Потреба в належності й любові

Ми намагаємось встановити взаємини з іншими й почуватися частиною груп (сім’ї, друзів). Незадоволення цих потреб є основою психологічних розладів.

Маслоу визначив два види любові дорослих:

– дефіцитарна (Д-любов)

– буттєва (Б-любов)

Мета Д-любові – отримати те, чого нам не вистачає (самоповага, секс, товариство того, з ким ти не почуваєшся самотнім).

Основою Б-любові є усвідомлення людської цінності іншого без бажання змінити чи використати. Маслоу визначив цю любов як любов „буття” іншого, незважаючи на його недоліки.

Потреба в повазі.

Є два типи:

1) бажання відчувати компетентність і особисті досягнення;

2) потреба в повазі іншими.

Самоактуалізація – діючий процес, коли здібності людини застосовуються повноцінно, творчо, радісно. Говорячи про самоактуалізацію, Маслоу зауважував, що люди повинні бути тими, ким вони можуть бути. Але більшість людей часто не бачить свого потенціалу, вони не знають про його існування, не розуміють необхідності самовдосконалення. Вони схильні сумніватися, боятися своїх здібностей, тим самим зменшуючи шанси для самоактуалізації – комплекс Іони.

Окрім ієрархічної концепції мотивації Маслоу виділив дві глобальні категорії мотивів:

1) дефіцитарна мотивація (Д-мотиви);

2) мотивація зростання.

1. Мета Д-мотивації – задоволення дефіцетарних станів (голод, холод, небезпека).

Д-мотивацію можна розглядати відповідно до 5 критеріїв:

1. Відсутність мотивів спричиняє захворювання (наприклад, голод: людина, що не їсть – хворіє);

2. Їх присутність попереджає хворобу (людина, що їсть вміру, не захворіє);

3. Їх відновлення виліковує захворювання;

4. За певних умов (які людина може обирати) вона надасть перевагу їх задоволенню;

5. Вони неактивні й функціонально відсутні в здорової людини (здорові люди знаходяться в сприятливих умовах і їх поведінка не стримується постійними пошуками їжі).

2. Мотиви зростання мають віддалені цілі (метапотреби), пов’язані з прагненням актуалізувати наш потенціал.

Маслоу зауважував, що будь-які метапотреби є важливими й вони не розташовуються за значущістю. Одна метапотреба може бути замінена іншою.

Люди в переважній більшості не стають метамотивованими тому, що відкидають свої дефіцитарні потреби, не задовольняючи таким чином метапотреби. Людина може ігнорувати свої метапотреби, сама того не усвідомлюючи.

Метапатології

Захворювання, що виникають в результаті незадоволення метапотреб Маслоу характеризував як метапатології (апатія, відчуження, депресія, цинізм).

Людина може страждати метапатологією й не помічати цього. Вона може відчувати, що їй чогось не вистачає, але не знати чого.