Класифікація міст регіонів за критерієм кількості населення

КЄ з точки зору правового статусу не є юридичною особою. Це транскордонна асоціація прикордонних адміністративних районів України, Польщі, Угорщини, Румунії, створена з метою координації транскордонного співробітництва.

Слід зазначити, що створення КЄ не стало винаходом країн Центральної і Східної Європи, які раніше входили до так званого соціалістичного табору. У Центральній Європі виникнення таких країн, як стверджує український вчений С. Мітярєва, розпочалося ще з середини 90-х років минулого століття. Одними з перших були єврорегіони, засновані на польсько-німецько-чехословацькому кордоні, угорсько-австрійсько-словенсько-хорватському кордоні, на перетині угорського, словацького, українського, румунського і польського прикордоння. Таким чином, єврорегіони повинні стати інструментом зовнішньої політики окремих суверенних держав, що прагнуть до встановлення і підтримання добросусідських відносин, які виявляються на регіональному рівні.

У процесі розширення ЄС і входження до його складу низки країн-учасниць КЄ важливість єврорегіону зростає. Власне, він вже став контактною зоною східного кордону ЄС. Зоною, яка може стати джерелом напруження або джерелом стабільності. Саме тому, виходячи з концепції «Європи регіонів», яка передусім орієнтується на безпеку і стабільність, в інтересах держав-учасниць КЄ і ЄС – сприяти найактивнішій діяльності і розбудові КЄ.

Території, що належать до КЄ, наразі ще залишаються периферією в своїх власних країнах як з соціального, так і з економічного погляду. Більшість з них страждає від проблем, пов’язаних з навколишнім природним середовищем, невідповідною інфраструктурою, безробіттям, проблем економічного співробітництва, нерівною доступністю до фондів ЄС.

Перші підсумки діяльності КЄ були підведені на ювілейному засіданні представниць країн-учасниць у м. Ніредьхаза (Угорщина). Виступаючи на ньому, тодішній міністр закордонних справ України Анатолій Оленко відзначив, що спектр завдань, які стояли перед КЄ на момент його утворення, суттєво розширився. На сьогодні одним з пріоритетних завдань діяльності цієї організації має стати економічна співпраця і соціальний розвиток. Так, наріжним каменем інфраструктурного розвитку КЄ уже стоїть проблема розбудови V транспортного коридору, який повинен пройти і територією Івано-Франківської області.

Того ж року було визначено і необхідність розробки нової програми діяльності КЄ. ЇЇ основою є розвиток транспортної інфраструктури, телекомунікацій і зв’язку, малого і середнього бізнесу та особливо відзначимо – туризму.

3. Основна мета і завдання спеціального курсу «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону»

Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона є ключовим елементом розвитку історичної свідомості, впливовим чинником формування єдиної національної ідентичності й утвердження об’єднавчих цінностей у суспільстві.Пам’ятки історії та культури залишаються свідками економічного, суспільно-політичного, науково-технічного й культурного розвитку будь-якого народу. Ефективне збереження, відновлення тавідповідне використання історико-культурної спадщини вимагає особливого підходу у її вивченні, потребує наукових досліджень у цьому перспективному напрямі, науково обґрунтованої державної політики в зазначеній галузі та чіткої діяльності щодо її реалізації всіх органів влади, їх тісної взаємодії з інституціями громадянського суспільства (недержавними організаціями, ЗМІ, благодійними фондами тощо).

Курс «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону» є важливою складовою спеціальної підготовки студентів навчальних закладів туристичного спрямування. Під час його вивчення студенти ознайомляться з методикою вивчення історико-культурної спадщини країн і народів, що входять до Карпатського регіону, здобудуть знання про основні культурні пам’ятки, особливості національного менталітету, побуту, традицій народів і національних груп та меншин, насамперед наших сусідів з Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії, розглянуть їх туристичний потенціал і сьогоднішні реальні можливості в туристичній галузі. Адже, як нам відомо, туризм має на меті не лише виконання рекреаційних функцій для суспільства, збереження, примноження і поширення інформації про історико-культурну спадщину краю, нації чи народів, а й виконання ряду економічних функцій, як-от розвиток малого і середнього бізнесу, покращення соціального становища окремих верств населення, наповнення місцевих і державних бюджетів тощо.