Концептуальні засади фінансової та бюджетної політики країни

Після жорсткої фінансово-економічної кризи, в якій Україна опинилася серед найсильніше потерпілих країн, економіка нашої країни зараз демонструє поступ відновлення. Важливу роль у цьому процесі відіграє фіскальна політика, яка визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. А саме завдяки ефективній фіскальній політики країни у 2011 році вдалося забезпечити прискорення темпів зростання економіки України:

· зростання ВВП за рік становило 5,2%, за два роки роботи Уряду – 9,3%;

· зростання споживчих цін уповільнилося до 4,6%, що вдвічі менше за врахований в розрахунках бюджету рівень (8,9%);

· зріс також й обсяг будівельних робіт за 2011 рік на 11,0% і становив 60,5 млрд грн, що більше показника попереднього року. За підсумками 2011 р. введено в експлуатацію 9,4 млн. кв. м. житла, що майже в 1,5 разу більше показника 2009 року (6,4 млн кв. м.).

Позитивні тенденції розвитку економіки та впровадження в дію податкової реформи дали можливість в 2011 р. стабільно і в повному обсязі наповнювати бюджет.

Варто зазначити, що за два останні роки доходи держбюджету збільшено наполовину, а доходи загального фонду державного бюджету збільшено майже на 70%. А саме у 2011 р. доходи держбюджету становили 314,6 млрд. грн., а доходи загального фонду держбюджету – 265,8 млрд. грн.

У зв'язку із вищезазначеним постає необхідність визначення поняття фіскальної політики і її складових, позначення принципів, механізмів і інструментів дії фіскальної політики на господарську систему суспільства, а також висвітлення фіскальної політики як методу державного регулювання економіки.

Фінансова політика – це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через бюджетний, податковий та борговий механізм, із метою забезпечення економічного та соціального розвитку держави.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія – довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією.

Головними стратегічними цілями фінансової політики держави повинні стати:

ü забезпечення фінансової стабільності як головної умови стабільності і перспективності функціонування як держави та і окремих суб'єктів господарювання;

ü визначення стабільних і зрозумілих умов функціонування і взаємовідносин між окремими суб'єктами господарювання, включаючи державу;

ü створення вільного конкурентного середовища з рівними правами і законодавчо визначеними правилами гри для всіх його суб'єктів;

ü фінансове забезпечення умов і створення сприятливого інвестиційного клімату в державі.

У процесі розроблення фінансової стратегії прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, визначаються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на розв'язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв'язків.

Фінансова тактика більш мобільна, оскільки полягає у вчасному реагуванні на економічні проблеми і диспропорції. Її основне завдання – досягнення стратегічних цілей розвитку.

Щоб краще усвідомити зміст, завдання і вимоги до фінансової політики, виділяють як самостійні складові бюджетну, податкову, боргову політику.

Бюджетна політика є важливою складовою єдиної фінансової державної політики, а через неї – й економічної. Бюджетна політика тісно пов'язана з податковою, грошово-кредитною, обліковою, інвестиційною та валютною політикою, відіграє значну роль в забезпеченні соціальної і економічної стабільності в країні, через неї здійснюється підтримка і розвиток підприємницької діяльності. В бюджетній політиці стикаються інтереси різних суспільних груп і прошарків населення, політичних партій та їх об'єднань.

Державна бюджетна політика спрямована на систематизацію розвитку бюджетної системи та її інституцій, створення ефективної системи управління державними фінансами, метою якої є не тільки виконання державою соціальних зобов’язань на основі національної системи інтересів та цінностей, а й забезпечення економічного зростання та формування інвестиційної привабливості країни. Неефективна бюджетна політика стимулює негативні процеси у функціонуванні та розвитку економіки країни, що суттєво впливає на фінансові результати діяльності суб’єктів господарювання та громадян, а отже, і на рівень макроекономічних параметрів.

Варто зазначити, що бюджетна політика держави займає відповідне місце у методологічному ланцюжку: економічна теорія → економічна політика держави → фінансова політика держави → бюджетна політика держави. Бюджетна політика реалізується шляхом розробки і виконання бюджету.

Бюджет держави – це суспільні відносини, що відображаються у затвердженому плані формування і використання централізованого фонду коштів, необхідного для здійснення завдань і функцій держави в цілому та органів місцевого самоврядування зокрема.

Поняття «бюджетна політика» не має однозначного визначення як у науковій так і в законодавчо-нормативних актах, а саме Бюджетному кодексі України, відсутнє навіть тлумачення цього терміну.

Вітчизняні та зарубіжні науковці висувають різні концептуальні визначення бюджетної політики. Найбільш поширеним визначення наведені у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1