Адміністративна відповідальність: поняття, особливості, підстави. Особливості правового регулювання.

Адміністративна відповідальність— це вид юридичної відповідальності, яка характеризується такими ж ознаками, як остання (настає на підставі норм права за порушення правових норм, пов’язана з державним примусом, назначається державними органами). Поряд із цим слід звернути увагу на особливості, які притаманні тільки їй: а) її підставою є адміністративний проступок;

б) накладається як на індивідуальні, так і на колективні суб’єкти, винні у вчиненні адміністративного проступку;

в) врегульована нормами адміністративного права, які передбачають вичерпний перелік адміністративних порушень, стягнень, державних органів, уповноважених на притягнення до відповідальності;

г) передбачено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності, який характеризується оперативністю, економічністю, спрощеністю;

д) притягнення до адміністративної відповідальності у більшості випадків здійснюється в адміністративному (позасудовому) порядку тощо. Виокремлюють три підстави адміністративної відповідальності: нормативну (система норм, що регулюють її), фактичну (адміністративний проступок) і процесуальну (акт компетентного органу про накладення адміністративного стягнення).

Визначення адміністративного проступкунадається у ст. 9 КпАП України. Слід звернути увагу на те, що законодавець ототожнює поняття «проступок» і «правопорушення», що є невірним, оскільки останнє, за своєю сутністю, є значно ширшим за перший. Адміністративний проступок характеризується ознаками, які слід відрізняти від елементів його складу, а саме: протиправність, винність, карність. На відміну від поняття «злочин», законодавець не передбачив для адміністративного проступку суспільну небезпеку, яку в юридичній літературі інколи заміняють суспільною шкідливістю. До складу адміністративного проступку належать чотири взаємопов’язані елементи: об’єкт і об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. Слід мати на увазі, що відсутність хоча б одного елементу свідчить про відсутність самого проступку.

Об’єктомзавжди є суспільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права й охороняються нормами адміністративного права. Він буває загальним, родовим і безпосереднім.

Об’єктивна сторонапроступку характеризує його зовнішню сторону і включає: протиправне діяння, шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, місце, час, спосіб, обстановку, знаряддя вчинення проступку тощо. При цьому слід мати на увазі, що більшість адміністративних проступків характеризуються «формальним» складом, тобто для об’єктивної сторони є необхідним тільки протиправне діяння.

Суб’єктомадміністративного проступку є особа, яка його вчинила. На відміну від злочину, суб’єктом може бути як індивідуальна особа, так і юридична особа (колективний суб’єкт). Виокремлюють три види суб’єктів: загальний, спеціальний та особливий. Загальним суб’єктом є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Законодавство не дає визначення осудності, але, виходячи із змісту статті 20 КпАП України, можна зробити висновок, що осудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії й керувати ними, нести за них відповідальність.

Спеціальний суб’єкт характеризується, окрім зазначених вище ознак, ще якимись додатковими властивостями. До них можна віднести посадових осіб, водіїв, державних службовців та ін.

Особливим суб’єктом є та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в особливому порядку (згідно з дисциплінарними статутами): військовослужбовці, працівники міліції, цивільної авіації та ін. Стосовно адміністративної відповідальності колективних суб’єктів необхідно мати на увазі, що вона передбачається не в КпАП, а тільки окремими Законами України: від 07. 06. 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», від 23. 02. 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», від 30. 10. 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів», від 14. 10. 1994 р. «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування», від 15. 11. 2001 р. «Про ветеринарну медицину». У проекті нового КпАП України передбачаються конкретні склади проступків, суб’єктами яких можуть бути колективні суб’єкти, перелік стягнень, що накладатимуться на них. Адміністративну відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які вчинили проступок у віці від 16 до 18 років. Вони несуть відповідальність згідно із ст. 13 КпАП. За загальним правилом на них накладаються заходи впливу, передбачені ст. 24/1 КпАП. У разі вчинення проступку особою, яка не досягла 16 років, до адміністративної відповідальності притягуються батьки, або особи, що їх замінюють за ст. 184 КпАП, тобто за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Суб’єктивна сторона – це вина, тобто психічне ставлення особи, яка вчинила адміністративний проступок до свого діяння і до шкідливих наслідків, які наступили внаслідок цього діяння. Виокремлюють дві форми вини: умисел (прямий і непрямий) та необережність (протиправна самовпевненість і протиправна необачність).

Адміністративне законодавство передбачає систему адміністративних стягнень(ст. 24 КпАП), до якої належать: попередження;

штраф;

оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об’єктом проступку;

конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом проступку;

позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові;

виправні роботи;

адміністративний арешт;

видворення за межі держави іноземців та осіб без громадянства (ст. ст. 25–32 КпАП). Обставини, які виключають адміністративну відповідальність: крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності (17–22 КпАП). Порядок накладення адміністративних стягнень, який регламентується статтями 33–40 КпАП, звернувши увагу на загальні правила накладення стягнень, обставини, що пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, строки накладення стягнень тощо.

Особливості правового регулюванняадм. відпов. – це те, що кожне правопорушення, крім КпАП, регулюється відповідними нормативно-правовими атами, що регююють ту чи іншу сферу відповіних правовідносин – ЗУ «Про засади запобігання корупції» від 07. 04. 2011 (зміни -2012), КпАП, Митний кодекс, Податковий кодекс, тощо.