Рухливість населення

Основою для розробки заходів щодо вдосконалювання процесу транспортного обслуговування населення є інформація про особливості формування загальної й транспортної рухливості населення, про величину й напрямки пасажиропотоків, їхньої зміни в просторі й часі.

Рухливістю населення називають кількість поїздок, що припадає на одну людину в рік:

b = Q / N

де: Q – кількість перевезених пасажирів за рік

N – чисельність населення міста.

Існують поняття потенційної, реалізованої, абсолютної, пішохідної й транспортної рухливості.

При цьому під рухливістю розуміють число пересувань, які доводяться на одну людину за певний проміжок часу (рік, доба, година «пік»). Пересування людей являє собою складне соціальне явище, що формується під впливом багатьох різноманітних факторів. Істотний вплив на пересування людей роблять: рівень розвитку суспільного виробництва, соціальна структура суспільства; уклад життя; географічне середовище й характер розселення; розвиток техніки; інформації й зв'язку; бюджет вільного часу; культурно-побутові й суспільні запити людей.

Дослідження показали, що рухливість населення як кількісна міра пересувань залежить: від соціально-культурного рівня жителів, що переміщаються, від просторово-тимчасових характеристик, зон їхнього проживання й роботи. У кожних конкретно-історичних умовах існують певні фактори, що впливають на формування показника рухливості населення, що приводять до його росту або зниження. Це, насамперед зміна територіальних розмірів населеного пункту, коливання доступності сполучень, удосконалювання конструкцій транспортних засобів, зміни вартості проїзду.

У містах поїздки населення поділяються на такі види:

Ø робочі поїздки, пов'язані із трудовою діяльністю населення;

Ø культурно-побутові поїздки, пов'язані з відпочинком, культурними розвагами й побутовими потребами.

У приміському сполученні додаються поїздки в заміську зону (на дачі, природу й т.д.)

Міжнародні автобусні перевезення покликані забезпечити:

Ø потреба міського населення в побутових поїздках на далекі відстані (переїзд на нове місце проживання, відвідування рідних, поїздки на ярмарки й т.д.);

Ø поїздки населення в курортні місця;

Ø поїздки службового характеру (відрядження);

Ø поїздки молоді на змагання й студентів до місць проживання й навчання в період канікул;

Ø інші поїздки.