Фактори розвитку зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішня торгівля почала швидко розвиватися при капіталістичному способі виробництва й досягла найбільшого розвитку при входженні ряду найбільших країн світу (США, Японії, Німеччини, Франції та ін.) у світову ринкову економічну систему.

Найбільш значимим фактором, що вплинув на бурхливий розвиток зовнішньоторговельної діяльності між країнами в XIX ст., став розвиток морського й залізничного транспорту. У XX ст. можливість широкого розвитку зовнішньої торгівлі посилилася за рахунок постійного удосконалювання усіх видів транспорту.

Інтенсивний розвиток різних видів машинного виробництва є важливим через збільшення зовнішньоторговельних обмінних операцій, тому що необхідні нові види сировини, палива, матеріалів, а також наукових розробок.

На розвиток зовнішньоекономічної діяльності впливають такі наступні групи факторів:

1. Економічні фактори. Протягом всієї історії спостерігається нерівномірність економічного розвитку різних країн світу. Кожна країна має власну структуру галузей, свій рівень розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, свою спеціалізацію в економіці. При цьому країни спеціалізуються в тих галузях економіки, що дозволяють мати значні переваги;

2. Політичні взаємини. Зміцненню зовнішньоекономічної діяльності сприяє наявність дружніх політичних відносин між країнами. А розвиток зовнішньоекономічних зв'язків стимулює пошук оптимальних форм розв’язання конфліктних ситуацій між країнами.;

3. Науково-технічний розвиток країни. Формуванню зовнішньоекономічної діяльності сприяє обмін між країнами, науковими співробітниками, викладачами, студентами; проведення спільних досліджень, експериментів, виконання контрактів по проведенню проектних, науково-дослідних і конструкторських робіт; одержання нових технологій, ноу-хау;

4. Особливості географічного положення, природних і кліматичних умов. Завдяки зовнішньоекономічним зв'язкам країни реалізують свій потенціал у туристичному й рекреаційному напрямках (Швейцарія, Італія, Єгипет, Франція). Вигідне географічне положення країни дає можливість отримувати кошти від транзиту вантажів через її територію (Польща, країни Прибалтики);

5. Ресурсні фактори. Розходження в людських, сировинних і фінансових ресурсах також створює основу для обмінних відносин. Щорічно з метою пошуку роботи у світі переміщається більше 25 мільйонів осіб із країн, що мають надлишок трудових ресурсів чи низький рівень доходів. Більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу, не в змозі виготовляти з достатньою ефективністю всю номенклатуру товарів, необхідних для задоволення внутрішніх потреб країни. Однією з закономірностей розвитку економічних міжнародних відносин є функціонування світового інвестиційного ринку.

Після Другої світової війни, коли у світі переважали країни з закритою економікою, була поширена точка зору, відповідно до якої кожна держава повинна процвітати у всіх сферах економіки. Ця тенденція була обумовлена прагненням забезпечити самодостатність країни, а також думкою про те, що вихід на сучасний рівень припускає розвиток галузей обробної промисловості, а не концентрацію на тих сферах, де країна досягла найбільших успіхів. Однак світовий досвід свідчив, що обов'язковою умовою успішного розвитку стала більш глибока інтеграція країни у світову економіку, що дозволяє одержати нові технології і ноу-хау, а також зростаюча роль конкуренції.

Суб'єкти ЗЕД

Сукупність учасників ЗЕД можна класифікувати за такими критеріями або принципами (не вважаючи форм власності) (рис. 1.3):

· рівнями,

Рис. 1.3. Класифікація суб'єктів ЗЕД

· дієздатністю,

· способами привласнення результатів діяльності,

· відповідальністю,

· профілем ЗЕД,

· характером здійснюваних зовнішньоторговельних операцій,

· організаційно-правовим формам, що визначає порядок їх утворення, приналежності капіталу і порядку розподілу доходів.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можна систематизувати за п'ятьма рівнями:

Ø мікрорівень - рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб - це підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

Ø мезорівень - рівень різного роду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це передусім міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин (Міністерство економіки України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата України), а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо стосовно питань регулювання експорту чи імпорту (Агропромисловий комплекс, Міністерство промислової політики України та ін.);

Ø макрорівень - рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є, безперечно, уряд країни та парламент;

Ø метарівень - становлення зовнішньоекономічних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці органів управління на стадії створення і розвитку інтеграційних об'єднань.

Ø мегарівень - рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це передусім Генеральна угода з торгівлі і тарифів (ГАТТ). Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада митного співробітництва.

Еволюція системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності засвідчує, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта. При цьому активність однієї сторони залежить від поведінки іншої. Якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, то активну позицію посідають суб'єкти мікро- або мезорівня. На мікрорівні це виявляється у пошуку шляхів мінімізації податкових платежів безпосередньо суб'єктами господарювання, а на мезорівні йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств. Як правило, даний процес відбувається врозріз із загальноекономічними інтересами держави.

Якщо країна вибирає автаркічну модель побудови економічної системи, то зовнішньоекономічні відносини регулюються винятково на макрорівні, якщо ж провадиться політика лібералізації стосовно зовнішньоекономічних зв'язків, то необхідністю стає не тільки уніфікація національного законодавства з міжнародним, а й переноситься рівень регулювання багатьох питань з макрорівня на мегарівень.

За дієздатністю суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності поділяються на фізичні та юридичні особи. До фізичних осіб відносяться підприємці, наймані працівники, туристи, тобто ті, хто безпосередньо бере участь у здійсненні даного виду діяльності. До юридичних осіб відносяться різнобічні організаційно-правові форми створених та функціонуючих підприємств: організації, фірми, корпорації, асоціації тощо.

За способом привласнення результатів діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можна згрупувати таким чином:

Ø держава, в особі не тільки державних органів регулювання, а й міждержавних та міжнародних організацій;

Ø власників, тобто безпосередніх засновників підприємств;

Ø найманих працівників, які працюють за контрактами зовнішньоекономічної діяльності.

За ступенем відповідальності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності диференціюються в залежності від вимог законодавства, що встановлює різні рівні відповідальності для різних видів діяльності і суб’єктів.

Класифікація за профілем діяльності припускає облік функціонально-цільової спрямованості: виробництво експортної продукції і самостійна реалізація на зовнішньому ринку, чисто зовнішньоторговельні операції, інші посередницькі послуги, фінансово-страхові чи транспортні операції.

Приналежність суб'єктів ЗЕД до якої-небудь сфери діяльності за даними критеріями має велике значення. Вона визначає диференціацію впливу механізму державного зовнішньоторговельного регулювання через оподатковування, митні збори і митний режим, інвестиційні пільги, а також через визначення пріоритету серед учасників ЗЕД. Крім того, це необхідно для збору зовнішньоекономічної інформації, на базі якої формується статистика зовнішньої торгівлі, а також банк даних про склад учасників, чисельності експортерів стратегічної сировини, обсязі проходження товарів через митний кордон і репатріації валютного виторгу в уповноважені банки експортерів.

По характеру здійснюваних зовнішньоторговельних операцій учасників ЗЕД можна розділити на експортерів і імпортерів, що забезпечують багатоканальні імпортні постачання, і спеціалізованих посередників.

Кожний з учасників ЗЕД, до якої би сфери діяльності він не відносився, має організаційно-правову форму, визначену законодавством. Юридичні особи, виходячи з обраної цільової діяльності, виступають як комерційні чи некомерційні організації.

Комерційні організації функціонують у формі господарських товариств і суспільств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств, асоціацій і союзів мають основною метою своєї діяльності отримання прибутку. Для некомерційних організацій одержання прибутку, що не розподіляється між учасниками, не є головною метою їх діяльності. Вони здійснюють підприємницьку діяльність лише в рамках тих цілей, заради яких вони створені, і функціонують у формі споживчих кооперативів, суспільних і релігійних організацій і об'єднань.

До основних суб'єктів ЗЕД України відносяться:

Ø фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність і постійно проживають на території України;

Ø юридичні особи, зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження в Україні;

Ø об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України;

Ø структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України;

Ø спільні підприємства за участі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані в Україні;

Ø Україна в особі її органів - місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій;

Ø інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

1.4. Організація роботи зовнішньоторговельної фірми (ЗТФ)

У складі підприємств, організацій і об'єднань першої групи учасників ЗЕД, як правило, що мають умови для здійснення стабільних експортних постачань своєї конкурентоспроможної продукції на зовнішній ринок, створюються ЗТФ, що являють собою особливий різновид фірми.

У міжнародній практиці фірма розглядається як відокремилася в ході виробничо-технологічного процесу господарська структура, зареєстрована чи/і діюча у відповідної організаційно-правовій формі по законодавству країн місцезнаходження

Організаційні принципи побудови ЗТФ залежать від функцій, відбитих у статуті. Статут ЗТФ містить, як правило, що випливають розділи: загальні положення і зведення, предмет діяльності, мети і задачі фірми її права й обов'язки, принципи керування фірмою й організації її роботи, порядок висновку зовнішньоторговельних операцій, реорганізації і ліквідації, організації документообігу і звітності.

Права ЗТФ визначаються діючим українським законодавством. Якщо фірма є юридичною особою» то в рамках її прав передбачається самостійне здійснення як в Україні, так і за рубежем угод і інших юридичних актів. Відсутність статусу юридичної особи зобов'язує ЗТФ діяти від імені і з доручення своєї організації чи підприємства.

Найбільш значимими проблемами в період становлення ЗТФ і накопичення практичного досвіду є формування її оптимальної структури, обумовленої цілями і задачами ЗТФ, вибір експортної стратегії, а також вивчення основних статей і елементів повного циклу експортно-імпортної угоди, правил і процедур виходу на зовнішній ринок і дотримання їх послідовності, а також умов роботи на зовнішньому ринку з обліком сформованої міжнародної практики.

Виходячи з цільових особливостей фірми і змісту основних етапів зовнішньоторговельної операції (рис. 1.4), головними функціональними підрозділами є маркетингова й оперативно-комерційна служби, а також відділи, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми, — планово-економічні розрахунки, валютно-фінансові і кредитні операції, облік і звітність, юридичні й інженерно-технічні питання.

Рис. 1.4. Зміст основних етапів зовнішньоторговельної операції

У компетенцію маркетингової служби ЗТФ входять:

Ø вивчення можливостей і ринків збуту, забезпечення реклами і просування товару, підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа» необхідних для формування базисних умов контракту.

Ø прогнозування кон'юнктури товарних ринків і динаміки цін, контроль і участь у розрахунках і обґрунтуванні контрактних цін, аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод, забезпечення необхідною інформацією з кон'юнктури, цінам і іноземним фірмам;

Ø методичне забезпечення роботи з вивчення зовнішніх ринків і вимозі до якості продукції, аналогічної той, котра поставляється на експорт, а також забезпечення участі фірми в роботі ярмарків і виставок.

Функції оперативно-комерційної служби включають:

Ø проведення переговорів з інофірмами, підготовку комерційних розрахунків по визначенню базисних і валютно-фінансових умов контракту (ціни, умов і способів розрахунку, вибору валюти, ціни і платежу, термінів постачання і способів доставки) і висновок контрактів;

Ø організацію постачань (перевезення і страхування зовнішньоторговельних вантажів) по контрактах і контроль за їхнім виконанням, забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортованої й імпортованої технічної продукції;

Ø розгляд рекламацій по експорті і пред'явлення таких по імпорті;

Ø ведення комерційного переписування з іноземними контрагентами;

Ø організацію й аналіз кредитних і розрахункових операцій, акцепт рахунків і обробку зовнішньоторговельних документів, оплату рахунків і контроль за здійсненням зазначених операцій.

Організаційно-правове і договірне забезпечення роботи ЗТФ і її служб, оформлення документів по рекламаціях, ведення арбітражних справ у рамках міжнародного і національного законодавства покладається на юридичну службу.

Доцільність створення ЗТФ у складі підприємства-експортера варто визначати шляхом зіставлення витрат підприємства по відсутності власної фірми (комісія, сплачена за експортно-імпортні операції, і інші витрати за посередницьку діяльність спеціалізованих фірм і організацій) і витрат, зв'язаних з її змістом. При цьому варто врахувати, що ефект може бути видний тільки після одного-двох років роботи фірми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Внешнеэкономический толковый словарь / Под ред. И.П.Фаминского. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 512 с.

2. О.П.Гребельник, О.О. Романовський. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — К.: Деміур, 2003. - 296 с.

3. Гамов Н.С., Третьяков А.С. Внешнеэкономическая деятельность. Теория. Практика. Маркетинг: Учебное пособие. - З.: ИПК «Запоріжжя» — РИО «Издатель», 1998. – 171 с.

4. Иванова М.Б. Внешнеэкономическая деятельность: Учебное пособие. — М.: Издателство РИОР, 2004. — 105 с.

5. Мировая экономика / Под ред. Л.Тарасевича. – СПб: Питер, 2001. – 320 с.

6. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. – 350 с.

7. Бураковський І.А. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 1996.

8. Рокоча В.В. Міжнародна економіка: теорія та політика. — К., 2000.

9. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Международная экономика. — К., 1999.

Контрольні питання:

1. ЗЕД (визначення)

2. Зміст зовнішньоекономічних зв'язків

3. Види зовнішньоекономічних зв'язків (перелік)

4. Зовнішньоторговельна операція (визначення)

5. Основні елементи ЗЕД (перелік)

6. Які групи факторів впливають на розвиток ЗЕД (перелік)

7. Економічні фактори, які впливають на розвиток ЗЕД (сутність)

8. Ресурсні фактори, що впливають на розвиток ЗЕД (сутність)

9. Критерії класифікації учасників ЗЕД (перелік)

10. Основні суб’єкти ЗЕД України (перелік)

11. Зовнішньоторговельна фірма (визначення)

12. Головні функціональні підрозділи ЗТФ, виходячи з цільових особливостей фірми і змісту основних етапів зовнішньоторговельної операції (перелік)

13. Функції оперативно-комерційної служби ЗТФ (перелік)

14. Доцільність створення ЗТФ (сутність)

ТЕМА 2

РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД

План

1. Основні положення теорій управління зовнішньоекономічною діяльністю

2. Міжнародна правова основа зовнішньоекономічної діяльності

Гаазькі конвенції, що стосуються уніфікованого права по міжнародній купівлі-продажу товарів

Віденська конвенція ООН 1980 р. Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів

Всесвітня торговельна організація: структура, основні функції

Базисні умови поставки товарів у міжнародних договорах купівлі-продажу товарів

Розв'язання міжнародних спорів

3. Показники функціонування зовнішньоекономічної системи країни

4. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Принципи зовнішньоекономічної діяльності України

Визначення ЗЕД в законодавстві, суб'єкти та види ЗЕД України

Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Систематизація методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності

5. Міжнародна практика и методи державного регулювання

6. Принципи регламентації зовнішньої торгівлі

7. Митне регулювання (тарифне і нетарифне регулювання)

8. Валютно-кредитне регулювання