Всесвітня торгова організація: структура, основні функції

Всесвітня торгова організація (ВТО) очолює процес лібералізації міжнародної торгівлі. Вона прийшла на зміну Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1 січня 1995 р. На відміну від ГАТТ, ВТО набула статусу юридичної особи і спеціалізованого установи ООН. Таким чином, ВТО являє собою організацію і свого роду кодекс правових норм, що поширюються на сферу міжнародного обміну товарами, послугами і предметами інтелектуальної власності. Учасниками ВТО є понад 140 країн. Ця організація контролює виконання торгових угод і наглядає за торговою політикою своїх членів, організує проведення нових багатобічних торгових переговорів, займається залагодженням торгових суперечок.

Вищим керівним органом ВТО є Конференція міністрів, що скликається не рідше, ніж 1 раз на 2 роки. Вона приймає рішення з найбільш важливих питань: прийом нових членів до Організації, початок нового раунду багатобічних торгових переговорів і затвердження їх порядку денного (змісту).

У період між конференціями діяльністю ВТО керує Генеральна рада, що складається з послів і глав делегацій членів ВТО. Генеральна рада проводить огляди торгової політики країн-членів і займається залагодженням торгових суперечок між ними. Ці функції вона делегує двом спеціальним органам - з аналізу торгової політики та з вирішення суперечок. Генеральній раді підлеглі три ради:

· з торгівлі товарами;

· з торгівлі послугами;

· з інтелектуальної власності.

Крім цього, Генеральній раді підпорядковуються три комітети: з торгівлі й розвитку; з обмежень, пов'язаним з торговим балансом; з бюджету, фінансів і адміністративних питань.

До структури ВТО входять також спеціалізовані комітети, робочі та експертні групи. Вони займаються підготовкою аналітичних матеріалів і рішень ВТО, що стосуються захисту навколишнього середовища, проблем країн, що розвиваються, правил конкуренції, інвестицій, регіональних торгових угод, прийому нових членів.

Технічне забезпечення діяльності численних органів ВТО покладено на Секретаріат, очолюваний генеральним директором. Хоча Секретаріат не приймає рішень з принципових питань, його значення і вплив у ВТО дуже великі.

Систему угод ВТО можна розглядати як міжнародне законодавство, що встановлює правила обміну товарами і послугами. Основу правової системи ВТО складає пакет документів, головним з який є Угода про ВТО, а також 4 додатка до нього.

До додатку 1 входять три основні угоди ВТО: Генеральна угода про тарифи і торгівлю 1994р., Генеральна угода по торгівлі послугами й Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності; до додатку 2 увійшло Розуміння про правила і процедури у вирішені суперечок; до додатку 3 - Механізм оглядів торгової політики; до додатку 4 - кілька багатобічних угод, обов'язкових тільки для членів ВТО, що їх підписали.

Діяльність ВТО спрямована на створення сприятливих умов для міжнародного обміну товарами й послугами. Вона базується на двох головних принципах - не дискримінації та гласності.