VIII Конгрес 0011 щодо запобігання злочинам, який відбувся у серпні 1990 р. у Нью-Йорку, прийняв "Основні положення про роль адвокатів".

У цьому документі на світовому рівні вперше було за­кріплено основні засади, які стосуються соціального при­значення адвокатури, її організації та діяльності. Тут викладено найзагальніші принципи формування, функціо­нування, легалізації та діяльності адвокатів.

Цей документ с еталоном для всіх національних систем адвокатури, який забезпечує їх відповідність світовим стан­дартам, світовому рівню організації і діяльності цього важли­вого інституту захисту основних прав і свобод людини.

В Преамбулі "Основних поло­жень" вміщено вимогу про те, що вони повинні братися до уваги як адвокатами, так і суддями, прокурорами, пред­ставниками законодавчої та виконавчої влади і суспіль­ством у цілому; ці принципи мають також застосовуватись до осіб, які здійснюють адвокатські функції без одержан­ня формального статусу адвоката.

З "Основними положеннями" узгоджується ще один доку­мент, прийнятий у вересні 1990 р. міжнародною, але неуря­довою організацією — Міжнародною асоціацією юристів — "Стандарти незалежності юридичної професії".

У жовтні 1988 р. у Страсбурзі на пленарному засіданні делегацією дванадцяти країн-учасниць було прийнятоЗа­гальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. Кодекс визначає місце адвоката в суспіль­ному житті, основні принципи адвокатської діяльності, регламентує відносини адвоката з клієнтами, судом та взаємовідносини адвокатів.

Кабінет міністрів Ради Європи прийняв цілу низку до­кументів, які стосуються забезпечення права особи на на­дання правової допомоги (Резолюцію 78 (8) Комітету міністрів Ради Європи про юридичну допомогу і консуль­тації від 2 березня 1978 р.; Рекомендацію К (81) 7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам відносно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14 травня 1981 р.; Рекомендацію К (84) 5 Комітету міністрів Ради Європи де- ржавам-членам відносно принципів цивільного судочин­ства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 р.; Рекомендації К (2000) 21 Комітету міністрів державам — учасницям Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків від 25 жовтня 2000 р.).

3. Загальні принципи організації інституту адвокатури

Загальними принципами утворення, організації і функціонування адвокатури на підставі "Основних поло­жень", "Стандартів" та інших зазначених вище документів є такі:

1. Всезагальність права займатися адвокатською діяль­ністю.

2. Наявність професійної підготовки.

3. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адво­катури.

Розглянемо визначені принципи докладніше.