Демократичнийполітичний режим: поняття, ознаки, види

Політичний режим - це система методів, способів і засобів здійснення політичної (державної) влади.

Залежно від особливостей набору методів і засобів державного владарювання розрізняють два полярних режиму: демократичний і антидемократичний (фашистський, тоталітарний, авторитарний).

Демократичний режим. Поняття «демократія» означає, як відомо, народовладдя, влада народу. Однак ситуація, при якій весь народ здійснював політичне владарювання, поки ніде не реалізована. Це скоріше ідеал, те, до чого потрібно всім прагнути. Між тим, є ряд держав, які зробили в цьому напрямку більше інших (Великобританія, Німеччина, США, Франція, Швейцарія, Швеція) і на які найчастіше орієнтуються громадськість і політики.

Основні характеристики демократичного режиму:

- прийняття рішень більшістю з урахуванням інтересів меншості;

- існування правової держави та громадянського суспільства;

- виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх підзвітність виборцям;

- здійснення контролю над «силовими» структурами (збройними силами, поліцією, органами безпеки тощо);

- широке використання методів переконання, компромісу;

- проголошення і реальне забезпечення прав і свобод людини і громадянина; існування політичного плюралізму, в тому числі багатопартійність, наявність легальної політичної опозиції;

- гласність, відсутність цензури; реальне здійснення принципу поділу влади.

Демократія може здійснюватися за допомогою двох форм: прямий (безпосередній) і представницької.

Пряма демократія дозволяє здійснювати владу самим народом без політичних посередників. Звідси і її назва - безпосередня. Вона проводиться в життя через такі інститути прямого народовладдя: вибори на основі загального виборчого права, референдуми, сходи і збори громадян, петиції громадян, мітинги і демонстрації, всенародні обговорення.

Одні з них - вибори, референдуми - чітко регламентовані відповідними нормативними актами (конституцією, конституційними, органічними законами, звичайними законами), носять імперативний (обов’язковий) характер і не потребують санкції державних структур, інші носять консультативний характер. Однак незалежно від юридичної природи різних демократичних інститутів, їх вплив на механізм прийняття політичних рішень важко переоцінити, так як у них знаходить вираження загальна воля народу. Референдум широко застосовується в таких країнах, як США, Італія, Канада, Швейцарія.

До сильних сторін прямої демократії можна віднести те, що вона:

- дає більше можливостей (в порівнянні з представницькими інститутами) для вираження інтересів громадян та їх участі в суспільно-політичному житті;

- в більшій мірі забезпечує легітимацію влади;

- дозволяє певною мірою контролювати політичну еліту.

До її недоліків часто відносять:

- відсутність стійкого бажання у більшості населення займатися даною управлінською діяльністю;

- складність і дорожнечу проводяться державно-громадських заходів;

- низьку ефективність прийнятих рішень внаслідок непрофесійності більшості «правителів».

Представницька демократія дозволяє здійснювати владу представникам народу - депутатам, виборним органам державної влади, які покликані виражати інтереси різних класів, соціальних груп, верств, політичних партій і громадських організацій.

До достоїнств представницької демократії зазвичай відносять те, що вона:

- дає більше можливостей для прийняття ефективних рішень, оскільки в цьому процесі беруть участь, як правило, професіонали, компетентні особи, які спеціально займаються даною діяльністю або конкретною проблемою;

- більш раціонально організовує політичну систему, дозволяючи кожному займатися своєю справою і т. п.

Її недоліками є:

- можливість розвитку бюрократії та корупції;

- відрив обраних представників від народу;

- прийняття рішень в інтересах не більшості громадян, а номенклатури, великого капіталу, різного роду лобістів і тощо.

Однак самі демократичні режими теж можуть бути неоднорідними. Зокрема, особливими їх різновидами виступають ліберально-демократичні та консервативно-демократичні режими. Якщо ліберально-демократичні режими характеризуються тим, що пріоритет ставлять особистість, її права і свободи, а роль держави зводять до захисту цих прав і свобод, власності громадян, то консервативно-демократичні режими спираються не стільки на конституцію, скільки на політичні традиції, які є основою даних режимів. В останні роки в розвинених країнах все частіше говорять про режим соціальної демократії, при якому реалізується принцип соціальної справедливості, кожній людині забезпечується вільний розвиток і гідне життя.

Тоталітарний режим

Тоталітарний режим.Термін «тоталітаризм» означає «весь», «цілий», «повний». Він був введено у політичний обіг на початку XX ст. ідеологом італійського фашизму Джованні Джентіле (1875-1944). У 1925 р. дане поняття вперше прозвучало в італійському парламенті. Його широко використовував лідер італійського фашизму Беніто Муссоліні (1883-1945). З 20-х роках XX ст. розпочався період становлення і зміцнення антидемократичного тоталітарного ладу на Апеннінському півострові.

У кожній з країн, у яких виникав і розвивався політичний тоталітарний режим, він мав свою специфіку. Разом з тим можна помститися і загальні риси, які притаманні всім формам тоталітаризму і відображають його суть. Тоталітарний режим характеризується абсолютним контролем держави над всіма сферами суспільного життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі та пануючій ідеології.

Основні характеристики тоталітарного політичного режиму:

- держава прагне до глобального панування над всіма сферами суспільного життя, до всеохоплюючої влади;

- суспільство повністю відчужено від політичної влади, але воно не усвідомлює цього, бо в політичній свідомості формується уявлення про «єдність», «злиття» влади і народу;

- монопольний державний контроль над економікою, засобами масової інформації, культурою, релігією і т. д. аж до особистого життя;

- державна влада формується бюрократичним способом, по закритих каналах, оточена «ореолом таємниці» і недоступна для контролю з боку громадян;

- домінуючим методом управління стає насильство, примус, терор;

- панування однієї партії, фактичне зрощення її професійного апарату з державою, заборону на легальну діяльність опозиційно налаштованих сил;

- права і свободи людини і громадянина мають декларативний, формальний характер, відсутні чіткі гарантії їх реалізації; фактично усувається плюралізм;

- централізація державної влади на чолі з диктатором та його оточенням; повна безконтрольність репресивних державних органів.

При тоталітарному режимі не можуть розвиватися інститути громадянського суспільства, приватне життя громадян перебуває під жорстким контролем держави, його органів, спецслужб, чиновників.

Особливою різновидом тоталітарного режиму виступає фашистський режим, який можна розглядати як свого роду радикальний тоталітаризм. Країнами, де вперше виникли фашистські організації, були Італія та Німеччина. Фашизм в Італії був встановлений в 1922 р. Для італійського фашизму характерним було прагнення до відродження Великої Римської імперії. Фашизм у Німеччині утвердився в 1933 р., його метою було панування арійської раси, вищою нацією оголошувалась німецька. Сприяли поширенню фашистської ідеології і мілітаризація суспільної свідомості значної частини населення, ксенофобія і антисемітизм.

Тоталітарний режим фашистського типу характеризується войовничим антидемократизмом, антипарламентаризмом, расизмом і шовінізмом. Фашизм ґрунтувався на необхідності сильної, нещадної влади, яка тримається на загальному пануванні авторитарної партії, на культі вождя, широкому застосуванні насильства. «Все в державі, ніщо поза державою, нічого проти держави», - стверджував Б. Муссоліні, один з основоположників фашизму.

Фашизм не тільки знищує демократію, але й теоретично «обґрунтовує» необхідність встановлення тоталітаризму. Замість ліберально-демократичної концепції індивідуалізму фашизм висуває концепцію нації, інтереси якої превалюють над інтересами окремих особистостей. Відмінною рисою фашизму є соціальна демагогія, яка стає державною ідеологією.

Німецький і італійський фашизм були скинені в 1945 р. в результаті перемоги держав антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні.