Ознаки хвороб.

Кожна хвороба характеризується певними зовнішніми (клінічними) ознаками, які можна виявити прижиттєво. Декілька клінічних ознак, характерних для певної хвороби, називають синдромом. Наприклад, синдром гострої форми вірусної геморагічної септицемії лососів — темно-коричневе забарвлення тіла, спучення черевця, анемічність зябер, почервоніння основи плавників, випинання анусу. Слід врахувати, що часто одна і та ж клінічна ознака буває характерною для абсолютно різних захворювань. Наприклад утруднене дихання риб спостерігається при ураженні зябер паразитичними інфузоріями (триходінами, хілодонелами), рачками (аргулюсами) і ін. Голубувато-матовий наліт слизу на поверхні тіла і зябер характерних для багатьох заразних захворювань (хілодонельоз, іхтіофтіріоз), токсикозу і ін.

Окрім зовнішніх клінічних розрізняють патологоанатомічні і патологоанатомічні ознаки хвороби. Патолого-фізіологічними ознаками характеризується порушення роботи окремих органів (порушення функцій зябер при бранхіомікозі, нирок при гоферельозі і сангвінікольозі коропа).

Патологоанатомічні зміни можна виявити тільки посмертно при розтині риби (запалення плавального міхура коропа, зміни в печінці при трієнофорозі).

Крім цього велику роль у виникненні хвороби грають чинники зовнішнього середовиша. При сучасних індустріальних формах рибництва організм риби часто знаходяться в стані стресу (від англ. «стрес» — пригноблення, придушення) в результаті дії на нього різних стресових чинників. Для риби такими чинниками є різкі зміни температури води, велика скупченість, дефіцит розчиненого у воді кисню, різкі коливання рН, постійні відлови, пересадки, обробка у ваннах і ін.

Тому при постановці діагнозу, тобто визначенні назви хвороби, необхідно враховувати не тільки клінічні, патологофізіологічні і патологоанатомічні ознаки, але і окремі стресові чинники, які могли б спровокувати спалах ' заразної хвороби або бути безпосередньою причиною незаразної хвороби, а також весь комплекс умов зовнішнього середовища в цілому. Відомо, наприклад, що перенасичення води киснем або азотом є причиною виникнення газобульбашкового захворювання, дефіцит кисню викликає асфіксію, висока температура води і високий вміст органічних речовин провокують спалах бранхіомікозу і некрозу зябер коропа.

Остаточний діагноз при заразних хворобах ставиться тільки після виділення збудника (у великій кількості) і визначення його вигляду.