Коротка історія розвитку іхтіопатології.

Іхтіопатологія – порівняно молода наука, яка сформувалася у двадцятому столітті, хоч відомості про паразитів та хвороби риб були і раніше. В 1904 році німецький вчений Хофер опублікував перший посібник по хворобах риб. В 1929 році в бувшому СРСР професор Догель організував у Санкт-Петербурзі першу лабораторію хвороб риб в інституті рибного господарства. Пєшков і Епштейн, які займалися в 30-х роках краснухою коропа в лабораторії хвороб риб Всеукраїнського науково-дослідного інституту ставового рибного господарства, поклали початок вивченню інфекційних хвороб риб.

До кінця 50-х років іхтіопатологія як наука вже виробила свої методи досліджень і чітко визначила свої завдання. Лабораторії хвороб риб створені у всіх рибогосподарських інститутах бувшого СРСР.

Поширення іхтіопатологічних знань та підготовка кадрів здійснюється паралельно з іхтіопатологічними дослідженнями.

В 1934 році професор Ляйман вперше став читати курс хвороб риб для студентів-іхтіологів в Москві, а в 1939 році ним був опублікований перший підручник “Курс хвороб риб”.

Розвиток іхтіопатології дозволив у 1960 році встановити державний ветеринарний нагляд за епізоотичним станом рибогосподарських водоймищ, здійснювати контроль за перевезенням риби.

В 1973 році при Міністерстві рибного господарства була створена Центральна іхтіопатологічна інспекція, яка здійснювала заходи по боротьбі з хворобами риб і впроваджувала у практику рибництва досягнення іхтіопатології.

Вивченням хвороб риб займалися такі вчені як Бауер, Османов, Агапова, Ніколаєва, Ізюмова та інші. Значний вклад в розвиток іхтіопаразитології зробив Мусселіус. Великий інтерес мають дослідження Лук’яненка в області імунітету. Хороші результати досягнуті в розробці заходів профілактики і терапії хвороб риб.