ДЖУЛІАН РОТТЕР: теорія соціального научіння
(народ. 1916)
Його теорія соціального научіння – спроба пояснити, як навчаються поведінці шляхом взаємодії з іншими людьми та оточенням.
Він вважав, що:
· Поведінка визначається нашою унікальною здатністю думати й передбачати;
· Поведінка цілеспрямована;
· Поведінка визначається очікуванням того, що певні дії приведуть до заохочення (схвалення);
Поведінку можна передбачити, розглядаючи взаємодію людини із значущим для неї навколишнім середовищем.
Найбільш важливі аспекти особистості пізнаються в межах соціального контексту.
Теорія Роттера доповнює теорію Бандури, підкреслюючи взаємодію людини і навколишнього середовища.
Ми вчимося на минулому досвіді, але він змінюється під впливом нових вражень. Особистість формується шляхом научіння.
Поведінку людини, у відповідності до поглядів Джуліана Роттера, можна передбачити, проаналізувавши 4 змінні:
1. Поведінковий потенціал
2. Очікування
3. Цінність підкріплення
4. Психологічна ситуація (складна структура сигналів, які особистість отримує за певний проміжок часу).
З метою прогнозу поведінки вбільш широкому спектрі,Роттер запропонував загальну формулу передбачень, у якій використовуєтьсяконцепція потреб.
Категорії потреб:
- фізичний комфорт (потреба в їжі, збереженні здоров’я, фізичній безпеці);
- визнання-статус (потреба в успіхах у навчанні, спорті, професійній діяльності);
- домінування (влада над життям друзів, членів сім’ї, колег, підлеглих, керівників);
- незалежність (самостійно приймати рішення, досягати цілей без сторонньої допомоги);
- захист-залежність (щоб інші турбувалися про нас, оберігали нас, допомагали нам задовольняти інші категорії потреб);
- любов і прив’язаність (підтримка дружніх стосунків, потреба кохати і бути коханим)
Центральним конструктом теорії соціального научіння є локус контролю – узагальнене розуміння того, яким чином люди контролюють підкріплення в своєму житті.
Люди з екстернальним локусом контролю вважають, що їх успіхи і невдачі регулюються зовнішніми факторами (доля, щасливий випадок тощо).
Люди з інтернальним локусом контролю вірять те, що всі успіхи і невдачі визначаються їх власними діями і здібностями.
4. Концепція рис особистості Г.Оллпорта.
ГОРДОН ОЛЛПОРТ і концепція рис особистості
(1897-1967)
У будь-якій науці серед відомих вчених можна виділити представників двох основних типів:
· “відкривачів”
· “систематизаторів”
Перші відкривають новий пояснювальний принцип і перебудовують відповідно до нього свою галузь знання. Вони бачать реальність через призму своїх ідей. Їм загрожує небезпека однобічності, але саме вони створюють наукові школи, що розвивають їх ідеї.
Другіволодіють енциклопедичними знаннями, що дозволяють їм систематизувати й узагальнювати наявні знання, будувати загальнотеоретичні системи. В них є учні, але немає школи, оскільки школа формується навколо яскравої ідеї, а не навколо системи.
Але вони користуються великим авторитетом. Оскільки здатність інтегрувати різні ідеї в систему зустрічаються значно рідше, ніж здатність відкривати нові ідеї.
Всі якості поєдналися в Гордоні Уілларде Оллпорті, вплив якого на світову психологію за роки життя було важко переоцінити.
Він не зробив відкриттів, не створив школу, не заснував нову парадигму, але йому належить велика заслуга в створенні психології особистості, його називають архітектором психології особистості.
Теорія Оллпорта поєднує: гуманістичні та індивідуальні підходи до вивчення людської поведінки. Вона підкреслює унікальність психічно здорових індивідуумів, проактивно прагнучих до свідомо поставленої мети.
Підхід Оллпорта до вивчення особистості можна охарактеризувати кількома ключовими поняттями:
· усвідомлена мотивація;
· психічно здорові індивіди;
· проактивна поведінка;
· унікальність кожної особистості;
· еклектичне ставлення до інших теорій.
Структура особистості.
Основними складовими особистості є:
· особисті диспозиції
· пропріум
Олпорт розділяв загальні риси та індивідуальні риси, які назвав особистими диспозиціями.
Загальні риси важливі для досліджень, в яких використовуються порівняння різноманітних людей між собою, особисті диспозиції дозволяють вивчати окрему людину.
Загальні рисихарактерні для багатьох.
Особисті диспозиції – індивідуальні.
Концепція особистих диспозицій включає трьохрівневу структуру:
· кардинальні диспозиції
· центральні диспозиції
· другорядні диспозиції
Кардинальні диспозиції –настільки очевидні, що їх неможливо приховати, майже всі справи людини обертаються навколо однієї кардинальної диспозиції.
Центральні диспозиції– від 5 до 10 диспозицій, що визнані нашими близькими знайомими, друзями в якості тих характеристик, які найбільше підходять для опису нашої особистості.
Другорядні диспозиції – менш помітні й менш придатні для характеристики особистості індивідуальні риси. Наприклад: уподобання в музиці, в стилі одягу, певні ситуаційно обумовлені риси.
Олпорт виділяє також мотиваційні та стилістичні диспозиції, хоча чіткої межі провести між ними неможливо, оскільки обидві мають мотиваційну силу.
Жоден персонолог, в тому числі й Олпорт, не вважає, що особистість – це набір не пов’язаних між собою диспозицій. Поняття особистості включає єдність, структуру та інтеграцію всіх аспектів індивідуальності, що надають їй своєрідності.
Персонолог вводить новий термін – пропріум.
У відповідності до поглядів Олпорта, пропріум охоплює всі аспекти особистості, що сприяють формуванню почуття внутрішньої єдності. Це певна організуюча й об’єднуюча сила, функція якої полягає у формуванні унікальності людського життя.
5. Структурна теорія рис особистості Р.Кеттела
РАЙМОНД КЕТТЕЛ
(народ. 1905 )
Теорія особистості Кеттела ґрунтується на психометричних процедурах, а не на клінічних дослідженнях. Він зібрав кількісну інформацію з трьох джерел:
· реєстрації загальної поведінки протягом життя (L - дані);
· свідчення людей про самих себе (Q – дані);
· результати об’єктивних тестів (Т – дані);
- вичислив взаємну кореляцію показників;
- сформував кореляційну матрицю;
У відповідності до поглядів Кеттела, риси особистості є відносно постійними тенденціями реагувати певним чином у різноманітних ситуаціях і в різний час.
У результаті факторного аналізу Раймондом Кеттелом були запропоновані принципи класифікації рис (фактори):
- Поверхневі – висхідні риси (16 PF)
- Конституційні – риси, сформовані навколишнім середовищем
- Здібності, темперамент та динамічні (мотиваційні) риси
- Загальні – унікальні риси
Мотиваційні або динамічні риси,у відповідності до поглядів Кеттела, поділяються на:
Ø вроджені спонукання або ерги;
Ø семи – набуті внаслідок впливу культури;
Ø аттитюди – схильність діяти певним чином в певній ситуації.
6. Г.Айзенк та концепція типів особистості
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 1960;