

Виборчий процес виступає як форма реалізації суб’єктивного і об’єктивного виборчого права, що представляє найважливішу процедуру здійснення народовладдя. Виходячи з цього, порядок проведення виборів в основному регламентується процесуальними нормами виборчого права.

Виборчий процес відображає певний тип політичної системи і безпосередньо впливає на неї.

Під виборчим процесом як політико-правовою категорією заведено розуміти врегульовану законами діяльність органів, груп виборців, політичних партій, громадських об’єднань по підготовці і проведенню виборів у державні інститути і муніципальні органи.

Виходячи зі своєї сутності, вибори повинні забезпечуватися державними ресурсами і організовуватися публічними органами влади. У світовій практиці існують різні способи організації виборів. У більшості демократичних країн вибори організовує виконавча влада (адміністрація). Так, наприклад, у Німеччині та Великобританії цим займається міністерство внутрішніх справ, у Швеції найважливішу роль в організації виборів відіграють податкові органи. В Бразилії та Польщі організація виборів покладено на органи, що складаються з суддів. Такий підхід не виключає залучення до організації виборів громадських організацій та окремих громадян.

Якщо розуміти виборчий процес у вузькому сенсі, то дане явище включає в себе встановлені законом, послідовно змінюють один одного стадії. Будь-які вибори обов’язково повинні пройти через основні стадії без виключення будь-якої з них. Однак деякі стадії виборчого процесу носять факультативний характер, наприклад, повторне голосування або повторні вибори.

Вибори являють собою тривалу в часі виборчу кампанію, сукупність етапів виборчих дій і процедур, регламентованих законодавчими та іншими нормативними правовими актами.

1. Призначення виборів. Ця стадія полягає у встановленні дати голосування. Призначення виборів здійснює уповноважений на те орган чи посадова особа. Так, зазвичай парламентські вибори призначаються главою держави або урядом.

2. Утворення виборчих округів. Виборчий округ - це територія, яка утворена згідно з відповідним виборчим законодавством і від якої безпосередньо обираються депутати представницьких органів та виборні посадові особи. Існує три основних види округів: одномандатні, багатомандатні і загальнодержавні.

У демократичних країнах «нарізка» виборчих округів здійснюється в законодавчому порядку. В якості основних критеріїв утворення виборчих округів, які забезпечують рівність можливостей виборців у формуванні публічних органів влади, сучасна зарубіжна практика застосовує такі:

- приблизна рівність округів за кількістю виборців (відхилення, в межах якого допускається коливання чисельності електорату, становить 5-15%);

- компактність території виборчих округів;

- територіальна цілісність виборчих округів, коли кожен округ утворює єдину територію;

- дотримання, по можливості, адміністративних кордонів;

- наступність і максимальне збереження колишньої схеми «нарізки».

У зарубіжних країнах практиці «нарізки» округів приділяється найпильніша увага і з боку правлячої адміністрації, і з боку опозиції. Зміною меж округів у Великобританії займаються постійно діючі комісії, які раз у 10 років представляють міністру внутрішніх справ доповіді з рекомендаціями з подальшим направленням в парламент. У Португалії межі виборчих округів визначаються законом про вибори, що приймається перед кожними новими виборами. В Канаді «нарізка» округів знаходиться в компетенції так званих «прикордонних комісій».

3. Утворення виборчих дільниць. Виборчий округ складається з більш дрібних виборчих одиниць, що об’єднують виборців спільним місцем голосування - виборчих дільниць.

4. Виборчі органи. Організацію і проведення виборів здійснюють спеціальні колегіальні органи - виборчі трибунали, ради, комісії та ін. Виділяють наступні види виборчих комісій: центральні, територіальні, окружні та дільничні.

5. Реєстрація виборців. Ця стадія полягає у включенні особи в спеціальні виборчі документи (списки виборців), що визначають коло громадян, що володіють активним виборчим правом і проживають на території конкретної виборчої дільниці.

6. Висування і реєстрація кандидатів. На цій стадії визначається коло осіб, з-поміж яких будуть обрані депутати, сенатори, президенти. Основними способами висування кандидатів традиційно виступають:

- самовисування;

- висунення виборцями;

- висування політичними партіями або іншими громадськими об’єднаннями.

7. Передвиборна агітація. Головний зміст цієї стадії в тому, що громадяни, виборчі об’єднання мають право законними методами і в що допускаються законом формах вести агітацію за або проти будь-якого кандидата чи виборчого об’єднання.

Форми передвиборної агітації різноманітні: публічні заходи, зустрічі кандидатів з виборцями, політична реклама, вплив на виборців через засоби масової інформації.

8. Голосування. Це головна стадія виборчого процесу, яка представляє собою народне волевиявлення з питання про обрання висунутих кандидатур. Голосування може бути очним (безпосереднім) і заочним (наприклад, поштою).

9. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів. Подані голоси підраховуються спочатку на виборчих дільницях, потім пересилаються у вищестоящі виборчі комісії. Визначається насамперед числа дійсних голосів, тобто число бюлетенів встановленої форми. Результати виборів повинні бути обов’язково опубліковані. У ряді держав (США, Канада, Нідерланди) досить широко використовуються електронні пристрої для голосування.

Якщо вибори виявилися нерезультативними, то проводиться повторне голосування або повторні вибори.