Державний орган: поняття, види, система, принципи організації і діяльності

Державна влада є однією з визначальних ознак держави як специфічної форми організації суспільства. Державна влада – це реальна здатність державних органів, які сформовані, організовані і функціонують на основі демократичних принципів, реалізовувати функції й завдання держави. Реалізація державної влади означає її матеріалізацію, тобто перетворення з реальної здатності впливати на суспільні відносини на власне «вплив», втілення цілей державно-владної діяльності в конкретні суспільні відносини. Від імені народу, як єдиного джерела державної влади, цей вплив здійснюється відповідними державними органами у визначених Конституцією та законами організаційно-правових формах, з використанням притаманних саме ним методів такого впливу.

До суттєвих ознак державної влади відносять: а) її публічний характер (вона виступає від імені всього народу й має «публічну» основу своєї діяльності); б) наявність органів державної влади, тобто спеціального апарату (вона концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється); в) її верховенство (вона підтримується Конституцією та законами і здатна робити свої веління обов’язковими для всього населення за допомогою державного апарату та правових норм); г) суверенність (вона відокремлена від інших видів влади всередині країни – від партійної, церковної та ін., і від влади інших держав ззовні); д) легітимність (вона на конституційно-правовому рівні юридично визнана суспільством (народом), а також світовим співтовариством у міжнародних зносинах); е) монопольне право на застосування примусових заходів для забезпечення обов’язковості своїх рішень – державна влада спирається на державно-примусові заходи в межах держави.

Як правило, виокремлюють такі структурні елементи державної влади: суб’єкт влади; об’єкт влади; самі владні відносини. Важливе значення також мають форми, методи та способи державно-владної діяльності; конституційно-правові норми, що її регламентують; система державних інституцій, що здійснюють владний вплив, забезпечують реальне управління в процесі розгортання державно-владних відносин. Сукупність усіх елементів, за допомогою яких влада втілюється в життя, має назву «механізм реалізації державної влади». Ефективне функціонування цього механізму з необхідністю передбачає наявність цілісної та внутрішньо впорядкованої системи органів та посадових осіб, на які покладаються функції здійснення державно-владної діяльності.

Конституція України в ст.6 закріпила визначальний принцип організації та здійснення державної влади – принцип її поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки. При цьому державна влада є цілісною і внутрішньо єдиною системою, оскільки лише у своїй сукупності й у тісній взаємодії всі гілки державної влади, усі державні інституції забезпечують найбільш результативне функціонування державного механізму, метою якого є ефективне виконання державно-владних функцій. Саме для цього утворюється відповідна система державних органів – законодавчих, виконавчих та судових. Державна влада реалізується через здійснення цими органами своїх функцій у межах компетенції, які саме за ними закріпила Конституція України. Адже ч. 2 ст. 6 Основного Закону України чітко і однозначно встановила, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в межах, визначених Конституцією України.

Орган держави (державний орган) – це відносно самостійна, організаційно та структурно відокремлена частина державного механізму, утворена відповідно до Конституції та законів України, наділена державно-владними повноваженнями, а також правовими та матеріальними ресурсами, необхідними для здійснення завдань і функцій держави. Будучи невід’ємною складовою частиною державного механізму в цілому, кожен державний орган має лише йому притаманне функціональне призначення, яке зумовлюється його функціями та повноваженнями.

Основоположні засади правового статусу органів державної влади, порядку їх формування та компетенції визначаються Конституцією України. На основі та відповідно до Конституції України приймаються закони, які більш детально визначають порядок формування, форми діяльності та повноваження державних органів. Складовими елементами конституційного статусу органів державної влади є такі: а) конституційні принципи формування, організації та діяльності органів державної влади (народний суверенітет, державний суверенітет, поділ державної влади, законність, тощо); б) організаційна структура органів державної влади; в) компетенція державних органів, тобто коло питань, що належать до предмета відання конкретного державного органу та повноваження щодо їх реалізації; г) форми і методи діяльності органів державної влади. Система норм Основного Закону України, що закріплюють статус державних органів, становить конституційний інститут – засади організації державної влади України.

Народ, як носій суверенітету і єдине джерело влади в України, прямо чи опосередковано наділяє своєю владою всі державні інституції. Безпосереднє здійснення народом своєї установчої влади щодо державних органів втілюється, насамперед, у проведенні періодичних вільних виборів на основі демократичних принципів загального, рівного, прямого виборчого права і таємного голосування. Відповідно до Конституції України, народ безпосередньо обирає лише Верховну Раду України та Президента України, які, у свою чергу, спільно чи окремо формують усі інші державні органи. Відповідно Верховна Рада України та Президент України є органами первинного представництва, а вся система органів виконавчої та судової влади, як і інші, передбачені Основним Законом України державні інституції, – це органи вторинного представництва.

Суттєвою ознакою органів державної влади є й те, що лише їх наділено державно-владними повноваженнями, які забезпечують належне виконання ними функцій та завдань української держави. Органи державної влади здійснюють свої функції від імені держави, в чітко визначених Конституцією і законами межах і у виключно закріплених за ними формах діяльності. Окрім того, лише державні органи мають законодавчо визначену організаційну структуру. За державними органами закріплено право видавати нормативно-правові акти загальнообов’язкового характеру (закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо). Реалізація державними органами своїх державно-владних повноважень забезпечується як відповідними матеріальними та фінансовими ресурсами, так і монополією на застосування державного примусу. Саме вищезазначене і відрізняє органи державної влади від будь-яких інших державних та недержавних інституцій.

Кожен державний орган має й інші характерні ознаки. По-перше, це організаційна структура. Колегіальний орган державної влади є організованим колективом людей, що об’єднані як спільною метою, так і родом своєї діяльності. Правовий статус цих осіб визначається Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами. Одноособовий державний орган представлений однією особою (наприклад, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини). Структура державного органу зумовлюється його функціями, компетенцією та обсягом повноважень, і може бути простою (місцевий суд) або досить складною (Верховна Рада України). По-друге, в Україні можуть утворюватися лише такі органи державної влади і лише в такому порядку, як це передбачено Конституцією України та відповідними законами. Порушення порядку утворення державного органу є підставою для визнання його незаконними і нелегітимним. По-третє, порядок і форми діяльності органу державної влади, так само як і назви та види правових актів, які він має право приймати чи видавати, а також визначаються виключно Конституцією і законами України. Це зумовлено конституційними положенням, закріпленими ч. 2 ст. 19 Основного Закону України, відповідно до якого органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. По-четверте, усі органи державної влади у своїй сукупності становлять єдину та внутрішньо впорядковану систему, що забезпечує єдність державної влади в цілому.

Органи державної влади, залежно від обраного критерію класифікації, можна поділити на певні групи.

За функціональним призначенням органи державної влади поділяються на: єдиний орган законодавчої влади – Верховну Раду України; органи виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, органи судової влади (Конституційний Суд України, суди загальної компетенції).

За способом утворення державні органи можна поділити на ті, які обираються безпосередньо народом (Верховна Рада України, Президент України), – їх називають органами первинного представництва, і ті, які формуються спільно чи окремо органами первинного представництва (Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, суди) – вони мають назву органів вторинного представництва.

За територією поширення державно-владних повноважень органи державної влади поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавними органами державної влади України є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України. До місцевих органів державної влади належать місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

За характером компетенції виокремлюють органи загальної та органи спеціальної компетенції. Слід зазначити, що за цим критерієм можна класифікувати лише органи державної виконавчої влади. Державні органи загальної компетенції здійснюють державно-владні функції і правове регулювання в усіх сферах суспільного життя. Прикладом такого органу є Кабінет Міністрів України. Органи державної влади спеціальної компетенції здійснюють управління державними справами в певній, чітко визначеній сфері суспільних відносин. До таких органів належать: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здоров’я, Служба безпеки України, Пенсійний фонд України тощо.