Архітектурний благоустрій житлових територій

Архітектурний благоустрій житлових територій населених міст, окрім їх озеленення, включає ще цілий комплекс будівельних робіт, а саме:

організацію системи проїздів, під'їздів, тротуарів, відмосток коло житлових будинків та інших об'єктів забудови;

організацію відводу з них поверхневих вод;

створення на територіях майданчиків для різних видів відпочинку, занять спортом або для транспортних та побутових потреб.

Комплекс заходів по благоустрію умовно можно поділити на два напрямки: перший пов'язаний з рішенням інженерно-технічних завдань, другий - композиційно-естетичних і функціональних. Коло питань першого напрямку, тобто пов'язаних з інженерно-техничними проблемами благоустрою, розглянемо більш детально далі.

Основи проектування шляхів транспортного призначення були розглянуті раніше в лекціях № 11,12.

Доріжки й майданчики, що розта-шовуються на внутрішніх територіях мікрорайонів-кварталів-житлових комплексів, займають їх значну частину, тому їх раціональне проектування посідає важливе місце у проектах забудови територій. Доріжки та алеї прокладають основними напрямками пішоходного руху мешканців мікрорайонів від входів у житлові будинки до шкіл, дитячих установ, зупинок міського транспорту та до інших підприємств культурно-побутового обслуговування. Раціонально організована мережа доріжок та алей має велике практичне і естетичне значення. Вона повинна забезпечити високий рівень комфорту мешканців житлових територій, зберегти зелені насадження від витоптування, розкрити найбільш цікаві видові перспективи. Покриття доріжок повинно відповідати санітарно-гігієнічним, естетичним та

Рис 14. 1. Приклади прийомів мостіння-покриттів пішохід-них доріжок садово-паркового типу: 1 - з бетонних або керамічних плиток; 2 - з природних каменів, 3 - з глиняної цегли     Рис. 14.2. Приклади конструкцій мостіння пішо-хідних доріжок. 1 - із бетонних або кам'яних плит; 2 - із цегли, укладеної плиском

економічним вимогам, бути міцним, довговічним, стійким до атмосферних впливів, а також забезпечувати швидкий та надійний відвід поверхневих вод. По типу дорожних одягів доріжки бувають: асфальтовими, грунто-асфальтовими, з щебеню, гравію або шлаку на в'яжучому, а також із булижних каменів, литими – монолитними з бетону, плитними бетонними чи кам'яними. Доріжки з асфальту нецікаві за кольором, вони погано поєднуються з трав'яним газоном. Влітку асфальт перегрівається, виділяє неприємний запах, розм'якшується, його поверхня стає нерівною. Щебенисті покриття в суху погоду пильні, ау вологу утворюють багато грязі. Покриття із піщано-гравійних сумішей і подібних їм добре дренують,тобто пропускають через себе вологу; екологічно безпечні, відносно недорогі і разом з литими бетонними і плитними дають можливість для самих різноманітних художньо-декоративних рішень (рис.14.1, 14.2). Кам'яні покриття укладають на піщану основу, вони, як і монолитні, можуть мати будь-які планувальні рішення. Такі покриття, як правило, поширені в місцевостях, де каміння є дешевим будівельним матеріалом. До конструкції доріжок іноді входить бортове каміння з природних або штучних бетонних матеріалів, яке фіксує межи доріжок з трав’яним газоном. Борт звичайно розміщують вище рівня поверхні газону, а іноді - в одному з ним рівні (рис.14.3). Нормами проектування передбачається розміщення на житлових територіях сель-бищних зон міст та інш. поселень різних майданчиків- своєрідних відкритих поверхне- вих архітектурних споруд. Планувальні параметри майданчиків – їх просторові форми,

розміри відстані від вікон житлових і громадських будівель визначають згідно з нормами проектування за їх функціональним призначенням (табл.14.3).

Таблиця 14.3

Продовження табл.14.3

Примітки.

1.Відстані від фізкультурно-спортивних майданчиків встановлюються в залежності від їх шумових характеристик.

2.Відстані від майданчиків для сміттєзбірників до фізкультурно-спортивних, або від них – до майданчиків для ігор та відпочинку приймаються не менше 20 м, а від майданчиків для побутових потреб до найбільш віддаленого входу до будинку - не більше 100 м.

3.Розміри майданчиків для зайнять фізкультурою визначаються за спеціальними нормами проектування спортивних споруд.

Рис.14.3. Приклади конструкцій доріжок у місцях їх поєднання з газоном: 1 – покриття доріжки розміщене нижче рівня газону та борту; 2 – покриття доріжки та її борт розміщені в одному рівні з газоном

Конфігурація планів майданчиків, крім окремих спортивних, необов'язково повинна мати прямокутну форму. Навпаки, складна розчленована форма плану, яка складається з окремих ділянок, дає більші можливості для різноманітних і цікавих композицій. Слід пам'ятати, що резервом економії територій є кооперування мікрорайонних-квартальних спортивних майданчиків з шкільним спортивним ядром.

Окремі приклади майданчиків різного призначення наведені на рис.14.4, 14.5.

Елементи обладнання майданчиків для ігор, відпочинку та занять фізкультурою являють собою своєрідні типи малих архітектурних форм. Разом з малими формами садової архітектури вони значно збагачують палітру архітекторів, дозволяють в сполученні досягти необхідного індивідуального вигляду забудови житлових територій населених місць.

Рис.14.4. Приклад планування май-данчика для ігор дітей молодшого шкільно-го віку: 1 - "ліана"; 2 – гойдалка; 3 - гірка; 4 - ящик з піском; 5 - ділянка з плитним бетон-ним покриттям; 6 - садова лава ; 7 – кару-сель; 8 – фонтанчик; 9 - зелені насадження

Рис. 14.5. Приклад планування майданчика для відпочинку дорослого населення: 1 - альтанка-бесідка; 2 - стол і лави для настільних ігор; 3 - лава садова; 4 - зелені насадження; 5 - квітники