Загальне поняття про кров.

Кров — це внутрішнє середовище організму, що омиває органи і тканини риб. Завдяки безперервному руху вона доставляє клітинам поживні речовини і кисень і відносить до органів виділення продукти обміну. Володіючи відносною постійністю складу, кров забезпечує необхідні умови для нормального існування організму. Крім того, кров виконує і захисну функцію. Кількість крові у здорових риб постійна. Кров є тканиною вельми чутливої до будь-яких подразників, що поступають ззовні. Тому в іхтіопатології приділяється велика увага вивченню стану кровоносної системи, кровообігу і патологічним змінам крові.

2.Розлади кровообігу.

Розлади кровообігу бувають загальні, пов'язані з порушенням кровообігу у всьому організмі, і .місцеві, які виникають в окремих органах і тканинах. Вони проявляються у вигляді порушення кровонаповнення судин, кровотечі, тромбозу, емболії, інфаркту і ін.

Патологічні порушення кровонаповнення виявляються у вигляді гіперемії — надмірного накопичення крові в тканинах. Гіперемія у риб найчастіше спостерігається при запальних, процесах (наприклад, гіперемія судин плавального міхура при його запаленні, гіперемія зябер, поверхні тіла при краснусі і ін.).

При деяких хворобах загальна кількість крові зменшується (анемія). Анемія виникає при тривалих кровотечах, виснаженні. Сильно виражені ознаки анемії при ураженні кровотворних органів. Якщо у результаті дії якихось причин крові поступає до органу менше, ніж звичайно, то таке явище називається ішемія. Найчастіше це відбувається при тиску на кровоносні судини (наприклад, при лігульозі).

Розлади кровообігу у риб виявляються у вигляді геморрагії (кровотечі), гематом (крововиливу в тканині або порожнині), петехій (дрібні крапкові крововиливи), синців (плоскі крововиливу під якою-небудь поверхнею)

Важливою захисною властивістю крові є її здатність згортатися, що оберігає організм від втрати крові при пошкодженні кровоносних судин . При деяких патологічних процесах кров може згущуватися ще за життя риб усередині судин, утворюючи згустки, що закупорюють їх. Таке явище називається тромбозом, а згусток крові — тромбом (від грец. trombоs — грудка, згусток). Тромб утворюється в результаті склеювання тромбоцитів і інших формених елементів крові. Тромб зростається із стінками кровоносних судин і частково або повністю закупорює їх, що приводить до уповільнення або повного припинення току крові. Шматочки тромбу можуть відриватися, переноситися потоком, крові в інші місця і викликати там закупорку судин. Емболія — закупорка судин різноманітними рухомими частинками, званими емболами, які на відміну від тромбів не зростаються із стінками судин. Емболом може бути шматочок тромбу, що відірвався, крапельки жиру (жирова емболія), бульбашки повітря (повітряна емболія), інші гази (газова емболія),

клітини пухлин, яйця гельмінтів, гіфи грибів і т.д. У риб емболія спостерігається при бранхіомікозі, коли капіляри зябер закупорюються гіфами гриба бранхіоміцес. При сангвінікльозі капіляри зябер або нирок закупорюються яйцями гельмінтів, при газоміхурцевому захворюванні кровоносні судини закупорюються бульбашками газу.

В результаті тромбозу або емболії судин виникає вогнищеве омертвіння тканини — інфаркт.

В межах інфаркту порушується функція ураженого органу. Якщо в ураженій ділянці утворюються додаткові кровоносні судини, кровопостачання його може поступово відновитися, мертві тканини розм'якшуються, розсмоктуються або проростають сполучною тканиною, утворюючи рубці. Інфаркти можуть бути в серці, нирках, селезінці, мозку, очах і інших органах. У риб інфаркти не описані, але їх виникнення цілком можливо, наприклад в нирках при сангвінікольозі, газоміхурцевому захворюванні і ін.

Велику роль в тканинних обмінних процесах і в системі кровообігу грає тканинна рідина або лімфа. Тканинна рідина шляхом дифузії переходить в лімфатичні судини, а звідти у венозну систему. Здоровий організм містить, певну кількість тканинної рідини, яка підтримується на постійному рівні органами виділення, а також шляхом проникнення рідкої частини крові в навколишні тканини. В результаті порушення діяльності нирок (при голодуванні, авітамінозі, дії отрут і ін.) в тканинах або міжтканинних проміжках відбувається накопичення рідини, або набряк. Ця рідина безбарвна або злегка жовтувата, водяниста містить небагато білка. У риб набрякла рідина, або транссудат, може накопичуватися в лускових кишеньках, викликаючи піднімання луски, в очній порожнині, викликаючи витрішкуватість (екзофтальмію). Якщо рідина скоплюється в порожнині тіла, наприклад при краснусі коропа, запаленні плавального міхура і інших, спостерігається водянка черевної порожнини, або асцит. Ознаками набряку і водянки ( збільшення об’єму, зміна форми і кольору органу або тканини, їх м'яка консистенція).

3. Патологічні зміни крові

Кров риб, як і інших хребетних тварин, складається з рідкої частини — плазми і зважених в ній формених елементів - еритроцитів (червоні кров'яні тельця) і лейкоцитів (білі кров'яні тельця). Еритроцити риб овальної форми з ядром. Кількість їх залежить від віку, статі, стану риби і ін. Наприклад, нормальний вмістритроцитів у коропа 1.4—1.65 млн. в І мкл.1, у форелі 1,1 —1.4 мли. в 1 млн. До складу еритроцитів входить вода і суха речовина, з якої 90% складає гемоглобін. Кількість гемоглобіну знаходиться в прямій залежності від кількості еритроцитів. При постановці діагнозу хвороби кількість еритроцитів визначають в різних рахункових камерах (Горєва, Тома і ін.), а вміст гемоглобіну — в гемометрі Салі, еритрогемометром і ін. При захворюваннях у риб кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну найчастіше зменшуються. Наприклад, при епідермальній папіломі сома вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів зменшується в 1,2 разу, а при вірусній геморагічній септицемії —- в 2 рази і більш.

При багатьох хворобах риб спостерігаються патологічні зміни еритроцитів: анізоцитоз — неоднакова їх величина, макро- і мікроцитоз — збільшення або зменшення розмірів, пойкілоцитоз — неправильна форма еритроцитів.

Показником якості крові, а отже, стану організму є швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). яка визначається в апаратах Панченкова і вимірюється в мм/год. При захворюваннях ШОЕ звичайно збільшується.

Морфологія клітин білої крові риб вивчена проф. Н.В.Пучковим і його учнями. У 1970 р. Н.Т Іванова запропонувала нову класифікацію лейкоцитів.

Лейкоцити кісткових риб підрозділяються на зернисті, в цитоплазмі яких видно зерна або гранули (нейтрофіли, псевдобазофіли, псевдоеозинофіли), і незернисті — без гранул (лімфоцити, моноцити). Основну масу незернистих лейкоцитів (більше 90%) складають лімфоцити — округлі клітини із щільним червоно-фіолетовим ядром, що займає велику частину клітини. Ядро оточене безструктурною цитоплазмою. Моноцити мають округлу форму із червоно-фіолетовим ядром складчастої структури оточеним димчастою цитоплазмою.

Основну масу зернистих лейкоцитів складають нейтрофіли — клітини з, округлим або розсіченими багатошаровим ядром, оточеним майже безбарвною або сірувато-рожевою зернистою цитоплазмою.

У псевдобазофілів щільне червоно-фіолетове ядро розташоване збоку і оточене зернистою червоно-фіолетовою цитоплазмою.

Псевдоеозинофіли — округлі клітини з щільним червоно-фіолетовим ядром бобовидної форми. Цитоплазма їх містить дрібні малиново-червоні зернятка.

Співвідношення різних форм лейкоцитів, виражене у відсотках, називають лейкоцитарною формулою, яка має велике значення для ранньої діагностики хвороб. Лейкоцитарна формула у здорових риб постійна, проте при захворюваннях змінюється. У хворих риб загальна кількість лейкоцитів збільшується (лейкоцитоз) або зменшується (лейкопенія). Дуже часто лейкоцитоз супроводжується збільшенням однієї якої-небудь групи лейкоцитів. Наприклад, за даними Н.А.Головіной, при дактілогірозі спостерігається еозинофілія, іхтіофтіріозі — нейтрофілія, запаленні плавального міхура і бранхіомікозі – моно - і лімфоцитоз.

Лейкопенія в більшості випадків пов'язана з порушенням роботи органів кровотворення (нирки, селезінка, тимус) при поразці їх паразитами або дії чинників зовнішнього середовища. Так, наприклад, лейкопенія спостерігається при газобульбашковому захворюванні.

При різних патологічних процесах можлива також зміна морфології лейкоцитів. Так, при запаленні плавального міхура у дволітків коропа з'являються, сегментно-ядерні базофіли, відсутні у здорових риб. Вивчення картини червоної і білої крові має велике значення при діагностиці захворювань

риб.

Млинівський державний технолого-економічний коледж

Дисципліна:ІХТІОПАТОЛОГІЯ

Курс вивчення:3

Частина1:загальна іхтіопатологія
Розділ 1.1:основи загальної патології

Тема: Поняття про основні патологічні процеси. Порушення обміну речовин в тканинах.

План

1. Загальне поняття про порушення обміну речовин.

2. Атрофія.

3. Дистрофія.

1.Загальне поняття про порушення обміну речовин.

Взаємозв'язані процеси поглинання їжі і переробка їх усередині організму в речовини, які можуть бути використані для основи органів і тканин, а також виділення з організму непотрібних, шкідливих продуктів, називають обміном речовин. Складні сполуки, що поступають у вигляді їжі, розщеплюються на простіші (дисиміляція), які засвоюються організмом (асиміляція). Дисиміляція і асиміляція взаємозв'язані, протікають одночасно і безперервно. Велика частина речовин, що поступили, витрачається на побудову органів і тканин, а непотрібні продукти виділяються з організму органами виділення. Ці процеси регулюються нервовою і гуморальною системами.

Для кожного живого організму характерний певний обмін речовин, залежний від складності його будови і умов існування. У риб обмін речовин тісно пов'язаний з температурою води і в зимовий час сильно сповільнюється. При виникненні хвороби, тривалому частковому або повному голодуванні організм риби одержує менше поживних речовин, чим витрачає. Наступає порушення того або іншого виду обміну. Порушення обміну речовин поділяються на атрофії і дистрофії.