ГАНС АЙЗЕНК та концепція типів особистості

(1916 – 1997)

Англійський вчений німецького походження ввійшов в історію психології як творець чотирьохрівневої ієрархічної моделі особистості.

На теорію особистості Айзенка вплинули погляди трьох вчених: Сіріла Берта, Чарльза Спірмена, Івана Павлова.

Теорія Айзенка поєднує психометричний та біологічний компоненти.

Айзенк побудував ієрархічну систему організації поведінки:

Ø Нижній рівень – специфічні дії або думки (індивідуальний спосіб поведінки або думки, що можуть бути, а можуть й не бути характеристиками особистості). Наприклад, студент малює в конспекті геометричні фігури, якщо не може виконати завдання. Але якщо конспекти не розмальовані вздовж і впоперек, ми не можемо стверджувати, що такі його дії є звичними.

Ø Другий рівень – це звичні дії або думки, тобто реакції, що повторюються за певних умов.

Ø На відміну від специфічних реакцій, звичні реакції повинні виявлятися регулярно й бути послідовними.

Ø Третій рівень займає риса. Айзенк визначав рису, як “важливу, відносно постійну особистісну властивість”. Риса формується з кількох взаємопов’язаних первинних реакцій.

Ø Четвертийвищий рівень організації поведінки – рівень типів або суперфакторів. Тип формується на основі кількох взаємопов’язаних рис. Наприклад, наполегливість може бути пов’язана з почуттям власної неповноцінності, поганою емоційною адаптацією.... і ще кількома рисами, що разом утворюють інтровертований тип.

Айзенк побудував свою теорію на 3-х біполярних суперфакторах:

§ Екстраверсія / інтроверсія;

§ Невротизм / стабільність;

§ Психотизм / суперего;

Екстраверсія характеризується комунікабельністю , імпульсивністю; інтроверсія – пасивністю, схильністю до роздумів; невротизм – тривожністю, вимушеними звичками; стабільність – відсутністю таких; психотизм – антисоціальною поведінкою, суперего – схильністю до співпереживання, співпраці.

7. Когнітивна теорія особистості Дж.Келлі

ДЖОРДЖ КЕЛЛІ й когнітивна теорія особистості

(1905 – 1967)

Дж.Келлі був одним з перших персонологів, хто приділив особливе значення когнітивним процесам як основній рисі функціонування людини.

У відповідності до його теорії, що отримала назву психологія особистісних конструктів, людина по суті своїй – вчений, дослідник, що намагається зрозуміти, інтерпретувати, передбачати й контролювати світ своїх особистісних переживань для того, щоб ефективно взаємодіяти з ним.

Келлі побудував свою теорію особистості на основі цілісної філософської позиції – конструктивного альтернативізму. Дана ідея означає, що конструкції істини або реальності довільні; люди зачинені в своєму власному світі, відірвані від інших людей. Люди встановлюють певний зв’язок зі світом та навколишніми за допомогою власних конструктів, одні конструкти виконують це завдання більш ефективно, ніж інші.

Конструктивний альтернативізм несе в собі дух впевненого оптимізму й віри в людські можливості. Люди здатні видозмінювати або заміняти конструкти власних подій і власної особистості.

У відповідності до цієї позиції – наша поведінка ніколи повністю не визначена, але в той же час деякі наші думки й особливості поведінки визначені попередніми подіями.

Модель особистості Келлі побудована на аналогії людини як дослідника.

Всі люди є дослідниками тому, що формують гіпотези й стежать за їх (не) підтвердженням. Всі зацікавлені в передбаченні майбутнього і побудові планів, заснованих на очікуваних результатах.

Розвиваючи концепцію, що базується на уявленні людини як вченого, Келлі зауважує, що психолог не відрізняється від досліджуваного, якого він вивчає (Приклад із розмови 2-х психологів

- Які клієнти найбільш складні?

- Найбільш складні клієнти – це психологи.

- Розкажіть, які у вас проблеми?

- Ніби все гаразд! Нема особливих проблем!

- Так ви розкажіть як живете! Проблеми ми знайдемо!.

В основі когнітивної теорії Келлі лежить спосіб, за допомогою якого індивід інтерпретує явища (людей), що оточують. Назвавши свій підхід теорією особистісних конструктів, Келлі концентрує увагу на психологічних процесах, які допомагають людям організувати й зрозуміти події, що відбуваються.

Особистісний конструкт – це ідея, думка, яку використовує людина, щоб усвідомити та інтерпретувати, пояснити чи передбачити свій досвід.

Люди дивляться на теперішнє для того, щоб передбачити майбутнє за допомогою унікальної системи своїх особистісних конструктів.

Теорія особистісних конструктів Келлі сформульована в 12 поняттях, що складаються із фундаментального постулату і 11 тверджень:

- фундаментальний постулат

- конструкція

- індивідуальність

- організація

- дихотомія

- вибір

- діапазон

- досвід

- модуляція

- фрагментація

- спільність

- соціальність

Лекція (2 год.).

НЕ 2.3. Гуманістично-феноменологічний напрямок у теорії особистості

Мета: Ознайомити з персонологічним напрямом А.Маслоу про ієрархію потреб і мотивацію, обґрунтувати поняття дефіцестарної мотивації й мотивації зростання, висвітлити основні положення щодо природи людини; розкрити поняття точки зору Роджерса на природу людини, обґрунтувати нові перспективи у розвитку персонології.

План

1. Гуманістична теорія особистості А. Маслоу.

2. Феноменологічна теорія особистості К. Роджерса.

Література

Основна:

1. Зубалий Н.П., Левочкина А.М. Основы психотерапии: Учеб. пособие. – К., 2001. – С. 81-89

2. Райгородский Д.Я. Психология личности Т.1. Хрестоматия. Издание третье, дополненное. – Самара, 2002 – С. 363-390.

3. Литвак М.Е. Профессия – психолог. – Ростов-на-Дону, 1999. – С. 68-83.

4. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. – СПб.: прайм-ЕВРОЗАК, 2002. – С.439-520.

5. Хьелл Л., Зиглер Д. Теория личности. – СПб., 2000. С. 19-96.

Додаткова:

1. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М.: Смысл, 1999.

2. Маслоу А. Психология бытия. К., Рефл-Бук, 1997.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЗМІСТУ ЛЕКЦІЇ

до НЕ 2.3. Гуманістично-феноменологічний напрямок

у теорії особистості

1. Гуманістична теорія особистості А. Маслоу.

Абрахам Маслоу (1908-1970)

А. Маслоу вважав, що теорія особистості повинна розглядати не лише основи поведінки людини, а й вершини, яких може досягти особистість.

Він є одним із засновників гуманістичної і трансперсональної психології, двох нових і великих напрямів, що розвинулися як альтернативи біхевіоризму й психоаналізу.

Гуманістична психологія сягає своїм корінням в екзістенційну філософію.

Екзистенційнийпогляд на людину бере початок з конкретного й специфічного усвідомлення універсальності буття кожної людини, котра існує в конкретний момент часу й простору.

Найбільш важлива концепція, яку гуманістичні психологи запозичили з екзистенціоналізму – це концепція становлення, оскільки людина завжди знаходиться в процесі становлення.