Теорія Хартленда Г.Маккіндера

Фундаментальний внесок у розвиток геополітичної думки здійснив англійський громадсько-політичний діяч і дослідник сер Гелфорд Джон Маккіндер. Його доктринальні положення представлені в працях: «Предмет та методи географії» (1887), «Британія та Британські моря» (1902), «Демократичні ідеали та реальність» (1919). Світове визнання отримала доповідь Маккіндера «Географічна вісь історії», яку він зачитав 25 січня 1904р. у Королівському Географічному товаристві, саме тутвін запропонував нове сприйняття світу з точки зору глобальних політичних процесів на відміну від домінуючої тоді європоцентричної концепції аналізу світоустрою.

Гелфорд Маккіндер (1861 – 1947)

Маккіндер обґрунтувавглобальний геополітичний сценарій, за допомогою якого «...можна буде визначити перспективу розвитку деяких конкуруючих сил сучасного міжнародного політичного життя». Він стверджував, що світ – єдина цілісність, замкнена політична система глобального масштабу, між елементами якої існують сталі повторювані зв’язки, а світова історія – це постійна конфронтація між морськими та континентальними державами, яку він вважає за необхідне розглядати в часово-просторовому вимірі. Задля цього Маккіндер вводить поняття «Колумбова ера» як тривалий за часом період європейського розширення і встановлення світового панування морських держав, що на поч. ХХ ст. закінчився, бо нові транспортні технології, насамперед залізниці, змінюють співвідношення морських і континентальних держав на користь останніх, що найбільш яскраво демонструють центральні райони Євро-Азії.

На думку Маккіндера, фундаментальне значення тепер набуває євразійський регіон, який є осьовим регіоном у світовій політиці. Маккіндер винайшов для нього неологізм «харт-ленд» (територіальне осереддя або «серцевинна земля»), яким визначав гігантську природну фортецю, непроникливу для морських імперій і багату на природні ресурси. Геополітична модель Маккіндера є структурою 3-х ієрархічних півконцентрічних кіл: хартленд (центральна частина Євразії, яка географічно майже тотожна Росії) – внутрішній, або окраїнний, півмісяць (берегові простори Євразійського континенту як найбільш інтенсивного розвитку цивілізації: Німеччина, Австрія, Туреччина, Індія та Китай) – зовнішній, або острівний, півмісяць (Британія, Південна Африка, Австралія, США, Канада й Японія). Маккіндер наголошує на можливій небезпеці порушення балансу сил на користь осьової держави, що може втілитися у її експансії на прикордонні території Євразії і використанні нескінченних континентальних ресурсів для побудови флоту. Це може трапитися, якщо Німеччина забажає приєднатисядо Росії як союзник.

«Вперше ми можемо ... виявити формулу, яка ... відобразить певні аспекти географічної причинності світової історії. Якщо нам пощасливить, то ця формула буде мати практичну цінність – за її допомогою можна буде прораховувати перспективу розвитку деяких конкуруючих сил сучасного міжнародного політичного життя». (Г.Маккіндер)

Свою теорію Хартленда Маккіндеррозвиває у праці «Демократичні ідеали та реальність», у якій вводить поняття Світового острову, що поєднує Євразію і Африку. Він розширив межі Хартленду за рахунок приєднання до нього Тибету і Монголії на сході та Центрально-Східної Європи на заході. Маккіндерсформулював тут свої знамениті три максими, які лаконічно пояснювали його геополітичні конструкції: 1) хто править Східною Європою, той панує над Хартлендом; 2) хто править Хартлендом, той панує над Світовим Островом; 3) хто править Світовим Островом, той панує над світом. Ці принципи закладені у Версальському договорі, за умовами якого створювалася смуга буферних держав, що перешкоджали об’єднанню зусиль Німеччини і Росії задля створення світової континентальної імперії.

У статті «Земна куля і завоювання світу» (1943) Маккіндер вилучив з Хартленда територію Східного Сибіру, яка може бути використана морськими державами проти Хартленда. Тут же Маккіндер ототожнював Хартленд із СРСР; тепер його геополітична модель відображувала союз СРСР, США, Великобританії і Франції. Британський вчений вже не протиставляв категорично морські і континентальні держави, хоча і виказував певну недовіру до СРСР, що потенційно може правити світом. Якщо СРСР вийде переможцем з війни з Німеччиною, то він перетвориться у величезну суходільну державу. Вчений зауважував, що морські держави не зможуть протидіяти ані Євразії, ані Росії зокрема, оскільки паралельно з розширенням території континентального союзу і зміцненням його бази, міць країн зовнішнього півмісяця буде зменшуватися аж до їх занепаду. Тому він закликав об’єднатися прибережні держави Міжконтинентального океану (Західна Європа і Англо-Америка) задля збалансування могутності СРСР; у майбутньому це втілилося у створенні НАТО.

Хартленд Маккіндера є штучно утвореним конструктом, адже навіть його кордони не були чітко фіксовані і постійно змінювалися його автором залежно від історичної кон’юнктури. Тим не менш, ця категорія міцно тримається у геополітичному дискурсі, часто задля спекулятивного обґрунтування певних геостратегій.

<4 5 678 9 10 >

Дата добавления: 2017-01-29; просмотров: 2202;