Авторитарний політичний режим: поняття, ознаки, види

Авторитарний (від лат. auctoritas - влада) режим можна розглядати як свого роду «компроміс» між тоталітарним і демократичним політичними режимами. Він, з одного боку, м’якше, ліберальніше, ніж тоталітаризм, а з іншого - набагато жорсткіше, антинародне, ніж демократичний.

Авторитарний режим - державно-політичний устрій суспільства, в якому політична влада здійснюється конкретною особою (клас, партія, елітна група тощо) при мінімальному долі і народу. Головну характеристику даного режиму становить авторитаризм як метод владарювання та управління, як різновид суспільних відносин (наприклад, Іспанія періоду правління Франко, Чилі за часів влади Піночета).

Основні характеристики авторитарного політичного режиму:

- в центрі і на місцях відбувається концентрація влади в руках одного або кількох тісно взаємозалежних органів держави (або одного сильного лідера) при одночасному відчуження народу від реальних важелів державної влади;

- ігнорується, обмежується принцип поділу влади (президент, виконавчо-розпорядчі структури підпорядковують собі всі інші органи, наділені законодавчими і судовими повноваженнями);

- роль представницьких органів влади обмежена, хоча вони і можуть існувати;

- суд виступає, по суті, допоміжним інститутом, поряд з ним можуть використовуватися і позасудові органи;

- звужена або зведена нанівець сфера дії принципів виборності державних органів і посадових осіб, підзвітності і підконтрольності їх населенню;

- в якості методів державного керівництва домінують командні, адміністративні, в той же час відсутній масовий терор;

- зберігається цензура, «напівгласність»;

- допускається частковий плюралізм;

- права і свободи людини і громадянина проголошуються, але реально не забезпечуються;

- «силові» структури суспільству практично не підконтрольні і використовуються часом в суто політичних цілях і т. п.

Авторитарний режим неоднорідний за своїм характером. У літературі виділяють деспотичний, тиранічний, клерикальний, військовий та інші різновиди даного режиму.

Деспотичний режим є абсолютно довільна, необмежена влада, заснована на самоправності.

Тиранічний режим заснований на одноосібному правлінні, узурпації влади тираном і жорстоких методи її здійснення. Однак на відміну від деспотії влада тирана часом встановлюється насильницьким, загарбницьким шляхом, часто зміщенням законної влади з допомогою державного перевороту.

Клерикальний режим заснований на фактичному пануванні релігійних діячів в суспільстві і державі. Керівник держави є одночасно і релігійними лідером нації, зосереджуючи у своїх руках не тільки світське, але і духовну владу (Іран).

Військовий (військово-диктаторський) режим базується на владі військової еліти, яка встановлена в результаті перевороту, здійснюваного проти законного правління цивільних осіб. Військові режими панують або колегіально (як хунта), або на чолі держави знаходиться один з військових чинів, найчастіше генерал або старший офіцер. Армія перетворюється в пануючу соціально-політичну силу, реалізує як внутрішні, так і зовнішні функції держави. В умовах такого антидемократичного режиму створюється розгалужений військово-поліцейський апарат, який включає, крім армії і спецслужб, велика кількість інших органів, в тому числі і позаконституційного характеру, для політичного контролю за населенням, громадськими об’єднаннями, ідеологічної обробки громадян, боротьби з антиурядовими рухами і т. п. Скасовується конституція і багато законодавчих актів, які замінюються актами військових властей. Типовий приклад - військове правління в М’янмі (колишня Бірма), Ірак за Саддама Хусейна, в ряді держав Тропічної Африки.

Авторитарні режими відрізняються від тоталітарних наступним:

1) якщо при тоталітаризмі встановлюється загальний контроль, то авторитаризм припускає наявність сфер соціального життя, не охоплених державним контролем;

2) при тоталітарному правлінні здійснюється масовий систематичний терор по відношенню до противників, в авторитарному ж суспільстві проводиться тактика виборчих репресій, спрямованих на запобігання виникнення опозиції. У той же час в літературі має право на існування концепція, що розглядає класичний німецький і італійський фашизм (тоталітаризм) як крайню форму авторитаризму.