ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЗМІСТУ ЛЕКЦІЇ

НЕ 2.7. Статеві та гендерні відмінності

1. Статеві відмінності й статево-рольова поведінка.

В момент запліднення виникає генетична основа того, що люди назвали статтю. Одна з 23-х пар хромосом, що називається статевими хромосомами – отримує або Х хромосому і комбінація ХХ – означає жіночу стать, або ж 23-я пара матиме паттерн ХУ – чоловіча стать.

Наступним, після отримання Х або У хромосоми, вирішальним фактором в житті чоловічого ембріону є виділення гормону тестостерон в період з 4 по 8 тиждень після зачаття чоловічим ембріоном. Якщо ж цього не відбувається, плід „демаскулінізується”. Якщо мама під час вагітності приймала препарати, що стимулюють появу тестостерону, то жіночий ембріон може “дефеменізуватися” що пізніше може проявитися в маскулінізації жіночої поведінки.

Маскулиність і феминінність – нормативні уявлення про соматичні, психічні та поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок. При характеристиці маскулиності–фемінінності, яка подається в англомовній літературі, чітко простежується тенденція пов’язувати маскулинність з діяльністю, а фемінінність зі спілкуванням.

Анекдот: коли чоловік повертається від друзів, дружина його запитує: "Про що розмовляли?" Чоловік відповідає: "Та ні про що. Ми просто рибу ловили." Коли дружина повертається від подруг, чоловік у свою чергу запитує: "Що ви там робили?" На що дружина відповідає: "Та нічого, ми просто розмовляли".

Слід зауважити, що висока фемінінність у жінок і висока маскулинність у чоловіків не є гарантією психічного благополуччя. Зокрема, висока фемінінність у чоловіків часто співпадає з пониженою самоповагою і підвищеною тривожністю. Високомаскулині чоловіки теж виявилися більш тривожними, менш впевненими в собі і менш здатними до лідерства, хоча, будучи підлітками, володіли такою впевненістю і були задоволеними своїм статусом серед ровесників. Високофемінні жінки і високомаскулині чоловіки гірше справляються з діяльністю, що не співпадає з традиційними статевими ролями.

Низка дослідників дотримується думки, що цілісну (холічну) особистість характеризує не маскулиність або фемінінність, а андрогінія, тобто інтеграція жіночого емоційно-експресивного стилю з чоловічим інструментальним стилем діяльності, свобода тілесних експресій і переваг від жорстокого диктату статевих ролей.

Ще за часів Платона була розповсюджена легенда про людей-андрогенів, які поєднували в собі вид обох статей. Були вони дуже могучими й могли посягнути на владу богів. Тому Зевс розділив їх на дві половини – чоловічу і жіночу. "З тих давніх часів, – пише Платон, – властивий людям любовний потяг один до одного, який, поєднуючи половинки, намагається зробити з двох одне і тим самим зцілити людську природу".

Андрогінія розуміється як емансипація обох статей, а не як боротьба жінок за рівність в маскулино орієнтовному суспільстві. Хоча творцем теорії андрогінності вважається Сандра Бем, у неї були попередники, зокрема, К.Юнг.

Вітчизняних учених питання про статеві відмінності в психічній сфері цікавило до нещодавнього часу мало, не дивлячись на те, що ще в 1960-х роках його підняв Б.Г.Ананьєв зі своїми учнями, а пізніше в соціології С.І.Кон. В даний час статеві відмінності почали досліджувати інтенсивно, але, в основному, в межах гендерної психології. Відразу ж виникло запитання: від чого відмінності в здібностях, мотивах, поведінки чоловіків і жінок залежать більше – від біологічного чи соціального?

Під натиском гендерної психології змінилися уявлення про можливості чоловіків і жінок. Наприклад, до нещодавна вважалося встановленим той факт, що відмінності чоловіків і жінок стосовно просторової уяви, математичних здібностей та вербального інтелекту не залежать від факторів середовища і виховання, але з 1980-х років з’явилися праці, в яких доводиться, що навіть по цих параметрах біологічно визначених відмінностей не спостерігається.

Стосовно вживання термінів "стать" і "гендер" теж немає єдиної точки зору. В переважній більшості коли мова йде про біологічні відмінності між чоловіками й жінками як індивідами, то використовують дефініцію "стать". Коли йдеться про соціальну, соціокультурну роль чоловіків і жінок як особистостей, то частіше говорять про гендер, гендерні відмінності.

В дівчаток в період внутріутробного розвитку помічається пришвидшений розвиток скелету, а після народження вони на 1-2 тижні випереджають хлопчиків у формуванні кісток. Але не дивлячись на це, хлопчики при народженні мають більшу масу і вони довші.

Першим актом самовизначення є віднесення суб’єкта до певної статі.

Двохрічні малюки позначають себе як хлопчиків або дівчаток. Починаючи з даного віку, їх поведінка починає диференціюватися в певному напрямку як стосовно біологічного розвитку, так стосовно формування статево рольових установок.

Спостерігаючи за грою дітей в кімнаті з великою кількістю різноманітних іграшок, можна помітити, що 2-3 річні дівчатка граються з ляльками або в різноманітні ігри з використанням елементів домашнього господарства. Хлопчики цього ж віку надають перевагу іграм зі зброєю, машинами.

Трьохрічні діти обирають для ігор партнерів своєї статі й проявляють велику комунікативність у взаємодії з ними.

Вплив генетичних факторів на розвиток статевої самоідентифікації продовжується протягом всього життя.

Особливо помітно відмінності між статями починають проявлятися в період дозрівання. В цей період на фоні загальних відмінностей в конституції з’являються більш чіткі ознаки чоловічого й жіночого стилю поведінки. Біля 11 років починає проявлятися переважання дівчаток у вербальній активності, а в хлопців– в здатності до абстрактного маніпулювання.

Формування основних підструктур характеру, зокрема, образу-Я, теж залежить від статі. Дівчатка будь-якої вікової групи проявляють більше ознак зрілості, ніж хлопчики. Образ-Я хлопчиків за відсотковим співвідношенням характеристик, що до нього входять, співпадає з образом-Я дівчаток на 2 роки молодших. Відмінності проявляються і в структурі самоопису. Хлопчики більше пишуть про свої інтереси й захоплення, а дівчатка торкаються теми взаємостосунків з протилежною статтю, проблем сім’ї й родичів.

В період молодостівідбувається кінцеве закріплення стастеворольових стереотипів, а також завершується формування статевої ідентифікації як процесу, пов’язаного з фізіологічними елементами дозрівання організму.

В багатьох дослідженнях підкреслюється, що чоловіки, починаючи з дитячого віку, більше схильні до агресії; також вони частіше проявляють девіантну поведінку.

Дівчата більш схильні до прояву окремих симптомів тривожності, депресивних розладів.

Основні тенденції статеворегульованих відмінностей в період дорослостіможна окреслити в таблиці.

Статеві відмінності мають біологічну й соціальну основу, що виявляється в особливостях будови тіла, рис обличчя, фізіологічних і психічних ознаках. Мислителі минулого основні відмінності пояснювали різними суспільними обов’язками. Відмінність чоловічого й жіночого типів відображалась у працях Платона, Арістотеля й інших представників античності.

Мозок чоловіка важить у середньому на 200 грамів більше, ніж мозок жінки, але порівняно з чоловіком жінка довше зберігає розумову працездатність.

Серцездорового чоловіка б’ється повільніше – приблизно 65 ударів за хвилину (у жінки приблизно 72). Чоловіки рідше скаржаться на здоров’я; разом з тим здатність переносити біль і тривалість життя вища у жінок.

Почуття впевненості в собі в чоловіків розвинуте сильніше, і похитнути його важче.

Чоловіки гірше піддаються гіпнозу. Проте в небезпечних ситуаціях, що потребують швидких дій, чоловіки реагують повільніше за жінок; частково це пояснюється тим, що у жінок швидше відбувається обмін речовин.

Дані багатьох досліджень свідчать про те, що чоловіки перевищують жінок по швидкості й координації рухів, орієнтації в просторі, розумінню механічних відношень, математичних суджень, а жінки перевищують чоловіків у спритності рук, швидкості сприймання, пам’яті, мовлення, мовленнєвих навичок.

Серед основних особистісних рису чоловіків більшою мірою виражені агресивність, мотив досягнення, емоційна стійкість. а у жінок – соціальна орієнтація.

Проведені під керівництвом Обозова дослідження властивостей пізнавальної діяльності юнаків і дівчат (студентські групи віком 17-22 роки) дали наступні результати:

· загальна ерудованість, кмітливість виявилась вищою у юнаків;

· рівень концентрації уваги на складних інтелектуальних задах, спостережливість, просторові уявлення, невербальний, вербальний, загальний інтелект вищий у юнаків;

· словниковий запас, логічність практичного мислення і його узагальненість вища в дівчат.

Хоча жіночий мозок менший за чоловічий, він, виявляється, "краще налаштований". Деякі приклади:

жінки набагато краще "читають" обличчя і краще розуміють мову жестів та міміку співбесідників;

жінки більш чутливі; вони миттєво помічають зміни настроїв навколишніх;

жінки більш сильні в граматиці, у вивченні іноземних мов, їх мовлення відрізняється складністю й завершеністю.

Ці якості пояснюються кращим розвитком певних частин лівої півкулі, які "відповідають" за мовлення, аналіз зорових образів.

Жінки також більш чутливі до запахів, звуків і дотиків. вчені схильні вважати, що причиною цього є стовбур головного мозку, який у жінок товстіший.

Високий рівень саморегуляції жіночого організму є однією з причин довголіття жінок. хлопчиків, як відомо, народжується більше, і середнє співвідношення між ними складає приблизно 105 до 100. При цьому ймовірність смерті хлопчиків на 20% перевищує ймовірність смерті дівчаток. На думку Б.Ананьєва, дані відмінності обумовлені відмінностями в інтенсивності обміну речовин і типі поведінки.

2. Стать і психіка

Мовні здібності.

Чи правда те, що жінки розмовляють більше за чоловіків?

Дослідження свідчать, що відмінності в мовних здібностях проявлялись лише за деякими показниками (при позитивному зсуві в „жіночий” бік)

· словниковому запасі;

· мовній активності;

· чіткості мовлення.

Дані відмінності пояснюються більш раннім фізичним дозріванням дівчат. Також на дані відмінності може впливати атмосфера в сім’ї, створена батьками, оскільки, як було виявлено, мами частіше розмовляють зі своїми доньками, ніж з синами, частіше співають дівчаткам колискові. відмінності пояснюються ще й тим, що дівчатка граються з ляльками, а хлопчики в інші ігри, тому в перших більше можливостей засвоювати мовлення і вправлятися в ньому.

Реакції на стрес.

Стилі реагування на стрес проявляються в способах, які використовують чоловіки і жінки, щоб справитись зі своїми негативними хвилюваннями.

Жінки намагаються думати про можливі причини свого стану.

Чоловіки, концентруючись на чомусь іншому, намагаються таким чином вивести себе з даного стану.

Типові стилі реагування на стрес можуть бути продуктом соціалізації, навчання поводитись відповідно до суспільних очікувань.