Визначення вітчизняними науковцями поняття бюджетна політика

Наведені вище визначення, беззаперечно, більш повно відображають зміст бюджетної політики, але разом з тим мають ознаки нормативної теорії через те, що вони відображають деякий варіант цілей бюджетної політики.

Узагальнюючи різні концептуальні визначення бюджетної політики вітчизняними та зарубіжними науковцями, можна надати наступне визначення бюджетної політики держави.

Бюджетна політика є сукупністю заходів держави, пов’язаних з мобілізацією та розподілом бюджетних коштів і раціональною організацією бюджетних відносин, що здійснюються з метою забезпечення функціонування держави та задоволення соціальних та економічних потреб суспільства.

У дослідженнях зарубіжних вчених бюджетна політика розглядається як сукупність заходів, які приймаються і здійснюються органами влади, і пов’язані з визначенням основних напрямів розвитку бюджетних відносин і виробленням конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільства і держави. Згідно з кейнсіанською школою, бюджетна політика має значний вплив на сукупний попит і обсяг виробництва у складних економічних умовах за наявності чіткого обґрунтування ролі уряду для ефективного здійснення відповідних заходів. А саме, за допомогою зміни рівня оподаткування і державних витрат, джерел фінансування бюджетного дефіциту регулюються такі найважливіші індикатори економіки, як сукупний попит, економічне зростання, інфляція та інші.

Використання економічних інструментів бюджетної політики забезпечує макроекономічний ефект, а з позицій бюджетної стратегії – довгострокову динаміку стабільності соціально-економічного розвитку. Крім того, механізм формування обсягу та структури доходів і видатків бюджету є важливою складовою бюджетного регулювання для забезпечення всебічного розвитку суспільства.

Важливим принципом формування бюджетної політики держави є обов'язковість її наукового обґрунтування, а критерієм оцінки її ефективності – міра того, наскільки вона базується на концептуальних засадах економічної та фінансової політики держави. При формуванні бюджетної політики держава повинна враховувати необхідність забезпечення економічної, фінансової та соціальної стабільності в країні, а також усю сукупність національних, історичних, політичних, соціально-економічних особливостей країни та систему її національних фінансових інтересів.

У провідних країнах світу методологічно визначені такі три основні концепції побудови бюджетної політики:

· щорічно збалансований бюджет;

· циклічна основа збалансованого бюджету;

· фундаментальне фінансування.

Суть першої концепції полягає в тому, що держава, незважаючи на соціально-економічне становище, забезпечує збалансований за доходами і видатками бюджет. З огляду на засади та принципи побудови бюджету це ідеальний метод. Проте, він не завжди є виправданим. Так, до «великої депресії» 30-х років XX століття уряди США, Англії та інших держав ставили своїм завданням щороку балансувати бюджет, аби досягти економічного зростання, переборювати безробіття та інфляцію. Разом із тим, як показала суспільна практика, щороку бюджет, що балансується, як правило, знижує можливість фінансової діяльності держави, що в врешті-решт, може приводити до поглиблення коливань ділового циклу.

Друга концепція полягає у тому, що держава забезпечує збалансованість бюджету за фазами економічного циклу і відповідно до цього проводить антициклічну бюджетну політику, а саме:

· у фазі економічного спаду зменшує податки, збільшуючи при цьому видатки і тим самим посилюючи державний дефіцит. При цьому держава стимулює розвиток виробничої сфери і закладає передумови для переходу до фази економічного зростання;

· у фазі економічного зростання, навпаки, податки дещо підвищуються, видатки зменшуються, дефіцит відповідно скорочується. Таким чином, допущений на попередньому етапі циклу дефіцит компенсується, забезпечуючи збалансований бюджет.

Тобто концепція бюджету, що балансується на циклічній основі, припускає, що уряд насправді проводить антициклічну політику і в той же час прагне забезпечити бюджет, що балансується. Головне, щоб бюджет був збалансований протягом економічного (промислового, ділового) циклу. З метою протистояння спаду виробництва і рівня економічного життя взагалі уряд змушений знижувати податки і збільшувати видатки, тим самим штучно викликати дефіцит бюджету, інфляцію. З настанням нового інфляційного періоду урядові все ж необхідно підвищувати податки і скорочувати урядові програми, а позитивне сальдо бюджету, що утвориться як наслідок таких дій, цілком може бути спрямоване на погашення державного боргу, котрий особливо збільшується під час промислових спадів. Відповідно, усі урядові фіскальні зусилля повинні бути спрямовані на створення таких організаційно-господарських умов, котрі хоча б пом'якшували циклічний хід відтворення. У цьому випадку уряд може збалансувати бюджет не протягом року, а за кілька років. Уся проблема бюджету, що балансується на циклічній основі, полягає в тому, що тривалість і глибина економічних циклів (кожної з фаз), як правило, різні, як за характером, так і за змістом, що неминуче приводить до суперечливих дій, спрямованих на стабілізацію економіки, і дій, що забезпечують збалансованість бюджету в період економічного циклу. Так, наприклад, коротке незначне піднесення може змінитися на довгу кризу. Це неминуче призводить до того, що поява незначного позитивного сальдо не може компенсувати великого дефіциту бюджету.

Концепція фундаментального фінансування дещо схожа з попередньою. Суть її полягає в тому, що держава правильно визначає пріоритети і зосереджує ресурси на цих стратегічно важливих напрямках. Це дає змогу вийти з кризи і вступити до фази розвитку, забезпечивши при цьому циклічно збалансований бюджет. Ця концепція передбачає провідну роль держави у визначенні пріоритетів бюджетної політики. Концепція функціональних фінансів відводить другорядну роль проблемі балансування бюджету, чи то на щорічній, чи то на циклічній основі. Всі зусилля державних фінансів зосереджуються на забезпеченні повної зайнятості, стабілізації та збалансованості економіки в цілому, зниженні темпів інфляції й доведення її до природної норми. При цьому допускається стале позитивне сальдо бюджету і всезростаючий державний борг.

Для даної концепції незначними є проблеми, що виникають при появі бюджетного дефіциту чи лишків, порівняно з довготривалим спадом промислового виробництва і стійкою інфляцією. Для прибічників концепції функціональних фінансів державний (зведений, консолідуючий) бюджет, передусім, є важелем досягнення підтримки макроекономічної рівноваги і макроекономічної стабільності. Для досягнення даної мети уряд може допустити незначні дефіцити чи лишки грошових коштів бюджету.

Критикуючи політику функціональних фінансів, економісти передусім вказують на зростання державних боргів, а також інші негативні наслідки при такому підході до бюджетної проблеми. Прибічники даної концепції в свою чергу висувають такі аргументи. Не слід боятися великих державних боргів, бо сама структура податкової політики передбачає автоматичне збільшення податкового прибутку відповідно до прискорення зростання промислового виробництва. Отже, дефіцит бюджету при певному рівні, урядових видатків, що стимулює зростання обсягу рівноважного ВНП, буде частково зменшуватись, до того ж, опираючись на існуючу податкову політику, на можливості вилучення грошей, перед урядом відкривається практично необмежене поле діяльності з фінансування дефіциту бюджету.

Проте, незважаючи на вже існуючі загальновідомі засади побудови бюджетної політики, слід констатувати, що в Україні ще не створено фундаментальної фінансової доктрини щодо науково обґрунтованої бюджетної політики з урахуванням економічної стратегії її розвитку.

Однак, щорічно розробляються та затверджуються основні напрямки бюджетної політики на наступний рік. Так на 2013 р. розроблені та затверджені урядом напрямки бюджетної політики України, які ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку України.

Реалізація цієї бюджетної політики буде спрямована на забезпечення сталого розвитку національної економіки у 2013 р., підвищення стандартів життя і рівня добробуту громадян, сприяння збалансованому розвитку конкурентоспроможної економіки, забезпечення фінансової стабільності держави та здійснення заходів із зменшення рівня «доларизації» економіки, підвищення ефективності виконання програм імпортозаміщення, розвиток виробництва вітчизняних товарів, ефективний захист внутрішнього ринку та підтримку експорту, модернізацію інфраструктури та базових секторів економіки, забезпечення екологічної безпеки, оптимізацію соціального захисту населення в результаті підвищення його рівня та адресності.

Для досягнення мети основними завдання бюджетної політики на 2014 рік будуть:

ü утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 3 відсотків валового внутрішнього продукту;

ü утримання обсягу державного боргу на рівні не більш як 31 відсоток валового внутрішнього продукту;

ü збереження з урахуванням норм податкового законодавства частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні, що не перевищує 30 відсотків;

ü фінансування дефіциту спеціального фонду державного бюджету за рахунок кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів);

ü фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету переважно шляхом здійснення внутрішніх запозичень;

ü надання державних гарантій в обсязі, що не перевищує 3 відсотків валового внутрішнього продукту (залежно від стану підготовки інвестиційних проектів, що будуть реалізовані головними розпорядниками бюджетних коштів), за рішенням Кабінету Міністрів України або на підставі міжнародних договорів України для кредитування інвестиційних програм (проектів) на об’єктах, що мають загальнодержавне значення;

ü вжиття заходів до проведення активних операцій, пов’язаних з управлінням державним боргом та ліквідністю єдиного казначейського рахунка, у межах граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду;

ü управління ризиками, пов’язаними з державним боргом та наданням державних гарантій;

ü забезпечення економічно обґрунтованого підвищення мінімальної заробітної плати та посадового окладу (тарифної ставки) працівника I тарифного розряду Єдиної тарифної сітки;

ü встановлення розміру прожиткового мінімуму та соціальних гарантій, які визначаються на його основі, з урахуванням зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін;

ü підвищення якості та ефективності здійснення видатків розвитку бюджету шляхом спрямування на реалізацію інвестиційних проектів з урахуванням результатів оцінки їх економічної ефективності;

ü підвищення рівня соціального захисту малозабезпечених верств населення;

ü забезпечення прямого зв’язку між соціальними пільгами та джерелами і механізмом відшкодування їх вартості надавачам, посилення адресності надання всіх видів пільгових послуг з упорядкуванням переліку їх отримувачів і встановленням економічно та соціально обґрунтованих нормативів споживання відповідних послуг, визначення методики розрахунку потреби в бюджетних коштах для компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

ü удосконалення механізму надання державної підтримки закладам та установам культури;

ü забезпечення легалізації тіньової заробітної плати та зайнятості;

ü ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати перед працівниками державних підприємств, яких визнано банкрутами;

ü недопущення виникнення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери;

ü погашення заборгованості з виплати заробітної плати на економічно активних підприємствах прискореними темпами;

ü продовження погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР;

ü оптимізацію структури і чисельності військових формувань та правоохоронних органів із спрямуванням вивільнених бюджетних коштів на розвиток озброєння та військової техніки, підвищення інтенсивності бойової підготовки і соціальний захист військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу);

ü послідовне підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу).

Таким чином, бюджетна політика є дуже багатогранною, за змістом, категорією, що знаходиться під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, залежить від парадигми кожної окремої економічної теорії, та відображає сутність економічної теорії країни в цілому.