Архітектурний благоустрій житлових територій
Архітектурний благоустрій житлових територій населених міст, окрім їх озеленення, включає ще цілий комплекс будівельних робіт, а саме:
організацію системи проїздів, під'їздів, тротуарів, відмосток коло житлових будинків та інших об'єктів забудови;
організацію відводу з них поверхневих вод;
створення на територіях майданчиків для різних видів відпочинку, занять спортом або для транспортних та побутових потреб.
Комплекс заходів по благоустрію умовно можно поділити на два напрямки: перший пов'язаний з рішенням інженерно-технічних завдань, другий - композиційно-естетичних і функціональних. Коло питань першого напрямку, тобто пов'язаних з інженерно-техничними проблемами благоустрою, розглянемо більш детально далі.
Основи проектування шляхів транспортного призначення були розглянуті раніше в лекціях № 11,12.
Доріжки й майданчики, що розта-шовуються на внутрішніх територіях мікрорайонів-кварталів-житлових комплексів, займають їх значну частину, тому їх раціональне проектування посідає важливе місце у проектах забудови територій. Доріжки та алеї прокладають основними напрямками пішоходного руху мешканців мікрорайонів від входів у житлові будинки до шкіл, дитячих установ, зупинок міського транспорту та до інших підприємств культурно-побутового обслуговування. Раціонально організована мережа доріжок та алей має велике практичне і естетичне значення. Вона повинна забезпечити високий рівень комфорту мешканців житлових територій, зберегти зелені насадження від витоптування, розкрити найбільш цікаві видові перспективи. Покриття доріжок повинно відповідати санітарно-гігієнічним, естетичним та
![]() ![]() | економічним вимогам, бути міцним, довговічним, стійким до атмосферних впливів, а також забезпечувати швидкий та надійний відвід поверхневих вод. По типу дорожних одягів доріжки бувають: асфальтовими, грунто-асфальтовими, з щебеню, гравію або шлаку на в'яжучому, а також із булижних каменів, литими – монолитними з бетону, плитними бетонними чи кам'яними. Доріжки з асфальту нецікаві за кольором, вони погано поєднуються з трав'яним газоном. Влітку асфальт перегрівається, виділяє неприємний запах, розм'якшується, його поверхня стає нерівною. Щебенисті покриття в суху погоду пильні, ау вологу утворюють багато грязі. Покриття із піщано-гравійних сумішей і подібних їм добре дренують,тобто пропускають через себе вологу; екологічно безпечні, відносно недорогі і разом з литими бетонними і плитними дають можливість для самих різноманітних художньо-декоративних рішень (рис.14.1, 14.2). Кам'яні покриття укладають на піщану основу, вони, як і монолитні, можуть мати будь-які планувальні рішення. Такі покриття, як правило, поширені в місцевостях, де каміння є дешевим будівельним матеріалом. До конструкції доріжок іноді входить бортове каміння з природних або штучних бетонних матеріалів, яке фіксує межи доріжок з трав’яним газоном. Борт звичайно розміщують вище рівня поверхні газону, а іноді - в одному з ним рівні (рис.14.3). Нормами проектування передбачається розміщення на житлових територіях сель-бищних зон міст та інш. поселень різних майданчиків- своєрідних відкритих поверхне- вих архітектурних споруд. Планувальні параметри майданчиків – їх просторові форми, |
розміри відстані від вікон житлових і громадських будівель визначають згідно з нормами проектування за їх функціональним призначенням (табл.14.3).
Таблиця 14.3
Види майданчиків за їх призначенням | Питомі розміри майданчиків, кв.м/чол. | Найменша відстань від майданчиків до вікон житлових та громадсь-ких будівель,м | |
Для ігор дітей дошкільного та молодшого шкіль-ного віку | 0,7 | ||
Для відпочинку дорослого населення | 0,1 | ||
Для зайнять фізкультурою та спортом | 2,0 | 10…40 |
Продовження табл.14.3
Види майданчиків за їх призначенням | Питомі розміри майданчиків, кв.м/чол. | Найменша відстань від майданчиків до вікон житлових та громадсь-ких будівель,м |
Для побутових потреб | 0,3 | |
Для вигулу собак | 0,3 | |
Для стоянок автомобілів | 0,8 | див.лекц.№13 |
Примітки.
1.Відстані від фізкультурно-спортивних майданчиків встановлюються в залежності від їх шумових характеристик.
2.Відстані від майданчиків для сміттєзбірників до фізкультурно-спортивних, або від них – до майданчиків для ігор та відпочинку приймаються не менше 20 м, а від майданчиків для побутових потреб до найбільш віддаленого входу до будинку - не більше 100 м.
3.Розміри майданчиків для зайнять фізкультурою визначаються за спеціальними нормами проектування спортивних споруд.
![]() |
Конфігурація планів майданчиків, крім окремих спортивних, необов'язково повинна мати прямокутну форму. Навпаки, складна розчленована форма плану, яка складається з окремих ділянок, дає більші можливості для різноманітних і цікавих композицій. Слід пам'ятати, що резервом економії територій є кооперування мікрорайонних-квартальних спортивних майданчиків з шкільним спортивним ядром.
Окремі приклади майданчиків різного призначення наведені на рис.14.4, 14.5.
Елементи обладнання майданчиків для ігор, відпочинку та занять фізкультурою являють собою своєрідні типи малих архітектурних форм. Разом з малими формами садової архітектури вони значно збагачують палітру архітекторів, дозволяють в сполученні досягти необхідного індивідуального вигляду забудови житлових територій населених місць.
![]() | ![]() |
Дата добавления: 2015-06-12; просмотров: 1800;