Основні поняття про пасажиропотік

Пасажиропотоком називається кількість пасажирів, що фактично перевозиться в цей момент часу на кожному перегоні автобусного маршруту або в цілому на автобусній мережі всіх маршрутів в одному напрямку в одиницю часу.

Пасажиропотоки характеризуються:

Ø потужністю, тобто кількістю пасажирів, що проїжджають у певний час через конкретний перетин маршруту або всієї транспортній мережі населеного пункту в одному напрямку. тільки маючи дані про розмір, напрямок і розподіл по території пасажиропотоків можна вибрати: трасу маршрутів, підібрати вид транспорту й тип рухомого складу, а також визначити число транспортних засобів.

Ø напруженістю по окремих ділянках маршруту або в цілому по його довжині, а також кількістю перевезених пасажирів по кожній ділянці маршруту в одиницю часу, у прямому й зворотному напрямках руху автобусів.

Ø обсягом перевезень (Q), тобто кількістю перевезених пасажирів у цілому по маршруті або маршрутній мережі в одиницю часу в прямому й зворотному напрямках.

Пасажиропотоки зображуються у вигляді графіків, картограмм, епюр або фіксують у таблицях.

Рис.1.4 Епюра розподілу пасажиропотоку за годинами доби

Рис.1.5 Епюра розподілу пасажиропотоку за днями тижня

Рис.1.6 Епюра розподілу пасажиропотоку за довжиною маршруту

Рис.1.7 Епюра нерівномірності пасажиропотоку за ділянками маршруту

Як правило, пасажиропотоки не однакові по величині в різні годинники доби, дні тижня, місяці й сезони року, а також по ділянках маршрутам і напрямкам руху автобусів. Епюри пасажиропотоків на транспортній мережі міста дозволяють підібрати й розрахувати необхідне число транспортних засобів по напрямку руху.

Коливання пасажиропотоків за часом специфічні для різних видів автобусних перевезень:

Ø на внутрішньо міських перевезеннях - пасажиропотоки різко коливаються по годинниках доби (зростають у годинники поїздок населення на роботу й з роботи й зменшуються в ранкові, денні й вечірні «не пікові» годинники);

Ø для приміських перевезень - характерні коливання пасажиропотік по днях тижня, сезонам року (зростання обсягу перевезень у суботні й вечірні дні, у літній період);

Ø для міжміських перевезень - найбільш характерне збільшення пасажиропотоку у весняно-літній період і спад в осінньо-зимовий періоди року.

Показниками зміни пасажиропотоку є коефіцієнти нерівномірності:

Ø коефіцієнт нерівномірності пасажиропотоку за часом:

К ч = Q тах : Q ср

де: Q тах – максимальний часовий пасажиропотік (сумарний по напрямках), пас.

Q ср – середньо часовий пасажиропотік (сумарний по напрямках), пас.

Для середніх міст К у = 1,5 2,0.

Ø коефіцієнт нерівномірності пасажиропотоку по ділянках маршруту:

К д = Q тах : Q ср,

де: Q тах – максимальний пасажиропотік найбільш завантаженої ділянки маршруту або групи ділянок, пас.

Q ср – середня напруженість пасажиропотоку, пас.

Ø коефіцієнт нерівномірності пасажиропотоку по напрямках:

К н = Q ср.max : Q ср.min

де: Q ср.max – максимальний середній пасажиропотік за годину в найбільш завантаженому напрямку, пас.

Q ср.min – мінімальний середній пасажиропотік у зворотному напрямку,

К н = 1,3 1,6.

Співвідношення довжини маршруту (Lм) і середньої дальності поїздки пасажира (lср), визначає змінність пасажирів, характеризується коефіцієнтом змінності пасажирів, призначеним для аналізу ефективності використання автобусів на маршруті.

К зм = L м : l ср

де: lср – середня дальність поїздки пасажира

L м – довжина маршруту.

Середня дальність поїздки пасажирів змінюється й залежить від багатьох факторів:

Ø розміру й планування міста;

Ø довжини й конфігурації автобусної мережі;

Ø розподіл маршрутів по мережі;

Ø системи тарифів й ін.

Розрізняють середню дальність поїздки як по видах перевезень (міські, приміські, міжміські), так і по окремих маршрутах, вона може бути визначена шляхом обробки матеріалів обстеження пасажиропотоків.