Млинівський державний технолого-економічний коледж. Частина1:загальна іхтіопатологія Розділ 1.1:основи загальної патології

Дисципліна:ІХТІОПАТОЛОГІЯ

Самостійне вивчення

Частина1:загальна іхтіопатологія
Розділ 1.1:основи загальної патології

Тема: Некроз та причини, що його викликають.

План

1. Загальне поняття про некроз.

2. Причини, що викликають некроз.

Некроз (від грец. Necros — мертвий) — омертвіння окремих клітин або їх груп, ділянок тканин і органів, що наступає за життя організму.

Причиною некрозу може бути пряме пошкодження тканини в результаті дії фізичних (травм, різкої зміни умов існування, дії хімічних речовин і ін.) і біологічних чинників, пов'язаних з діяльністю вірусів, бактерій, грибів, тварин-паразитів. Виникнення некрозу пов'язане з порушенням кровопостачання тканини в результаті стискання, тромбозу або емболії кровоносних судин, які живлять тканину. Так, наприклад, некроз зябер коропа виникає при бранхіомікозі і сангвінікольозі, тривалій дії температури близької до 0° С.

Велике значення в розвитку некрозу має загальний стан організму, від якого залежить ступінь стійкості тканин до різних пошкоджень. Некрозу в першу чергу піддаються м'язова і зяброва тканина, плавники, особливо у виснажених риб, що містилися в поганих санітарних умовах.

Відмінною особливістю тканини, що некротизується є відсутність ядра в клітині, яке розчиняється, в деяких випадках ущільнюється і з часом розпадається на окремі частинки і зовсім зникає. Протоплазма уражених клітин вакуолізується, а потім розпадається. Продукти розпаду, проникаючи в навколишні тканини, викликають запальні процеси, а потім розсмоктування мертвих тканин. Якщо продукти розпаду розсмокталися неповністю, то навколо них розростається сполучна тканина, створюючи капсулу (наприклад, при ураженні печінки форелі личинкою гельмінта триєнофорус). При поверхневому розташуванні вогнищ некрозу (шкіра, зябра, плавники) вони можуть відшаровуватися. Розвиток некрозу приводить до повної втрати функцій ураженої ділянки або органу.

Тканини, що дуже часто некротизуються, вражаються вторинною мікрофлорою, що ускладнює перебіг хвороби. Наприклад, на ділянках шкіри, зябер і плавників, що некротизуються, постійно поселяються сапрофітні гриби сапролегнія.