НАУЧІННЯ ЧЕРЕЗ МОДЕЛЮВАННЯ

Вербальна передача інформації та спостереження відповідних моделей (н-д, поведінки інших людей) забезпечує основу для набуття більш складних форм поведінки.

Спостерігаючи, ми вчимося. Через спостереження діти можуть навчитися бути агресивними, альтруїстичними…

За допомогою процесів моделювання спостерігачі виділяють загальні риси із, здавалось, різних реакцій і формують правила поведінки, що дають можливість йти далі за те, що бачили або чули.

Научіння через спостереження може призвести до стилю поведінки, що відрізняється від того, який людина спостерігала в дійсності.

Люди формують когнітивний образ певної поведінкової реакції черезспостереження моделі поведінки, і надалі ця закодована інформація (що зберігається в довготривалій пам’яті) слугує орієнтиром в їх діях.

Наприклад: людина, яка спостерігала за досвідченим баскетболістом, має мисленнєвий образ хорошого ведення м’яча. Власне ведення = власна спроба + мисленнєвий образ.

Компоненти научіння через спостереження

Процеси уваги: розуміння моделі

Ми помічаємо поведінку, яку вважаємо важливою для себе. Тобто, ми не просто дивимось на модель, а вибираємо на що звернути увагу, щоб отримати відповідну інформацію.

Запам’ятовування

Спостереження за поведінкою моделі не буде ефективним, якщо людина не запам’ятає її.

Відтворення поведінки

“Як це зробити?” Контролюючи себе, задаємо запитання: “Що я роблю?” Оцінюючи діяльність: “Чи правильно я це роблю?”

Мотивація

Чоловік, який спостерігає за кулінарними здібностями своєї дружини, може все ж не долучатись до діяльності, доки не буде мотиву (відсутність дружини та хникаючі голодні діти).

Бандура, на відміну від Скіннера, не вважає підкріплення обов’язковою умовою для научіння. Можна навчатися, спостерігаючи за іншими людьми, які отримали підкріплення.

Люди завжди зацікавлені в тому, щоб самостійно керувати своїм життям. Але не всі мають адекватні навички самоконтролю і тому живуть не настільки ефективно, як би хотілося.

В соціально-когнітивній теорії не менш значущим є поняття самоконтролю – емпірично обумовленого засобу стійкого досягнення бажаних паттернів поведінки, – те, що можна назвати “влада людині”.

Самоконтроль має місце, якщо ви, наприклад: раніше багато їли, а тепер дотримуються дієти, якщо палили, а тепер – ні. При самоконтролі бажана реакція (помірне харчування, відмова від паління) супроводжується неприємними, але в кінцевому результаті бажаними наслідками.

З соціально-когнітивної точки зору, самоконтроль не існує лише в межах зовнішніх (н-д, сила волі) або внутрішніх (н-д, підкріплення в скіннеровському розумінні) сил. Він виявляється в детально спланованій взаємодії людини з оточенням.

Оскільки у людини обмежена здатність до саморегуляції, вона може використовувати як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Зовнішні фактори дають -стандарти для оцінки своєї поведінки, -зовнішні підкріплення (нагороди, які ми отримуємо від інших).

До внутрішніх факторів входить -самоспостереження, -процес винесення суджень, -реакція на себе.

3. Теорія соціального научіння Дж.Роттера.