Теорія Римленда Н.Спайкмена
Американський геополітик нідерландського походження директор Йєльсьского інституту міжнародних дослідженьНіколас Джон Спайкмену своїх працях «Стратегія Америки у світовій політиці: Сполучені Штати та баланс влади» (1942) та «Географія світу» (1944) розглядав геополітику як найважливіший інструмент конкретної міжнародної політики, як аналітичний метод, який дозволяє розробити найефективнішу 
стратегію зовнішньої політики держави. Як прагматик, він жорстко критикував німецьку геополітичну школу, презирливо називаючи її концепції «метафізичною нісенітницею».
| Ніколас Спайкмен
(1893 – 1943)
|
Спайкмен запропонував свою версію організації планетарного простору. Він не погоджувався з думкою Маккіндера, що контроль над Хартлендом забезпечить світову владу – Хартленд є лише потенційним простором, який отримує усі культурні імпульси із берегових зон, тому він не несе ніякої самостійної геополітичної місії в історії. А от «внутрішній півмісяць», тобто Римленд (від англ. rim – край, land – земля), і є ключом до світового панування. Зона Римленду – це прибережні держави Євразії від Англії і до Японії та Охотського моря, які утворилися внаслідок наступу кочових племен з материкової серцевини. Це геостратегічний простір, який дозволяє контролювати великі морські шляхи світу. Таким чином, модель Римленда Спайкмен втілив у свій постулат світового панування: «Той, хто домінує над Римлендом, домінує над Євразією; той, хто домінує над Євразією, тримає долю світу у своїх руках».
| «Сила в кінцевому рахунку є здатністю вести успішну війну, і в географії знаходяться ключи до проблем військової та політичної стратегії». (Н.Спайкмен)
|
Н.Спайкмен визначав шкалу 10 основних критеріїв геополітичної міці держави, серед яких поверхня території, природа кордонів, обсяг населення, наявність або відсутність корисних копалин, економічний і технологічний розвиток, фінансова міць, етнічна однорідність, рівень соціальної інтеграції, політична стабільність, національний дух. На думку вченого, якщо сума оцінки геополітичних можливостей держави за цими критеріями буде відносно невисокою, то це майже безальтернативна необхідність її входження до більшого стратегічного союзу з поступкою частини свого суверенітету.
Серед наукових здобутків Спайкмена слід відзначити введення ним у науковий обіг концепту «Серединного океану» («Midland Ocean»). На думку автора, раніше роль Серединного океану відігравало Середземне море, в сучасних же геополітичних реаліях ця роль перейшла до Атлантичного океану і т. зв. «атлантичного континенту» – «Нової Атлантиди», що об’єднує держави атлантистського простору, пов’язані спільною західноєвропейською культурою, ідеологією лібералізму і демократії. Західна Європа і Східне узбережжя Північної Америки є своєрідним мозком атлантистської спільноти, а Європа загалом є економічним, військовим і інтелектуальним додатком США.
| «Міністри приходять та йдуть, навіть диктатори помирають, а гірські хребти залишаються непохитними». (Н.Спайкмен)
|
Спайкмен запевняв, що з часом політична суверенність європейських держав має зменшуватися, а влада перейде до особливої інстанції, що об’єднає представників усіх «атлантистських просторів» і підкориться домінуванню США. Серед 3-х найбільших центрів світової могутності (Атлантистське узбережжя Північної Америки, Європейське узбережжя, Євразійський Далекий Схід) ключову роль буде відігравати Атлантичний блок (хоча можливе перетворення Індії у 4-ий центр світової політики). Спайкмен був палким прихильником глобальної системи безпеки США, яку назвав «інтегрованим контролем над територією», відкинувши ідею американського ізоляціонізму і відстоюючи ідею активного втручання США у справи Європи. Він вперше висунув ідею здійснення «політики анаконди» на планетарному рівні, намагався обґрунтувати контроль і придушення за її допомогою берегових територій афро-азіатських, арабських країн, Індії та Китаю. Ці ідеї стали підґрунтям створення Північно-Атлантистського Союзу і надали підстави вважати Спайкмена «ідейним натхненником НАТО» і найбільш яскравим та послідовним представником атлантизму.
4. Еволюція західної геополітики сер.ХХ ст. – поч. ХХІ ст.
Дата добавления: 2017-01-29; просмотров: 1857;
