Основи проектування системи громадського пасажирського транспорту і пішохідного руху

Проектування системи пасажирського транспорту населених місць здійснюється на основі прогнозу пасажиропотоків на різні розрахункові терміни.

Організація громадського транспорту для міст із населенням 250 тисяч і більш вирішується на підставі комплексних схем розвитку усіх видів міського пасажирського транспорту. Виконують розробку таких схем і при наявності складних транспортних проблем для міст з меншим населенням - від 100 до 250 тисяч. У цьому випадку їх суміщують із схемами організації дорожнього руху.

Види громадського пасажирського транспорту вибираються на підставі розрахункових пасажиропотоків і дальностей поїздок пасажирів. Провізна здатність різних видів транспорту, основні параметри транспортних пристроїв і споруд - платформ, посадочних майданчиків тощо визначаються в залежності від норми наповнення рухомого складу на розрахунковий термін, яка вимірюється такими показниками: 4 люд./м² вільної площі підлоги пасажирського салону для звичайних видів наземного транспорту і 3 люд./кв.м — для швидкісного транспорту. При виборі видів пасажирського громадського транспорту керуються орієнтовною провізною здатністю і швидкістю сполучення різних видів транспорту, дані яких наведені у таблиці 13.1.

Таблиця 13.1

Щільність мережі ліній наземного громадського пасажирського транспорту на забудованих територіях приймається в залежності від їх функціонального використання й інтенсивності пасажиропотоків, що в середньому, як правило, складає 1,5…2,5 км/км². У центральних районах крупних і найкрупніших міст щільність мережі збільшують до 4…4,5 км/км².

При проектуванні системи пасажирського транспорту також слід забезпечувати нормативні значення дальності пішохідних підходів до зупинок громадського пасажирського транспорту. Така дальність в звичайних умовах повинна складати не більш ніж 500 м. У загальноміському центрі дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту від об'єктів масового відвідування зменшують до 250 м; у виробничих і комунально-складських зонах - до 400 м від прохідних підприємств. У зонах масового відпочинку і спорту така дальність повинна складати до 800 м від головного входу до них. В умовах складного рельєфу при відсутності спеціального підйомного пасажирського транспорту зазначені відстані зменшують на 50 м на кожні 10 м перепаду рельєфу, що треба подолати.

У районах індивідуальної садибної забудови дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту, навпаки, зазвичай збільшують: у крупних і найкрупніших містах до 600 м, у малих і середніх — до 800 м.

Відстані між зупиночними пунктами на лініях громадського пасажирського транспорту в межах території населених пунктів слід приймати, м: для автобусів, тролейбусів і трамваїв 400…600, експрес-автобусів і швидкісних трамваїв 800…1200, метрополітену 1000…1500, а для електрифікованих залізниць – 1500…2000.