Загальне поняття про ритмічні впливи

Повторюваний характер історичного процесу як прояв закону циклічності світобудови. Історія людства розгортається відповідно до ритмів, це показав ще італійський мислитель 19 в. Дж. Феррарц. У своїх роботах він виражає ідею синхронності світових історичних процесів. Ця ідея проглядається в працях інших філософів, істориків мистецтв, сходознавців, фахівців із загальної історії. Реальність світових ритмів служить необхідною передумовою для стратегічного планування розвитку людини і суспільства.

Поліциклічність історичного процесу виявляється в розвитку людини і суспільства накладаючи один на одного циклами різної тривалості і глибини. Виділено 4 основних види історичних циклів [10]: 1) середньострокові з приблизно 10-літньою амплітудою коливань, що збігаються із широко дослідженими економічними циклами; 2) піввікові (цикли Кондратьєва), зв'язані зі зміною поколінь людей, технологічних укладів, основних фондів, зі змінами в економічних і соціально-політичних відносинах, у духовному світі; 3) вікові, віддзеркалювані в періодичній (у кілька століть) зміні світових цивілізацій у всій глибині їхньої багатошарової структури; 4) тисячолітні суперцикли, що охоплюють кілька родинних цивілізацій. «Усі ці цикли накладаються один на одного, резонують, формуючи загальноісторичний ритм, що частішає, історичний час стискується... кожна наступна цивілізація в 1,5 рази коротше попередньої. Але й усередині кожного історичного циклу рух нерівномірний: перебіг часу прискорюється в періоди криз і революційних потрясінь і сповільнюється у фазах зрілості і застою». Саме циклічність є соціальною константою в розвитку людини і суспільства.

Ритми людської діяльності — повторювані, періодичні характеристики діяльності. З огляду на космобіопсихосоціокультурну природу людини її життєдіяльність і діяльність повинна мати циклічний характер. Циклічність обумовлена її локалізацією в циклі або ритмі, періодичністю, переривчастістю і безперервністю і т.д. Ритм і періодичність керують Всесвітом, живими організмами, соціальними явищами. Він як би «запрограмований» сутністю саморуху, виступає як основний закон природи і суспільства. Ритми різноманітні і на кожному рівні ієрархічного Всесвіту наявні якісно різні ритмічні процеси. «Скрізь і усюди прояв колективної діяльності, як і прояв індивідуального життя, підкоряється законові ритму, що має, таким чином, загальне значення» [6]. Людина повинна планувати досягнення життєвих цілей з урахуванням біологічної ритмічності функціонування свого організму. Ритм людської діяльності день-ніч має астрономічні корені: під впливом ритмів сонячної активності почала функціонувати перша жива клітина і природньо, що людський організм вибрав як міру часу своєї праці і відпочинку сонячний ритм день-ніч. На діяльність людини впливають ритми - сонячний рік і цикл повторення фаз місячного місяця.

Однак поряд з такими циклами: рік, сезони, місячний місяць, доба, людина користується створеним нею соціокультурним циклом — тижнем. Циклічний характер тижня виражається й у тому, що він складається з нерівнозначних днів.

Три ритми діяльності — доба, тиждень і рік — характеризують і поведінку соціальної групи. При цьому варто відрізняти добовий ритм діяльності від доби як астрономічного явища, тому що людина може здійснювати добовий ритм діяльності незалежно від зміни дня і ночі. Календарні одиниці часу (доба, тиждень, рік) і ритми людської діяльності різні по своїй суті, але вони реалізуються людиною в одиницях часу і ритмах фізичного, біологічного, психічного і соціокультурного плану.