Класифікації психологічних типів різних авторів

4. Функціональна типологія: поведінкові стратегії індивідуальності.

Ще одним типологічним виміром поведінки є симптомокомплекси, що характеризують досягнення особистості в здатності адаптуватися в середовищі і які проявляються в феномені переваг.

Це припущення базується на експериментально підтвердженій гіпотезі про наявність стійких сукупностей індивідуально-типологічних ознак, що актуалізуються завдяки 2 обставинам:

1. Наявності в людини схильності;

2. Наявністю релевантних стимулів середовища (Лібін, 1993).

Особливості переваг є основними компонентами ведучої тенденції (Собчик, 1997), що виражаються в стильовій взаємодії людини зі світом і розглядаються як основні виміри функціональної типології.

В організованому дослідженні (1983-1997), спрямованому на перевірку гіпотези, брало участь близько 2 тис. людей чоловічої та жіночої статі, різного віку та професії.

На основі результатів було виділено три провідні тенденції психодинамічного симптомокомплексу, пов’язані як з системою індивідуальних переваг, так і найбільш генералізованими векторами поведінки.

АНАЛІЗ ПОВЕДІНКОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Факторний аналіз матриці оцінок вираження основних тенденцій в структурі поведінки суб’єкта дозволив виділити 8 основних (векторів)типів поведінки:

1. Агостеніки (лат. аgo – ведучий, stenos – сила) “володіють достатньою силою, щоб вести інших за собою”. Відрізняються рішучістю манер, орієнтовані на інших, в стосунках прагнуть до лідерських позицій; схильні до професійного керівництва і/або педагогічної діяльності.

2. Орстеніки (з лат. – впорядкований) – “схильні впорядковувати невизначені ситуації”. Висока інтенсивність роботи викликає роздратування, не можуть швидко включитися в роботу, необхідний тривалий підготовчий період; надають перевагу аналітичним видам діяльності, наприклад, консультуванню.

3. Тоностеніки (з лат. – напруга) – “схильні трансформувати в уяві негативні тенденції”. Прагнуть до оволодіння предметною сферою діяльності незалежно від того, як складаються стосунки з оточуючими. Схильні до художньо-творчих професій.

4. Емфостеніки (з лат. – виразний) –“ схильні перейматися хвилюваннями іншої людини”. Переважає мимовільне регулювання поведінки, спонтанне вираження емоцій у відповідь на зміни внутрішнього або зовнішнього середовища; відрізняються стійкістю переживань, комунікабельні. Надають перевагу професіям, пов’язаним з наявністю широких можливостей спілкування.

5. Констеніки (з лат. – суперечливий) – “володіють силою все піддавати сумніву”. Виражена емоційна нестабільність; відчувають труднощі в переробці великої кількості інформації. Компульсивність (суперечливість) поведінки є результатом вираженості різноспрямованих тенденцій. Схильні до медичних професій.

6. Ілостеніки (з лат. Immunus – вільний, грецької logos – ставлення)-“володіють силою наполягати на своєму”. Прагнуть бути незалежними в стосунках. Виражена егоцентрична спрямованість поведінки, що супроводжується підвищеним рівнем тривожності. В той же час характеризуються пониженим рівнем особистісної адаптованості, як наслідку неадекватної оцінки ситуації.

7. Інстеніки (з лат. – починати) – “ характеризуються легкістю у пробудженні активності”. Вміють швидко реагувати в незнайомій ситуації, часто залишають справу незавершеною; ефективність роботи зростає, коли є можливість переключання з однієї справи на іншу.

8. Аргостеніки ( з лат. Armare – укріпляти, грец. Herma – опора) – “володіють достатньою силою витримувати навантаження”. Емоційно стійкі, в переважній більшості випадків володіють собою; вважають себе відповідальними за власні успіхи й невдачі; орієнтовані на предметну діяльність і надають перевагу індивідуальним формам організації роботи. В професійній сфері схильні до діяльності в технічній галузі.

5.Людина і ситуація. Особливості реагування на стрес

Від того, як ми реагуємо на несприятливі життєві обставини, залежить, наскільки гармонійно розвивається наша індивідуальність, й, відповідно, чи задоволені ми собою й оточуючими.

Можна сказати, що типові реакції на стресові ситуації є тим лакмусовим папірцем, в кольоровому забарвленні якого проявляється специфіка розвитку людської індивідуальності.